"Ми почали робити те, що росіяни впорядковують ще з 2008 року": Ілля Костін про винагороду за винаходи для військових
У серпні Верховна Рада ухвалила закон щодо прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з проходженням військової служби. Документ має врегулювати як питання інтелектуальної власності на об’єкти, створені військовослужбовцями, так і винагороди для військових-винахідників.
У вересні закон підписав президент Володимир Зеленський, а вже у жовтні уряд схвалив експериментальний механізм передачі у серійне виробництво технологій, розроблених у системі Міністерства оборони.
Чому виникла необхідність в ухваленні окремого закону про права інтелектуальної власності на військові винаходи та як він має працювати в інтерв’ю БізнесЦензору розповів один із його співавторів Ілля Костін, військовослужбовець ЗСУ і експартнер юридичної компанії "Правовий альянс" (LA Law Firm).
– Чому виникла необхідність створення окремого закону щодо інтелектуальної власності на озброєння?
– Я і мій товариш Юрій Охромєєв – патентні повірені. Мій товариш ще й судовий експерт. Ми зустрілись в одному підрозділі – в Головному управлінні військової юстиції, що перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Міністерства оборони. Управління було побудоване як юридична фірма, де зібрались люди, що відповідають за всі судові справи, виконавчі провадження Міністерства оборони. Приблизно на 80% люди не військові, а ті, що були мобілізовані.
Те, що ви не чуєте зараз скандалів, пов’язаних з діяльністю Міністерства, – робота саме цього підрозділу. Судова практика, постачання товарів не могли не зачепити питання інтелектуальної власності.
Коли ми зіштовхнулись у Міністерстві оборони з ним вперше, спочатку подумали, що чогось не знаємо. Бо у нашій країні загалом система інтелектуальної власності одна з найкращих у світі. Але її розробляли виключно для цивільних галузей.
У той же час система інтелектуальної власності у Збройних Силах руйнувалась. Раніше функціонували цілі патентно-ліцензійні служби, були спеціальні центри у системі Міноборони.
– Що з ними сталося?
Вся система інтелектуальної власності у Збройних Силах звелась до одного відділу з чотирьох осіб у Центральному науково- дослідному інституті озброєння та військової техніки ЗСУ (ЦНДІ ОВТ ЗСУ). З них лише двоє мали відношення до інтелектуальної власності, але фактично нічого не робили.
Про інтелектуальну власність в оборонній сфері згадував лише пункт 2 статті 36 Закону України "Про оборонні закупівлі". Ще було положення про патентно-ліцензійну роботу в системі Міноборони 2022 року, пам'ятник радянщині, що фактично було зроблене для галочки і ніколи не працювало.
Нині відсутній будь-який облік об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) в оборонній сфері, а оформлення патентів на об'єкти, створені за державні кошти часто відбувається de jure на фізичних осіб, а de facto – на посадових осіб ЦНДІ ОВТ ЗСУ, посадових осіб державних підприємств (наприклад, Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова), на працівників компаній-розробників тощо.
Інтелектуальна власність – це не просто папірці, це питання комплексне. Якщо просто – то не буває інноваційної активності без охорони прав інтелектуальної власності. В Україні є маса науково-дослідних інститутів, у тому числі в ЗСУ та в Міноборони. Але ефективність цих установ, як генераторів інноваційної діяльності, практично нульова. Нема стимулів, немає і сенсу, немає й людей. Саме тому "якісні" та діючі патенти у наших наукових установах відсутні.
Хаос з правами інтелектуальної власності на озброєння в Україні
З 1991 року по 2024 рік у власності та/ або співвласності Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ, раніше військова частина А-4566) перебувало всього 105 патентів, з них 4 патенти – на винаходи та 101 – на корисні моделі.
Зі 105 патентів 56 зареєстровано у співвласності з приватними особами, що унеможливлює розпорядження ними ЦНДІ ОВТ ЗСУ без згоди цієї приватної особи.
Довідково: відповідно до Цивільного кодексу України власники майнових прав інтелектуальної власності мають виключне право дозволяти або забороняти використання об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі виготовлення, продаж тощо.
