Як експертизи можуть створити "збитки" в оборонних закупівлях
Війна створила в Україні потужний оборонний сектор, у який прийшли інвестиції, час, найкращі інженери, підприємці й команди. Для виробників дронів, постачальників комплектуючих, інтеграторів і компаній, які працюють із військовими замовленнями, це означає не лише швидке зростання ринку, а й значно більшу увагу правоохоронних органів. Це видно з низки резонансних обшуків у defence-tech. У таких провадженнях майже завжди йдеться про нібито "завищення" ціни.
Довести таке "завищення" в оборонній сфері значно складніше, ніж у більшості інших індустрій. Тут немає відкритого каталогу з прозорими цінами, однаковими умовами поставки і стабільною наявністю товару. Дрон, двигун, камера, засіб зв’язку або інша комплектуюча для фронту не купуються за логікою звичайного маркетплейсу. Ціна в оборонному контракті складається із собівартості, маржі, доступу до виробника, строків поставки, логістики, експортних обмежень, комплектації, гарантій, ризиків маршруту та швидкості, з якою товар потрібен фронту.
У матеріалах кримінального провадження ця складність часто зникає. Залишається порівняння ціни закупівлі з "ринком" і різниця в цифрах, яку трактують як можливі збитки. На цій арифметиці може будуватися кваліфікація за статтями 190, 191, 364 або 425 КК України, а розмір шкоди зазвичай підтверджують судовою експертизою.
Тому помилка в експертизі – це не дрібна процесуальна деталь. У справах про оборонні закупівлі вона може створити "збитки" там, де був цілком нормальний контракт в умовах воєнного ринку. Для компанії це означає, що її чекатимуть обшуки, арешт майна, блокування роботи, репутаційний удар і ризик підозри для менеджменту.
Найчастіше проблеми виникають у трьох місцях:
- неправильно обраний вид експертизи;
- неправильна дата оцінки;
- слабкі або неповні дані для порівняння.
Неправильний вид експертизи
Перша типова помилка – слідство неправильно визначає, яке саме майно потрібно оцінити. А від цього залежить і вид експертизи, і спеціальність експерта, і методика оцінки.
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз розмежовує товарознавчу експертизу військового майна й інші види товарознавчих експертиз. Це важливо, бо військове майно – не лише зброя у вузькому сенсі.
За Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військовим майном є державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗСУ. До нього належать озброєння, техніка, боєприпаси, пальне, продовольство, медичне, інженерне, речове, хімічне майно, майно зв’язку тощо.
Зазвичай це означає, що вартість такого майна має оцінювати експерт зі спеціальністю 12.5 – оцінка майна і техніки військового призначення та озброєння. Помилка виникає тоді, коли замість цього призначають звичайну товарознавчу експертизу, наприклад, за спеціальністю 12.1 – визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів.
Для deftech це особливо чутливо, бо багато товарів не здаються "військовими" з першого погляду. Квадрокоптер, двигун, засіб зв’язку або комплектуюча можуть бути цивільними за походженням, але використовуватися для оборонних цілей і мати інший юридичний статус після закупівлі чи передачі військовій частині.
Тому питання не в назві товару, а в його статусі, власнику, балансоутримувачі, меті закупівлі та подальшому використанні. Саме на цьому етапі цивільний товар може стати військовим майном у юридичному сенсі, а помилка в класифікації потягне за собою неправильну експертизу.
У кримінальному провадженні №62022100130000251 від 02.06.2022 це питання виникло щодо бронежилетів. Слідство призначило одразу кілька досліджень: товарознавчу експертизу, комплексну товарознавчу експертизу військового майна та експертизу зброї, слідів і обставин її використання. Сам цей набір показує, наскільки важко іноді правильно визначити, який саме інструмент оцінки потрібен у справі.
Ще показовіша історія була у провадженні №42016060360000008 від 12.01.2016 щодо двигунів для бронетехніки. Обвинувачення спиралося на автотоварознавчу експертизу. Захист наполягав, що йдеться про військове майно, техніку та озброєння, а отже, потрібен інший підхід до оцінки.
