Європа озброюється через Україну: Як 2 мільярди євро на дрони перетворюють війну на індустрію майбутнього
Індустрія дронів
Коли наприкінці вересня Урсула фон дер Ляйєн вийшла до преси у Брюсселі, її слова прозвучали як суха бюрократична фраза – але насправді це була зміна епохи. "Ми домовилися з Україною, що загалом 2 мільярди євро будуть витрачені на дрони вже зараз. Це дозволить Україні масштабувати виробництво і використати весь свій потенціал. І, звісно, це дасть можливість і Євросоюзу отримати вигоду від цієї технології".
Звучить просто. Але насправді – це не черговий транш допомоги. Це сигнал: Європа починає будувати свій повітряний щит – через Україну.
Уже другий рік поспіль українське небо – це не просто лінія фронту, а випробувальний полігон нової війни. Тут народжуються технології, які змінюють правила гри: FPV-дрони, системи радіоелектронної боротьби, штучний інтелект для наведення, цифрове управління боєм.
Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував: "Україна стала полем, де вирішується, яким буде світ – безпечним чи хаотичним. І саме тут створюється нова архітектура безпеки". Європа це зрозуміла. І вирішила не просто допомагати, а інвестувати у досвід, який Україна здобула ціною втрат.
Рішення ЄС про 2 млрд євро на дрони – це не гуманітарна ініціатива. Це план розбудови системи, де Україна стає центральним елементом.
"Стіна дронів" захищатиме і ЄС, і Україну
Європейська модель передбачає три рівні:
- Виробничий. Частина коштів піде на спільні заводи, збірку й технічне обслуговування дронів в Україні та країнах ЄС.
- Технологічний. Інтеграція у мережу "стіни дронів" – багаторівневої системи сенсорів, перехоплювачів і зв’язку, що має прикрити східний фланг НАТО.
- Освітній. Українські інженери й військові діляться досвідом боротьби з "Шахедами" – тепер уже в межах офіційних навчальних програм у Данії, Польщі, Німеччині.
Читайте також: Українці успішно знешкодили декілька дронів у повітряному просторі Данії
У Києві це сприйняли як визнання військово-технологічного суверенітету України. Прем’єрка Данії Метте Фредеріксен сказала без дипломатії: "Європа зараз перебуває у найнебезпечнішій ситуації від часів Другої світової війни". Тож ідеться не про "пожертву союзникам", а про взаємозалежність. Проєкт "Стіна дронів" офіційно визначений як такий, що "захищатиме і ЄС, і Україну". У Берліні визнають: українська школа безпілотників ефективніша за більшість європейських лабораторій. Тому логіка проста: не конкурувати, а співпрацювати.
Європейська війна тепер рахує не ракети, а відсотки
Велика Британія першою включилася у цю симфонію. Програма Project OCTOPUS передбачає масове виробництво українських перехоплювачів у британських майстернях. Міністр оборони Джон Гілі заявив: "Велика Британія вироблятиме та спільно розроблятиме найсучасніше військове обладнання разом з українською промисловістю… Це створить робочі місця у Британії й посилить національну безпеку обох держав". А британське Міноборони уточнило: "Українські дрони-перехоплювачі довели високу ефективність проти іранських і російських "Шахедів", причому їхня собівартість – менш ніж 10 % від вартості цілей, які вони знищують". Європейська війна тепер рахує не ракети, а відсотки.
Українські військові вже перетворили бойові ноу-хау на виробничі стандарти. Підрозділи безпілотників стали лабораторіями, де одночасно тестують, ремонтують і покращують машини. "Птахи Мадяра", які починали з аматорських дронів, тепер – символ цілої епохи. Їхній досвід став основою для створення Сил безпілотних систем ЗСУ – структури, яка об’єднує усі рівні роботи з дронами: від фронту до програмного забезпечення.
Разом із технологіями приходять і дилеми:
- хто контролюватиме єдину мережу – національні уряди чи Брюссель?
- чи готовий ЄС до швидкості, у якій живе українська війна?
- і чи зможе Європа залишатися гуманною, коли на полі бою вже воюють алгоритми?
Це не риторика. Це нова мораль війни, яку теж доведеться кодифікувати.
Перевага України – бойовий досвід і випробовування фронтом
Дивлячись у майбутне, до 2026 року Україна може стати експортним центром дронових технологій, а Європа – нарешті не споживачем безпеки, а її виробником. "Масове виробництво недорогих перехоплювачів стане ключем до перемоги у дроновій війні", — йдеться у матеріалах британського Project OCTOPUS. У цій війні важить не кількість, а швидкість мислення.
Вадим Юник – президент "Технологічних сил України" і СЕО оборонно-технологічної компанії FRDM. Він фахово займається БпЛА з 2013 року і був одним з тих, хто представляв перші ударні дрони вищому військовому керівництву країни, пропонуючи їх визнати зброєю. З його точкі зору Україна має стати частиною європейського дронового простору – без нових "радянських" бар’єрів.