У одноособовій власності ЦНДІ ОВТ ЗСУ було виявлено 49 патентів на винаходи та корисні моделі. З них для 40 патентів не було сплачено збір за підтримання чинності, що є прямою вимогою закону "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі". У разі такої несплати припиняється чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід (корисну модель).
Це призводить зокрема до:
- втрати правової охорони захищених технологій;
- неможливості поновлення чинності патентів;
- розкриття запатентованих технологій без можливості їх захисту в майбутньому;
- використання технології будь-якими особами, в тому числі з метою виготовлення та продажу тощо.
Кількість патентів, що зареєстрована на посадових осіб структур Міністерства оборони України перевищує кількість патентів, зареєстрованих безпосередньо на структури міністерства.
У переважній більшості випадків виявлені патенти зареєстровані саме на посадових осіб в ЦНДІ ОВТ ЗСУ, який бере участь у нових розробках та модернізації озброєння та військової техніки.
Наприклад, є дослідно-конструкторська робота про покращення характеристик літака Л-39. На неї витрачені доволі великі гроші. В той же час у Міністерства оборони немає жодного патенту. Але є патент України No 80066 на корисну модель "Спосіб модернізації літака типу L-39ZA" та патент України No 80048 на корисну модель "Спосіб модернізації учбово-тренувального літака типу Л-39 у легкий багатофункціональний бойовий літак", зареєстрований на посадову особу, – начальника науково-дослідного відділу патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської діяльності ЦНДІ ОВТ ЗСУ у співвласності з іншими посадовими особами
Згідно з чинним законодавством, права на об'єкти, що виготовлялись за державним оборонним замовленням, повинна була отримати держава. Натомість їх отримала приватна особа, яка надалі впливала на постачання цього озброєння.
Ця ситуація виявилася системною в оборонно-промисловому комплексі країни. Іншими словами, повний хаос.
Ще один приклад: у 2016 році ДП "Харківський бронетанковий завод" розробив комплект модернізації танкового прицілу ТПН1. Однак, захист прав інтелектуальної власності було проігноровано (тобто сам завод як юридична особа не вжив жодних заходів щодо реєстрації наведеної технології). У 2018 році приватна особа Сафонов Дмитро Вікторович отримав патент України на корисну модель № 130938 "Комплект для модернізації танкових прицілів серії ТПН-1". На підставі цього патенту було подано позов до Господарського суду м. Києва (справа №910/1006/20) з вимогою заборонити Міністерству оборони України видавати накази про допуск до експлуатації та накази про прийняття зразка військової техніки на озброєння щодо приладу "Приціл танковий нічний ТПН1-49-23ТПВ" та приладу нічного бачення TPN1-49-23UM.
Або ж казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (НВК Іскра), яке є постачальником радіолокаційної техніки на потреби Міністерства оборони України.
Технологія з виготовлення РЛС-35Д6М була розроблена на НВК "Іскра" на виконання державного оборонного замовлення, проте стала власністю приватних осіб. За результатами судової справи №910/15045/17 за КП "НВК Іскра" було визнано право попереднього користувача на винаходи за патентами України №37865 та №37870.
Але ці патенти залишилися дійсними, хоча відомо, що технології було розроблено раніше на казенному підприємстві ніж їх було запатентовано приватними особами. До того ж, згідно п.12.9 договору комісії від 02.11.2016 № Д-65-03/2016/П КП "НВК Іскра" зобов'язано було сплачувати роялті за використання патенту, технологію якого було створено саме на даному підприємстві.
НВК "Іскра", за права використання об'єктів інтелектуальної власності виплатило 7,1 млн грн та під час виготовлення та постачання Ефіопії двох одиниць РЛС виплатило власнику патенту 4,2 млн грн.
Таких справ та ситуацій безліч. Фактично з 1991 року в Україні відбувався хаос з правами інтелектуальної власності на розробки озброєння.
Чому це важливо? У сучасному світі практично все можна виробити за допомогою реінжинірингу. Тобто скопіювати. Типовий приклад це ОПК Китаю, який копіював радянські і успішно копіює нові західні розробки.