Прокурор попросив суд призначити комісійну автотоварознавчу експертизу. Суд погодився. Але коли матеріали надійшли до експертної установи, самі експерти поставили під сумнів обраний напрям і попросили змінити експертизу на товарознавчу експертизу військового майна.
Вони також попросили надати дані, без яких оцінка вартості втрачає опору: щонайменше три угоди з аналогічними об’єктами станом на 02.10.2014 і документи про технічний стан двигунів. Якщо таких угод не було на внутрішньому ринку, джерела потрібно було шукати за кордоном.
Проблема була не лише в назві дослідження. Щоб оцінити такі об’єкти, потрібно правильно визначити їхній статус, мати порівнювані угоди й розуміти технічний стан майна. Без цього розрахунок вартості не має достатньої підстави.
Що відбулося з цими зауваженнями далі, з відкритих матеріалів не видно. Провадження завершилося угодою, тож докази по суті суд не досліджував. Водночас сама ситуація показує, що помилка у виді дослідження може поставити під сумнів не тільки назву експертизи, а й увесь розрахунок вартості.
Неправильна дата оцінки
В оборонних закупівлях дата оцінки може змінити весь розрахунок шкоди. Ринок зброї гостро реагує на війну, дефіцит, політичні рішення та обмеження експорту. Наприклад, вартість 155-мм снаряда до лютого 2022 року становила 2000 євро, а станом на 2024 рік зросла до 8000 євро.
Тому питання "скільки це коштувало?" в таких справах не існує без другого питання – "на яку дату?". Інструкція дозволяє ставити експерту питання про ринкову, ліквідаційну або залишкову вартість об’єкта станом на визначену дату. Для звичайного товару це справді може бути технічним моментом. Для оборонного майна – різниця між наявністю збитків і їх відсутністю.
Дата оцінки часто прив’язується до найближчого документа: договору, платежу або акта приймання-передачі. Така прив’язка виглядає зручною, але може бути помилковою. У кримінальному провадженні важлива не лише дата в документах, а й момент, коли інкримінований злочин вважається закінченим.
Наприклад, ст. 191 КК України передбачає різні способи вчинення злочину: привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Привласнення вважається закінченим тоді, коли особа отримала можливість розпоряджатися майном як своїм. Розтрата – коли майно витрачене або вибуло з володіння власника. Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем – коли особа отримала майно або можливість його використати чи ним розпорядитися.
Отже, дата договору, дата платежу і дата акта не завжди є правильними датами для оцінки. У кожній справі потрібно дивитися, які саме дії інкримінують особі та коли вони могли бути завершені. Для deftech це особливо важливо: між підписанням контракту, поставкою, передачею товару, оплатою і використанням можуть пройти місяці. За цей час ціна на оборонному ринку може кардинально змінитися.
Наприклад, компанія могла зафіксувати ціну на етапі дефіциту, коли товар потрібно було швидко знайти й доставити. Через кілька місяців аналогічна позиція могла подешевшати або з’явитися в інших постачальників. Якщо експерт бере пізнішу дату без урахування моменту інкримінованих дій, різниця в ціні може виглядати як "збитки", хоча на момент контракту ціна відповідала реальним умовам ринку.
Якщо експерт бере неправильну дату, у справі може з’явитися штучна різниця між "контрактною" і "ринковою" ціною. У такому разі у версії слідства ця різниця швидко перетворюється на суму збитків.
Правильно визначена дата оцінки дозволяє відповісти на головне питання: чи були збитки взагалі і який їхній розмір.
Неповні дані для порівняння
Ще одна слабка точка – аналоги, з якими порівнюють ціну закупівлі.
