Заробітна плата керівництва НБУ: Премія за незалежність

У нормальній економіці дохід людини визначається його професійними здібностями, суспільною корисністю діяльності, ризиком для життя. Наприклад, за радянських часів заробітна плата шахтаря чи металурга була вищою ніж заробітна плата міністра та наукового співробітника, хоча ці фахівці були одними із самих високооплачуваних на ті часи. Це було зумовлено тим, що перебування у лаві або біля мартену було одним з найбільш виснажливих, небезпечних для життя і шкідливих для здоров’я видів діяльності. Від продукції шахтарів і металургів залежала практично вся індустріальна економіка країни.

У ринковій економіці CEO може отримувати мільйони виплат і бонусів, якщо акціонери компанії задоволені його роботою, капіталізація росте, грошові потоки теж. Зрештою, у приватному секторі такі виплати можуть бути якими завгодно високими, адже вони є предметом приватної згоди, яка, як відомо, є "продуктом при повній несуперечності сторін".

Наймані працівники, менеджери отримують заробітну плату пропорційно своїй компетенції, кваліфікації, знанням. Якщо ви працюєте у приватному секторі економіки, то ваша заробітна плата формується завдяки доходам, заробленим вашим підприємством.

Але якщо ви державний службовець – джерелом вашої заробітної плати є податкові надходження до державного чи місцевих бюджетів, сплачені платниками податків. Тому в державному секторі такі виплати, як правило, є значно меншими, ніж у приватному, і залежать не лише від професійних здібностей, а мають прямі бюджетні обмеження.

Однак, існує дуже нечисленний клуб людей, чиї доходи не залежать ні від ринку, ні від податків і ніяк не зумовлені рівнем суспільної корисності їхньої діяльності. Це працівники Національного банку України, який, як відомо, в нашій державі є самою незалежною державною інституцією.

Заробітні плати, які виплачуються в цій установі є одними з найвищих у нашій державі. Це сотні тисяч гривень на місяць, мільйони гривень на рік. Кому цікаво, можуть перевірити поки що відкритий електронний реєстр декларацій НАЗК. Президент, міністри, народні депутати отримують значно менше.

У державі, що воює, найбільшу фінансову винагороду мають отримувати ті, хто захищає її на фронті. Я вже писав про те, що грошове утримання військових могло би бути еталоном формування заробітної плати в державному секторі економіки, бо це сьогодні найбільш благородна й ризикова робота в нашій країні. Але навіть нашим захисникам дуже далеко до того рівня виплат, який отримує керівництво НБУ.

Джерелом їхніх доходів є емісія і зрештою вони можуть намалювати собі будь-якої величини заробітну плату, на яку вистачить фантазії та нахабності, адже з боку держави їх ніхто не контролює. Питання можуть виникати лише у суспільства, яке свого часу змогло відстояти відкриття реєстру електронних декларацій.

Але залишимо моральні нотації осторонь, оскільки в дискусіях із самозваними технократами цей важливий аргумент ніколи до уваги не береться, хоч класиками політичної економіки було давно показано, що політика не може буде аморальною.

Людина, яка не в курсі українських реалій у сфері грошово-кредитного регулювання, може зауважити, що вірогідно такі високі заробітні плати вищого керівництва НБУ зумовлені надзвичайною ефективністю його діяльності. Еге, якби ж то! Якщо коротко і дипломатично – вона є дуже неоднозначною.

Немає сенсу переказувати всю ту критику, що лунає на адресу політики НБУ, яку визначають зазначені люди. Вони на сторожі незалежності НБУ, адепти інфляційного чи-то гнучкого інфляційного таргетування (ці нюансі важко та й не потрібно розуміти пересічній людині) та "підтримання привабливості гривневих активів".

Можна навести лише деякі "результати" їхньої високооплачуваної роботи. Облікова ставка НБУ в рази перевищує середній рівень ключових ставок центральних банків під час Другої світової війни, що стримує кредитування, економічне зростання, збільшує витрати держави на обслуговування внутрішнього боргу.

Вільні кошти комерційних банків використовуються переважно для примноження їхніх прибутків коштом держави (проценти за депозитними сертифікатами і ОВДП), замість того, щоб бути спрямованими на кредитування реального сектору економіки. Рівень кредитування банками економіки України є безпрецедентно низьким у світовому вимірі і становить десь 8-9% ВВП.

З іншої сторони, ті нечисленні прояви "макрофінансової стабільності", які керівництво НБУ вішає собі на груди, щоби переконати суспільство у своїх досягненнях, є радше випадковим збігом обставин, головною з яких є безпрецедентні масштаби зовнішньої фінансової допомоги під час повномасштабної війни.

Сама лише риторика – дуже непевний критерій істини, адже достатньо переконливо казати дурниці, щоб здаватися переможцем в очах публіки. Тому розсудити можуть не стільки слова, скільки дії, факти, цифри.

І тут доречно таки звернутись до електронних декларацій правління НБУ, щоб подивитись наскільки саме для тих, хто формує монетарну політику держави, є привабливими гривневі активи. Бо стабільність грошей, чим власне і має опікуватись центральний банк держави, є основним індикатором довіри між економічними агентами, а під час війни – ще й віри у майбутнє країни.

Що ми можемо побачити, аналізуючи декларації у розділі 12 "Грошові активи"? Зазначимо, що при аналізі до уваги не брались кошти у недержавному пенсійному фонді НБУ, адже вони початково номіновані в гривні, а тому власник рахунку жодним ніяк не може вплинути на вибір валюти зберігання коштів. Не рахувались також заощадження членів родини, оскільки пріоритети та вподобання навіть в одній родині є справою суто індивідуальною.

Отже, ми бачимо, що портфель грошових активів Голови НБУ станом на кінець минулого року має таку структуру: 6% складає гривня, 80% – долар, 14% – євро. Примітно, що очільник НБУ не вірить не лише в національну валюту, довіра до вітчизняної банківської системи в нього теж кульгає, адже 30% його грошових активів зберігаються в готівці, тобто не працюють на економіку та бюджет країни. Любов до готівки "національної еліти" в епоху цифри та крипти – це тема для окремої розмови і не тут, очевидно одне, що це проблема суто психоневрологічна.

Отже, якщо патріотизм і довіру до гривневих активів оцінювати за тим самим принципом, то перший заступник Голови НБУ має значно кращий вигляд. Його портфель грошових активів має такі пропорції: гривня – 80%, долар – 13%, євро – 7%.

Заступник голови правління НБУ, до сфери компетенцій якого безпосередньо входить керівництво департаментом, що займається розробкою монетарної політики: гривня – 15%, долар – 58%, євро – 27%. Водночас, три чверті активів цього посадовця зберігається готівкою.

І так далі, і таке подібне.

З огляду на все вищезазначене, кожен здатен зробити свої власні висновки. Але за роки писаної людської історії не винайшли кращого критерію для відмежування правди від омани, лжепророків від святих, ніж те, що записано у Святому Писанні: "По їхніх плодах ви пізнаєте їх".

Прикро констатувати, але у нашій державі на тридцять п’ятому році незалежності, з яких третину часу на території країни триває війна проти Росії, лукавство та дволикість давно стали помічними у зростанні по кар’єрній драбині, а лоялізм і "правильні" зв’язки завжди матеріалізувались виключно у власний, а не суспільний добробут.

Бо ж хто буде думати про суспільне, коли можна вдосталь набити власні кишені!