Тому охорона технічної документації на той чи інший технічний виріб оборонного призначення вже не є запорукою збереження таємниці або не копіювання з боку третіх осіб. Реально заборонити використання цієї технічної документації можна за допомогою прав інтелектуальної власності.
Ця зрозуміла ситуація давно відома у всьому світі, але Україна почала процес регулювання прав на винаходи в оборонній сфері тільки у 2024 році.
"Україна до 2022 року витратила сотні мільярдів гривень на науково-дослідні та дослідно конструкторські робити в сфері озброєння. Але де права на них?"
– Ми доповіли міністру оборони, що ситуація з правом інтелектуальної власності на озброєння в Україні катастрофічна. На той час Рустем Умєров тільки увійшов на цю посаду. Доручив провести дослідження стану інтелектуальної власності в ЗСУ, в системі Міністерства оборони.
Групою небайдужих військовослужбовців ми провели таке дослідження спільно з Українським національним офісом інтелектуальної власності та інновацій, що здійснює реєстрацію всіх об'єктів інтелектуальної власності в Україні. Я дуже вдячний їм за віддану роботу.
– Який був результат дослідження стану інтелектуальної власності в ЗСУ?
Перш за все, ми зрозуміли, що з поточним станом речей не зможемо виконати зобов’язання перед нашими іноземними партнерами. На той момент ми підписували безпекові угоди з рядом країн. І практично в усіх угодах окремою статтею йшов пункт, що Україна гарантує збереження і охорону прав інтелектуальної власності на військові технології, які нам передаються.
До речі, Україна – це єдина країна у світі, якій передаватимуть військові технології, раніше мова йшла виключно про саме озброєння.
– Тобто цей закон регулює також і моменти, пов'язані з передачею нам технологій? Бо в мене склалось враження, що він більше регулює саме те, що відбувається всередині країни з технологіями, з авторами винаходів, з правами авторів.
– Існують специфічні галузі, як, наприклад, фармацевтика, де права інтелектуальної власності регулюються окремими нормами. Те саме стосується оборонної галузі, відносно якої взагалі нічого в Україні не існувало. Як ми будемо виконувати наші міжнародні зобов'язання?
Спочатку до нас поставилися з нерозумінням: "Куди ви лізете? Є Міністерство стратегічних галузей промисловості. Вони і повинні вирішувати всі проблеми, пов'язані з питаннями міжнародних відносин, зокрема трансферу технологій. Це їх питання".
Наш аргумент, до якого потім дослухалися був наступний: "Ні. У всьому світі такого міністерства не існує, в першу чергу, у наших союзників. Всіма питаннями озброєння займаються міністерства оборони. І тут передусім вони будуть спілкуватись з нашим Міністерством оборони". Так воно і вийшло. Більше того, Міністерство стратегічних галузей промисловості не знало, що потрібно війську, не мало відношення до війська, не мало бюджетів. Зрештою, і міністерства такого вже немає.
Міністерство стратегічних галузей промисловості ще називали "міністерством ярмарків". Часто їх задача полягала в тому, щоб презентувати щось, чого у більшості випадків не існувало.
Ми доводили, що інтелектуальна власність – це передусім майно. Протидія нам була сильна.
– Яка мотивація могла бути у тих, хто протидіяв врегулюванню питання прав інтелектуальної власності на озброєння?
Поки немає чіткої системи, є "Дике поле", що дає можливість мати права інтелектуальної власності особам, які не дотичні до створення цих об’єктів, а згодом і отримувати кошти, нагороди.
Ситуація наступна: об'єкти інтелектуальної власності, за які заплатила держава, а мова йде про десятки мільярдів, повинні бути у власності держави в особі Міністерства оборони. Але це було не так.
Наприклад, для ЗСУ потрібен танк, готуються певні документи на Міністерство оборони, яке дає завдання своїм підпорядкованим інститутам провести дослідно-конструкторську роботу для розробки документації та дослідних зразків танку.
У нас спроможним виготовляти танк був Харківський бронетанковий завод. Йому замовляється ця дослідно-конструкторська робота, виділяються гроші на неї. Робота виконується, рапортують Міністерству оборони про розроблений танк, підготовлена технічна документація. ЗСУ ставить його на озброєння, шукають гроші для масштабування виробництва.