На звичайному ринку можна знайти кілька пропозицій, звірити характеристики та вивести середню ціну. В оборонних закупівлях такий підхід часто не працює. Контракти у цій сфері закриті, а інформація про ціну, комплектацію, строки поставки, логістичні маршрути, гарантії, супутні послуги, умови оплати та технічний стан товару може бути недоступною або неповною.
Для дронів і комплектуючих це особливо помітно. Одна й та сама назва товару не означає однакову ціну: різними можуть бути прошивка, комплектація, канал постачання, гарантія, модифікація під потреби військових, строки доставки та ризики, які бере на себе постачальник.
Це добре видно на прикладі вже згаданого провадження щодо двигунів для бронетехніки. Для оцінки вартості експерти просили надати щонайменше три порівнювані угоди станом на конкретну дату – 02.10.2014. Якщо таких даних не було в Україні, їх потрібно було шукати в міжнародних джерелах.
На папері вимога здається логічно: щоб оцінити ринкову ціну, потрібні аналоги. В оборонній сфері саме на цьому етапі виникає головна складність. Контракти часто закриті, умови поставки непублічні, а ціна без контексту майже нічого не пояснює.
І це не лише українська специфіка. У США параграф 552 глави 5 U.S. Code передбачає винятки з обов’язку розкриття інформації державними органами в інтересах національної безпеки або зовнішньої політики. У Німеччині стаття 3 Informationsfreiheitsgesetz обмежує доступ до інформації, якщо її розкриття може мати негативні наслідки для військових або інших чутливих до безпеки питань Бундесверу. Польський Закон про захист секретної інформації також передбачає різні рівні захисту інформації, зокрема щодо оборони.
Закритість цін в оборонній сфері – не українська аномалія, а нормальна риса безпекового ринку. Але для кримінального провадження це створює окрему проблему: експерт не завжди має достатньо відкритих і порівнюваних даних, щоб коректно визначити "ринкову" ціну.
Тому слідчий орган або експерт часто не може отримати інформацію для порівняння та оцінки ціни. Звісно, є інші методи визначення ціни (витратний, дохідний), але вони спираються на інформацію з одного джерела. Це створює ризик помилки (або свідомої маніпуляції).
Як наслідок, висновок про "завищення" ціни не має достатньої опори.
Що варто перевірити компанії, якщо у справі з’явилась експертиза
Судова експертиза у справах про оборонні закупівлі не повинна сприйматися як документ, який автоматично доводить збитки. Її потрібно розбирати по елементах.
Насамперед варто перевірити вид експертизи. Чи правильно визначено майно? Чи відповідає спеціальність експерта предмету дослідження? Чи не підмінили експертизу військового майна звичайною товарознавчою або автотоварознавчою?
Далі – дата оцінки. Чому обрано саме її? Чи пов’язана вона з моментом закінчення інкримінованого злочину? Чи не створює така дата штучну різницю в ціні?
Окрема увага – аналогам. Звідки взяті дані для порівняння? Чи справді це подібні товари? Чи враховано комплектацію, логістику, строки поставки, технічний стан, гарантії та супутні послуги?
Не менш важливо перевірити саму якість дослідження: чи мав експерт належну спеціальність, чи був потрібний йому допуск до державної таємниці, чи коректно описаний предмет, чи достатньо вихідних даних для висновку.
З практики, сукупність таких недоліків може спростувати версію про неринкову ціну, показати поверховість слідства і поставити під сумнів доведеність складу злочину.
На етапі досудового розслідування захист може провести власну експертизу або поставити додаткові питання експерту після призначення дослідження слідчим чи детективом. Іноді цього достатньо, щоб показати: дата оцінки обрана неправильно, аналоги непорівнювані, вид експертизи не відповідає майну, а розмір збитків не доведений.
Для deftech-компаній головне не залишати експертизу "на потім". Саме вона часто формує суму збитків, а разом із нею і ризик підозри, арештів і судового процесу. Чим раніше компанія перевірить логіку оцінки, вихідні дані й обраний метод, тим більше шансів не дати технічній помилці перетворитися на кримінальну версію.
