Приватизація ОПЗ: Хто хотів купити і навіщо в уряді пропонують знизити ціну?
Нещодавня спроба приватизувати "Одеський припортовий завод" завершилася нічим через відсутність претендентів. Єдиною компанією, яка публічно заявляла про свою зацікавленість у приватизації підприємства, виявилася фірма, власники якої оголошені у розшук у кримінальній справі НАБУ про розкрадання на самому ОПЗ. В уряді планують знову виставити завод на продаж, використовуючи нову схему з покроковим зниженням ціни.
Увечері 24 листопада Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства повідомило, що запланований на наступний день аукціон з продажу "Одеського припортового заводу" не відбудеться через відсутність зареєстрованих учасників і що держава готуватиме повторний конкурс для приватизації заводу на інших умовах.
Аукціон, що не відбувся
Умови приватизації ОПЗ Кабмін утвердив 26 серпня. Перед майбутнім власником найбільшого хімічного підприємства країни ставили наступні вимоги:
- зберегти основні види діяльності заводу (виробництво добрив і азотних сполук);
- інвестувати у модернізацію потужностей та розвиток виробництва не менше 500 млн грн;
- погасити впродовж першого року борги із заробітної плати та перед бюджетом, які станом на червень цього року становили 366,8 млн грн;
- поетапно погасити прострочену кредиторську заборгованість (окрім вимог підсанкційних осіб і структур, пов’язаних із РФ/РБ);
- дотримуватись екологічних та соціальних стандартів.
Уряд затвердив стартову ціну підприємства у розмірі 4,5 млрд грн (близько $108 млн), її визначила аукціонна комісія Фонду держмайна.
"Відсутність попиту на стартових умовах може свідчити про те, що початкова ціна перевищує ринкову в сукупності з іншими фінансовими зобовʼязаннями, що їх має взяти на себе покупець", – прокоментували у Мінекономіки невдалий аукціон.
У міністерстві додали, що підтримують законопроєкт групи народних депутатів, який передбачає можливість виставлення великих об’єктів приватизації з поетапним зниженням стартової ціни.
У коментарі БізнесЦензору у Мінекономіки уточнили, що йдеться про проєкт закону №13620 авторства нардепів від "Слуги народу" Дмитра Наталухи та Олексія Мовчана.
Документ передбачає продаж державного майна, зокрема гірничих, енергетичних підприємств, об’єктів малої приватизації, лише за методом покрокового зниження стартової ціни, що, на думку авторів проєкту, зробить процес приватизації "швидким, прозорим, конкурентним". Однак, на думку Головного науково-експертного апарату Верховної Ради, це може призвести до "певних негативних наслідків: продаж державної власності за ціною, що не відображає реальної ринкової вартості (...) оскільки інвестори, що готові платити реальну ціну, не братимуть участі, бо побачать ризик неконкурентності та домовленостей "за спиною".
Законопроєкт зареєстрували за кілька тижнів після оголошення про приватизацію ОПЗ, проте в сесійній залі він ще не розглядався.
Він пропонує достатньо інших суперечливих норм, деякі з них не стосуються приватизації безпосередньо. Наприклад, проєкт передбачає втрату Міністерством юстиції повноважень щодо регулювання порядку реалізації арештованого майна. Цю функцію пропонують передати Мінекономіки.
БізнесЦензор звертався до Мінекономіки та Фонду держмайна за кілька тижнів до дати проведення аукціону з проханням прокоментувати умови конкурсу, зокрема стартову ціну.
Справа в тому, що спроби приватизувати "Одеський припортовий завод" тривають щонайменше кілька десятиліть, але більшість аукціонів закінчувались нічим. І лише один раз, у далекому 2009 році, конкурс все ж таки провели: при стартовій ціні у 4 млрд грн зареєстрували трьох учасників торгів – "Азот-Сервіс", "Фрунзе-Флора" і "Нортіма".
Під час аукціону було здійснено 19 кроків на збільшення стартової суми. Конкурс проводився "з голосу", ліцитатором було оголошено про продаж пакета акцій фірмі "Нортіма" (афільована з групою "Приват" Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова), що запропонувала найбільше – 5 млрд грн ( на той момент близько $625 млн) .
Кілька днів потому конкурсна комісія у Фонді держмайна, що опікувалась продажем підприємства, вирішила результати конкурсу не визнавати. Тодішній в.о. голови Фонду Дмитро Парфененко називав 5 млрд грн "неадекватною ціною" і звинувачував учасників торгів у змові. Тоді посадовці заявляли, що адекватна ціна ОПЗ мала б бути не меншою 8-9 млрд грн (понад $1 млрд).
ОПЗ має найбільше на пострадянському просторі виробництво аміаку, велике виробництво карбаміду, унікальний термінал для перевалки аміаку на морські судна.