Але в період створення танка, коли проводились дослідно-конструкторські роботи, та о створювалися об'єкти інтелектуальної власності. А права на ці об’єкти нікому не передавались. В кращому випадку, вони лишалися у виконавців або у посадових осіб. У найгіршому – опинялися у третіх осіб. Дуже активно на цьому полі працювали китайці. Для цього достатньо подивитися патентні бази з "китайськими" патентами.
У всьому світі замовнику передається документація і права на неї. А у нас держава отримує просто танк та технічну документацію, і то не завжди. І все. А через деякий час цей танк нікому не потрібен, бо його в іншій країні вже і виготовляють, і продають дешевше.
Україна до 2022 року витратила сотні мільярдів гривень на науково-дослідні та дослідно конструкторські робити в сфері озброєння. Але де права на них? В більшості випадків лишились у власності посадових осіб установ, що виконували замовлення. Все це було проаналізовано та викладено у Дослідженні, який частково має статус "з обмеженим доступом".
Крім того, в ОПК України є багато взагалі незареєстрованих об’єктів інтелектуальної власності, інвентаризація яких ще попереду.
"Ми маємо ідеї, які не можемо масштабувати. В той час, коли росіяни масштабують"
– Тобто держава взагалі не отримувала прав власності на розробки, які сама профінансувала?
– З 1996 року на Міністерстві оборони не було жодного права інтелектуальної власності на об’єкти. Виконавці підрядів для Міноборони мають 512 патентів, і то в більшості вже не діючих. В той же час лише один німецький виробник Rheinmetall має тисячі справжніх, діючих патентів.
В Україні була така практика: посадові особи науково-дослідних інститутів, через яких проходила розробка військової техніки, думали, що якщо права нічийні, ми собі їх візьмемо. Брали і оформлювали на себе всі права інтелектуальної власності. Є патенти, які оформлювали на юридичні особи інститутів. Але і їх вони не підтримували. Це було потрібно для отримання наукових ступенів, премій, для займання посад.
Фактично держава, яка дала гроші на розробку, не має ні на що права. Але ж тільки держава може зробити масштабування засобів на випадок широкомасштабної війни. Основна наша проблема зараз, що ми маємо ідеї, які не можемо масштабувати. В той час як росіяни дуже сильно масштабують.
Жодна приватна структура, приватний консорціум не зможе зробити виробництво для великої війни в потрібних розмірах.
В першу чергу, тому ми з командою почали будувати систему інтелектуальної власності в оборонній сфері з нуля.
– Як відбувався цей процес? Як наразі організована система інтелектуальної власності в оборонці?
Не було нічого. Ні нормативної бази, ні структур. Відразу з’ясувалось, що у нас безліч прогалин, а у наших союзників до нас безліч питань.
Спочатку був створений відділ інтелектуальної власності у Головному управлінні військової юстиції, потім було створено Управління з питань інтелектуальної власності Міноборони. Я був керівником як відділу так і Управління. Управління безпосередньо підпорядковане профільному замміністра по інноваціям. Першим заступником міністра оборони по інноваціям був Валерій Чуркін. Дякую йому за небайдужість та роботу.
До речі, паралельно ми захистили військову символіку, зареєстрували дві торговельні марки по всім 45 класам міжнародної класифікації. Це напис "ЗСУ" та хрест ЗСУ. Це дає можливість забороняти використання знаків, яке шкодить авторитету війська, і дає можливість використовувати права на об'єкти інтелектуальної власності для припинення, наприклад, діяльності шкідливих телеграм-каналів, ворожих каналів на YouTube. Водночас був розроблений окремий порядок надання дозволу Міністерством оборони на використання цих торговельних марок. Ми дослідили це питання і чого тільки не було з написом "ЗСУ": онлайн казино, пиво, ковбаса, сухарики.
Ми у 2024 році почали робити те, що росіяни почали у себе впорядкувати ще з 2008 року.
"Якщо впродовж чотирьох місяців державу не зацікавить винахід, майнові права лишаються у розробника-військовослужбовця"
– Які основні зміни вносить закон щодо прав інтелектуальної власності на озброєння?