"Ідея створення спільного виробничого та технологічного простору для дронів між Україною і ЄС – не нова. Ми з цією концепцією йдемо вже півтора року. Це один із реальних способів стати частиною Європи не лише на словах, а у практиці співпраці підприємств", – пояснює співрозмовник. За його словами, перше завдання – побудувати взаємодію між українськими та європейськими ринками, усунути бар’єри, які заважають кооперації. Українські компанії мають отримати ті самі можливості, які мають виробники з країн ЄС — наприклад, як Латвія та Естонія або Німеччина та Данія співпрацюють між собою. "Україна повинна природно інтегруватися у цей технологічний простір. Це питання не престижу, а виживання", – каже він.
За словами експерта, Україна має унікальну перевагу – бойовий досвід і технології, перевірені на фронті. Європейські партнери це визнають і зацікавлені у спільному виробництві, бо українські рішення – battle approved. Утім, залишається ключова проблема – фінансування.
"Війна довга і дорога, тому потрібно шукати альтернативні джерела коштів. Західні партнери готові допомагати, але хочуть швидкого доступу до технологій. І це нормально. Так працюють справжні союзники: допомагають і отримують спільну користь", — пояснює Юник. Головне – не створити "Спецекспорт-2".
Окрема тема – спроби створити новий дозвільний орган для контролю експорту. Експерт застерігає: це прямий шлях до повернення радянської системи "спецекспортів".
"Як тільки з’являється новий орган, який "погоджує" папери – з’являється спокуса вирішити питання "по-людськи". Українці це проходили. Це корупція, зловживання, тіньові схеми. Нам не потрібен новий "забор" між нами і Європою", – наголошує він.
Читайте також: "Проблема не в експорті зброї, а у відсутності грошей і замовлень", – президент ТСУ Вадим Юник
Замість цього пропонується прозора цифрова система на кшталт "Дії", де заявки на експорт і кооперацію подаються онлайн без контакту з чиновниками.
"У Європі бюрократія працює за правилами, у нас часто – за настроєм. Якщо ми хочемо бути частиною цивілізованого ринку, треба мінімізувати роль людини в ухвалені рішень. Це ключ до довіри", – каже експерт.
Українські розробники можуть навчити європейців одному: як створювати зброю, що реально працює у війні.
"Вони можуть зробити красивий прототип, але не знають, як він поводиться у бою. Ми це розуміємо, бо живемо у цій реальності. Ми воюємо, ми тестуємо, ми вдосконалюємо. І це те, що цінує Європа", – додає він.
Водночас Україна має повчитися у ЄС системності, стабільності фінансування і захисту виробника.
"Європейці працюють повільно, але точно. Українці – швидко, але хаотично. Якщо поєднати ці риси – буде ідеальна комбінація", – переконаний Вадим Юник.
За оцінками експерта, створення спільних підприємств і запуск механізмів співпраці може зайняти від півроку до року.
"Це якщо всі бігтимуть – і ми, і європейці. Поки що частина країн навіть не підписала базові G2G-меморандуми. А без цього жоден експорт технологій не можливий юридично", – каже він.
"Європейці мислять інакше. Навіть якщо є програма, це не означає, що вони куплять твою розробку. Нам потрібні гарантії – хоча б на рік чи два. Інакше це буде просто "заводик заради заводу", – зазначає Юник.
Він також називає речі своїми іменами: "Це наш іспит. Ми або будуємо прозорий процес, або знову створюємо систему дозволів, хабарів і ручного управління. І від цього залежить не лише обороноздатність України, а й безпека всієї Європи".
Представник компанії DEVIRO нагадав, що Україна – це аванпост Європи. Україна стримує та захищає європейські кордони, знищує ворога на 50% українською зброєю:
"А якщо порівнювати з полем бою, де 80% уражень наносяться дронами, то відсоток українського стає ще більшим. Тобто українські військові й українські дрони на сьогоднішній день є найдосвідченішими у сучасній війні.
Цього року ми побачили та відчули суттєву підтримку зі сторони країн Північної Європи. Ці країни розуміють що треба готуватись до війни якщо хочеш миру, а також аналізувати та вивчати український досвід війни. Згадайте, як два роки назад наші військові їздили навчатись в Європу, і як зараз ми навчаємо їх. Наші військові та вітчизняні виробники починають ділитись накопиченим досвідом з нашими союзниками.
Країни Балтії, скандинавські країни, Велика Британія й інші допомагали та продовжують допомагати нам, і прийде час коли вони попросять нас про допомогу – не безпідставно. Тоді зітруться усі умовні кордони між європейськими та українськими технологіями, і знов уся зброя буде ділитись на дві категорії: ефективна чи не ефективна на полі бою, тому що ворог у нас буде той самий. Військові це вже розуміють, виробники, зокрема європейські, ще не всі, а урядовцям не залишається іншого вибору як вже сьогодні готувати план створення спільних україно-європейских виробництв. Сподіваємось, що до того часу усе українське вже буде називатись європейським".
