Реалізація угоди по копалинах вийшла на фінішну пряму. Все, що треба знати

Автор: Владислав Недашківський

У середу, 4 червня, Верховна Рада 309 голосами ухвалилав другому читанні законопроєкт 13256. Це зміни до Бюджетного кодексу, необхідні для реалізації угоди щодо доступу США до корисних копалин України, яка була підписана 1 травня (30 квітня за американським часом) у Вашингтоні.

Читайте також: Україна та США підписали історичну угоду про надра. Що вона передбачає?

У фінальній редакції документу йдеться про перенесення до спецфонду держбюджету половини доходів державного та місцевих бюджетів від платежів, пов’язаних з користуванням надрами щодо видобутку корисних копалин, визначених як активи Американсько-Українського інвестиційного фонду, зокрема:

• 50% рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення;
• 50% збору за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та коштів від продажу таких дозволів щодо надр;
• 50% коштів від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції, та/або коштів у вигляді грошового еквівалента такої державної частини продукції, виробленої на ділянці надр.

Ідеться виключно про нові проєкти. Ці кошти будуть внеском України до спільного зі США інвестиційного фонду.

23 травня Україна та Сполучені Штати завершили необхідні процедури для створення Американсько-українського інвестиційного фонду – сторони обмінялися відповідними нотами. До того Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC) та державна організація "Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства" підписали дві угоди про комерційне партнерство.

Планується, що DFC та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства співпрацюватимуть та інвестуватимуть у прискорення економічного відновлення України. Фонд вкладатиме кошти, внесені США та Україною, у проєкти з видобутку природних ресурсів, нафти та газу, порти, а також у відповідну інфраструктуру України.

Фонд сприятиме зв’язкам українських компаній із потенційними інвесторами у ресурси, включно з DFC. Фонд працюватиме без обмеження в часі, але що 10 років партнери переглядатимуть його результати.

Фінальний акорд для прийому перших проєктів – сформувати команду фонду, затвердити його інвестиційну політику та знайти інвестиційних радників.

За словами заступника міністра економіки – торгового представника України Тараса Качки, якого цитує Forbes, презентувати проєкти українська сторона зможе вже на цьогорічній конференції з відновлення України (URC2025), яка відбудеться в Римі 10-11 липня.

Як працюватиме фонд

Інвестиційний фонд відбудови у формі обмеженого партнерства складатиметься з Наглядової ради, до якої ввійдуть по три представники від США й України, а також чотирьох спеціалізованих комітетів:

• Інвестиційного (3 представники США, 2 України);
• Адміністративного (3 представники США, 2 України);
• Аудиторського (2 представники США, 2 України);
• Комітету з пошуку проєктів (2 представники США, 3 України).

Рішення ухвалюватимуться більшістю голосів, але всі критичні питання мають бути одноголосними.

Для наповнення капіталу фонду випускатимуться акції двох класів – A та B. Останні будуть обмінені на базові та рівні за обсягом внески сторін.

Тобто на старті DFC та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства матимуть по 100 акцій класу B. З американського боку для їхнього забезпечення зараховуватиметься як пряма фінансова допомога, так і військові поставки. Проте це не обов’язкова умова, а одна з опцій. В Мінекономіки пояснили, що вартість озброєння, яке таки йтиме через фонд, оцінюватимуть Сполучені Штати, Україна ж має погодити цю оцінку.

З нашого боку до фонду зараховуватимуться по 50% від нових орендних платежів, ліцензійних зборів, угод про розподіл продукції. Для цього власне Верховна Рада й ухвалила зміни до Бюджетного кодексу.

Прибуток по акціях класу B розподілятиметься порівну між Україною та США.

Акції класу A – додаткові кошти до попереднього внеску. З американського боку це знову ж таки може бути пряма фінансова допомога чи постачання озброєнь, з нашого – вклади, отримані не від оренди чи ліцензій. Внесок по цьому класу акцій не обов’язково має бути рівнозначним.

Прибутки по обох класах акцій перші 10 років мають реінвестуватися в Україну. У які саме проєкти – вирішить рада фонду.

"Порядок цифр щодо внесків з боку України – близько 3 млрд грн за 5 років. Принаймні, якби Угода була підписана в 2019 році, то саме така сума надійшла би до фонду як внесок України до цього часу", – каже голова Бюджетного комітету ВР Роксолана Підласа.

Водночас, стверджує Тарас Качка, Україна почне вносити кошти до спільного фонду не раніше 2030 року, адже платежі формуватимуться з рентних надходжень до бюджету від видобутку корисних копалин за ліцензіями, виданими після набуття чинності угоди.

"В мирних умовах цей процес займає три-чотири роки, тож платежі почнуться не раніше 2030 року. Ідея в тому, що ми отримуємо допомогу зараз, а розраховуватися за неї через фонд зможемо протягом багатьох років", – пояснив він.

Безстрокова угода

Угода по корисних копалинах безстрокова. Умови її реалізації можуть переглядатися що 10 років.

Раніше видання Financial Times писало, що реальний початок видобутку й отримання перших економічних вигод від нових родовищ можливий орієнтовно через 10 років, а в умовах складної безпекової ситуації – не раніше ніж через 15 років.

Фахівці галузі пояснюють це тим, що спочатку знадобиться провести ґрунтовну геологічну розвідку. І це одне з ключових питань, адже точних даних ні по кількості покладів, ні по їхній вартості немає.

У розпал повномасштабної війни в 2022 році канадська консалтингова компанія SecDev випустила дослідження, в якому оцінила повну вартість усіх мінеральних ресурсів України в $26 трлн. Це включно з газом, нафтою і вугіллям, переважна більшість якого, зокрема унікальних антрацитів, сконцентрована на Донбасі. $12 трлн озвученої суми припадає на тимчасово окуповані Росією території.

Узяти, наприклад, літій, з якого й починалися розмови про угоду по копалинах. Скільки точно цього металу в Україні – невідомо, адже інформацію засекретили ще 20 років тому. Та й востаннє централізовану оцінку літієвих родовищ у нас проводили у 80-х роках минулого століття. Ретельною вона не була, адже літій тоді не мав великого попиту й використовувався переважно для виробництва скла.

Західні фахівці оцінюють українські запаси в 500 тис. тонн. І це, залежно від методології підрахунків, робить нас або другими в Європі за обсягами після Німеччини (цифри не розголошуються), або ж третіми після Чехії (1,3 млн тонн) і Сербії (1,2 млн тонн).

Загалом угода стосується 57 елементів видобутку, і цей перелік за згодою сторін може бути розширений.

Після геологорозвідки необхідно розробити техніко-економічне обґрунтування. Адже може виявитися, що видобудувати ті чи інші поклади буде нерентабельно. Відтак – залучити фінансування для реалізації проєкту, збудувати потрібну інфраструктуру, і лише потім розпочати безпосередній видобуток.

Процес, констатує Financial Times, пов’язаний з викликами війни, уривчастими геологічними даними, сильно пошкодженою інфраструктурою і потенційною корупцією. Експерти звертають увагу, що реальний видобуток копалин може розпочатися не раніше 2040 року.