Вперше законом чітко регламентовано: майнові права на все, що розробляється в Збройних силах України і Міноборони, належать Міністерству оборони. Раніше такого не було.
Чітко вказано, що ті, хто щось винайшов, розробив, мають право на винагороду. Такого теж не було.
В таких підрозділах як "Птахи Мадяра", "Третя штурмова", "Азов" – ефективність розробок на рівні науково-дослідних установ ГУР та СБУ. Але люди, які там служать, нічого не отримують, крім грошового забезпечення. Вони не отримують також своїх немайнових прав, які підтверджують, що це саме вони зробили конкретний винахід.
А через відсутність у держави майнових прав неможливо масштабувати виріб на всі сили оборони.
При цьому, в законі чітко вказано, що якщо впродовж чотирьох місяців державу не зацікавить винахід, що розробив військовослужбовець, майнові права лишаються у розробника-військовослужбовця. Тобто держава не забирає автоматично права. А лише на те, що їй цікаво, що потрібно Збройним Силам.
– Хто вирішуватиме, що потрібно чи не потрібно Збройним Силам?
Цим займається Управління з питань інтелектуальної власності Міністерства оборони. Є спеціалізовані структурні підрозділи Генерального штабу, Міноборони, наукові установи, є спеціалізовані військові частини, основна задача в них – інновації. Спільно з ними і буде відбуватися такий відбір.
Наприклад, основним засобом ураження зараз є дрон. Він створений всередині Збройних Сил України. Навіть те, що роблять приватні виконавці, все одно відшліфовується та проходить випробовування в ЗСУ.
Це єдина армія в світі, яка завдяки повномасштабній війні отримала десятки тисяч висококваліфікованих фахівців. Це унікальна армія і більше в світі такої не існує. І ми маємо підтримувати в Збройних силах України інноваційну активність. Ми б’ємося з сильним противником, тому нам конче потрібні інноваційні рішення.
За новим законом, військовослужбовець зможе самостійно направити свою ідею через "Єдине вікно", вона потраплятиме безпосереднього до Управління з питань інтелектуальної власності. Також можна буде направити свою ідею через командира. Далі вона надходитиме до Управління з питань інтелектуальної власності.
Далі за певним алгоритмом відбуватиметься оцінка перспективності і патентоздатності.
– Як визначається винагорода винахіднику-військовослужбовцю, чи залежатиме вона від масштабування його ідеї?
В Ізраїлі існує така система отримання винагород військовослужбовців, але вони її нам не відкрили. Вона дуже індивідуальна, не відкрита на загал. У Великій Британії теж кожен випадок розглядається окремо.
Створюється кожен раз окрема комісія, приймають рішення. Але у нас, по-перше, довіра до органів влади зовсім інша. А по-друге, у них немає такої ситуації, як у нас, в нашій армії перебувають десятки тисяч унікальних фахівців.
Одна з ідей полягає в тому, що спочатку виплачується одноразова нагорода, коли права отримує держава. А основна сума виплачується винахіднику тоді, коли цю ідею втілюють у виробництві.
Концепція винагороди військовослужбовців, яку розробили фахівці Управління та зараз готується відповідна постанова Кабінету Міністрів, наступна: за створення того чи іншого об’єкта права інтелектуальної власності виплачуватиметься одноразова винагорода, яка є частиною грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Розмір виплати залежить від створеного об’єкту Інтелектуальної власності, наприклад за винахід виплачується 60 посадових окладів.
У разі, якщо винахід, який винайшов військовослужбовець, буде використовуватися (масштабуватися), держава платить 20% від суми одержаної державою за надання дозволу на використання цього винаходу.
Держава в подальшому повинна спрямовувати не менше 15% від одержаної суми на фінансування науково-технічної діяльності підрозділу та (або) закупівлі таким підрозділом товарів оборонного призначення, в якому створено винахід, тобто в тому підрозділі, де служить винахідник-військовослужбовець.
– Щодо системи винагород зрозуміло. Але що відбуватиметься із самим винаходом, як це допоможе масштабувати виробництво інноваційних розробок?
– Спочатку був розроблений та реалізований Наказ Міністерства оборони №81 від 05.02.2025 "Про надання службі державного замовника повноважень щодо управління правами інтелектуальної власності". Цим документом встановлювався порядок, як відбувається масштабування виробу, який був винайдений в Збройних силах.
Цим наказом, вперше в системі Міноборони , впорядковувалося схема щодо передачі прав інтелектуальної власності від Міноборони та передачі технічної документації акцептованим виробникам.
Ми розуміли, що перш за все ліцензії (ред. на виробництво) Міноборони має отримувати державне підприємство, бо через нього будуть здійснюватися закупівлі, надходити гроші, передаватись права. Таким державним підприємством, цілком природньо стала Агенція оборонних закупівель (АОЗ). Ідея була в тому, що Міноборони безкоштовно передає Агенції права на винахід, корисну модель тощо. Агенція оборонних закупівель, в свою чергу, передає субліцензію виробникам або благодійним фондам, що фінансують виробництво, витрати на яке не може покрити держава, але за умови, що цей виріб у будь-якому випадку потрапляє у сили безпеки та оборони.
Наприклад, таким фондам як "Повернись живим", "Благодійний фонд Сергія Притули". Передача субліцензії дає можливість благодійним фондам замовити виробництво у акцептованого виробника, агенція передає йому технічну документацію.
Загалом ініціатива та впровадження наказу №81 була сміливим кроком. Команда діяла нетипово для чиновників військового відомства. Ніхто не сидів та не чекав, саме тому це вдалось.
Хто трохи знайомий з процесом роботи Міноборони, одразу зрозуміє, Дякую за титанічну роботу, що провела команда Управління з 4-х осіб. Без Дениса Берегового, Катерини Наливайко та Павла Калениченко, цього не відбулося би.
– Навіщо тут посередники у вигляді благодійних фондів? Чому не можна розміщувати виробництво безпосередньо на підприємствах?
– Гроші. Держава не завжди може закупити всі вироби, необхідні для ЗСУ.
Крім того, отримувати субліцензії можуть військові частини, які теж за рахунок окремого фінансування можуть замовляти виробництво. Наприклад, потрібен конкретний виріб, і військова частина звертається для цього до Агенції.
– Ви не вбачаєте в майбутньому ризиків через використання в схемі виробництва зброї благодійних фондів, яким безкоштовно можуть надаватись ліцензії на виробництво зброї? Можуть з’явитись нові благодійні фонди саме під цю схему?
– Не вбачаю, бо основна їх завдання насичення сил безпеки та оборони. В чому ризик? Що вони візьмуть та скопіюють технічну документацію чи що вони будуть виготовляти для продажу?
– Наприклад, для продажу.
– Нехай, але якщо дізнаються, що вони виробляються для продажу, ліцензія анулюється і починає діяти кримінальний закон, стаття 177 "Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію" і вмикається захисний механізм.
– Ще питання по новому закону: підприємства Міноборони отримають право вносити майнові права інтелектуальної власності до свого статутного капіталу. Хто буде визначати вартість цих майнових прав?
– Цим законом тепер передбачено, що Міністерство оборони та інші органи, які здійснюють управління військовим майном, мають право вносити майнові права інтелектуальної власності до статутного капіталу господарських товариств, учасниками (засновниками) яких вони є. Важливо не заплутатися – бо об’єкти права інтелектуальної власності підприємств Міноборони ці підприємства будуть ставити собі на баланс самостійно. Міністерство тепер може вносити до статутного капіталу товариств об’єкти права інтелектуальної власності і для цього потрібна оцінка цих обʼєктів.
Це завдання не повинно було лягати на Управління з питань інтелектуальної власності, але воно лягло, тому що ніхто не хотів брати відповідальність через ризики для себе по оцінці.
Питання оцінки стоїть на одному рівні з питанням постановки на облік нематеріальних активів. Раніше у Міноборони не було поняття, як ставити на облік нематеріальний актив. Вперше з цим серйозно стикнулись у 2022 році, коли відбулась націоналізація "Мотор Січі", "Укртатнафти", "Запоріжтрансформатора".
Загалом, оцінка може проводитись за допомогою зовнішнього оцінювача, але це дорога процедура. Або може бути внутрішня оцінка. Ми вимушені були взяти на себе відповідальність щодо розробки документів, створили комісію з оцінки об’єктів права інтелектуальної власності. Очолює цю комісію Управління з питань інтелектуальної власності Міноборони іі зараз безпосередньо в структурі Міністерства оборони будуть оцінювати ці об’єкти.
Важливо мабуть сказати, що внутрішня оцінка МОУ не заміняє і не заперечує можливість проведення цільової оцінки із залученням професійних оцінщиків.
– З іншого боку є приватна компанія FirePoint, що заявляла про плани збудувати завод з виробництва авіадвигунів за ліцензією українського виробника для ракет "Фламінго". В Україні авіаційні двигуни виготовляла тільки "Мотор Січ", яку передали в управління Міноборони. Цей закон якось допоможе отримати цій компанії права на виробництво?
– Традиційно держава платила за розробки, але права залишались на виконавцях. Так було з багатьма виробами на тій самій "Мотор Січі", на "Південьмаші". Fire Point – приватна компанія і держава не втручається в її діяльність.
Взагалі у всьому світі виробників двигунів менше десяти. Одним з них була Україна. Я знаю, що ця компанія має можливості, що в неї є співпраця з державою. Всі інші речі – не на загал.
– Механізм передачі прав інтелектуальної власності, передбачений цим наказом, вже працює?
– Перший в історії Міноборони патент на корисну модель на детектор дронів "Вітряк-М" був масштабований саме на підставі наказу №81. Якщо спростити, то вперше в історії всього ОПК країни відбулось наступне:
- спеціалізована військова частина розробила технічний пристрій – детектор дронів "Вітряк-М", який був кодифікований та допущений до використання в ЗСУ;
- Управління з питань інтелектуальної власності провело роботу по отриманнюя охоронного документа – патенту на корисну модель, підготувало алгоритм, документи, договори;
- АОЗ провів підготовку до впровадження алгоритму, провів випробування, відібрав (спільно з розробниками) виробників;
- була передана технічна документація, укладені субліцензійні договори з виробниками, перераховані гроші і детектор дронів почав вироблятися та постачатися до війська.
Саме реалізований Наказ №81 Міноборони став основою для розробки та прийняття експериментальної Постанови Кабінету міністрів України №1310.
Все знову було зроблено Управлінням з питань інтелектуальної власності Міноборони. Але тоді я вже не був його керівником, тому цей історичний документ цілком заслуга Катерини Наливайко, яка зараз очолює Управління.
Ця постанова КМУ дуже важливий документ для ОПК. Фактично легалізована можливість передачі технологій до виробників. Так, наприкінці четвертого року війни держава не мала діючого механізму легальної передачі технологій. Але, я думаю, що це тема окремого інтерв’ю і вже не зі мною, а з Катериною.
Загалом, я хотів би висловити щиру подяку колективу Управління з питань інтелектуальної власності Міноборони. Це люди "першої хвилі", які взяли відповідальність на себе і зробили фундаментальну основу інтелектуальної власності в оборонній сфері. Попереду виклик зі впровадженням механізмів закладених у законі, але вони впораються, основа вже є.
Генерал-лейтенанту Гаврилюку Іван Юрійовичу та Ленуру Мамбетову, величезна повага та подяка від всього середовища фахівців інтелектуальної власності. Його державницькій підхід та віра в людей, дали нам можливість почати реформу.
По товариські дякую Олексію Коту, та колективу Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, а також Дмитру Наталусі, Голові Комітету з питань економічного розвитку ВРУ. Без них законотворчий процес не був би таким зразковим і правильним, тобто таким, як повинен бути.
Окрема, щира подяка колективу Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій та директорці Орлюк Олені Павлівні. Яскравий приклад людини на своєму місці та зіркової роботи державної інституції для досягнення мети заради якої вона створена.
Дякую всім, хто допомагав та заважав. В житті нечасто випадає шанс створювати цілі інституції та комплексні міждисциплінарні напрямки в галузі права. Продовжую свою службу в лавах 28 омбр.