Тож наскільки адекватною є стартова ціна у близько $108 млн у 2025 році?
Ціна активу
У Мінекономіки нам відповіли, що стартова ціна визначалась аукціонною комісією Фонду держмайна на рівні балансової вартості останньої фінансової звітності.
"Це технічна стартова планка, яка відображає поточний стан підприємства", – йдеться у відповіді Мінекокоміки, – "Завод не працює з 2022 року: за цей час відбулося зношення основних фондів, частина технологій застаріла, накопичилися потреби у ремонтах і пусконалагодженні, зросли операційні та логістичні ризики воєнного часу. В той же час, відкладення продажу, ймовірно, призвело б до подальшого більшого здешевлення об'єкту через деградацію активів і втрату компетенцій. Остаточну ціну визначить конкуренція на відкритому аукціоні в "Prozorro.Продажі" через акредитовані електронні майданчики – прозоро, з публічним доступом до документів і контролем процедур".
Ми також запитали чи була можливість у організатора торгів дослідити потенційного учасника на доброчесність, відсутність зв’язків з РФ, беручі до уваги, що заявки на участь в конкурсі з продажу ОПЗ приймались включно по 24 листопада, а вже на наступний день мали визначити на торгах нового власника стратегічно важливого підприємства?
У міністерстві нам відповіли, що вимоги до перевірки доброчесності, кінцевих бенефіціарів тощо, покладені на Фонд державного майна.
У самому ж Фонді держмайна запит проігнорували.
Основний кредитор ОПЗ
Окрім стартової ціни, на зацікавленість інвесторів приватизацією "Одеського припортового заводу" впливають "історичні" борги підприємства, з якими мав би розбиратися новий власник.
За даними звітності 2024 року, борги ОПЗ за "товари, роботи, послуги" становили 10,46 млрд грн. Левова частка цих боргів "висить" більше десяти років, це заборгованість перед холдингом Ostchem Дмитра Фірташа.
Борги ОПЗ перед Фірташем з'явились за президентства Віктора Януковича у 2013 році за контрактом купівлі-продажу російського природного газу.
Тоді російський газ за посередництвом структур Фірташа державний завод отримував по ціні $430 за тисячу кубічних метрів. В той час як компанії Дмитра Фірташа – Ostchem та Ostchem Gas Trading – купували його впродовж 2013 року у росіян по $264,5 и $268,5 відповідно.
Між лютим і груднем 2013 року компанія Ostchem виставила ОПЗ рахунки-фактури на $508,76 млн. А у 2016 році звернулась до Арбітражного суду Стокгольма, щоб стягнути борг з ОПЗ. Тодішнє керівництво державного заводу в арбітражному процесі визнало вимоги Фірташа на $193,25 млн та $55,03 млн пені станом на квітень 2016 року.
Згодом Ostchem звернулась до українських судів, щоб ці гроші з ОПЗ стягнути. Проте в Україні це зробити не вийшло через позицію Верховного суду України: Ostchem має заборгованість перед російським "Газпромбанком", передавав йому свої права за низкою договорів постачання газу на українські підприємства. Таким чином, зазначається у постанові Верховного суду України від червня 2021 року, фактичним набувачем виплат у результаті стягнення боргів з ОПЗ міг би стати "Газпромбанк" країни-агресорки.
Як писав БізнесЦензор раніше, компанії Фірташа могли заробити на перепродажу російського газу українським підприємствам у 2012-2013 рр. приблизно $3,7 млрд.
В дослідженні Reuters зазначається, що "Газпромбанк" відкривав компанії Ostchem у 2010-2011 роках кредитні лінії на $12 млрд, які Фірташ взяв під купівлю хімічних заводів в Україні (концерн "Стірол", "Сєверодонецький Азот", "Черкаський Азот", Банк "Надра" и порт "Ніка Терра", на купівлю більшої частини облгазів). Дмитро Фірташ також раніше заявляв про бажання купити й "Одеський припортовий завод".
Наразі Фірташ перебуває під санкціями РНБО до червня 2034 року, що означає для нього неможливість участі у приватизації, оренді державного майна, у виконанні перед ним фінансових та економічних зобов’язань.
Як випливає з оголошених умов конкурсу, потенційному власнику заводу теж пропонують борги перед Фірташем ігнорувати.
Єдиний претендент і кримінальні справи
Єдиним претендентом, який публічно заявив про свою участь у аукціоні з приватизації ОПЗ, була компанія "Агро Газ Трейдінг". За даними української редакції Forbes, приватизацією заводу також цікавився агрохолдинг Kernel Андрія Веревського, але офіційно про компанія не заявляла.
В "Агро Газ Трейдінгу" заявляють, що вчасно подали всі документи на конкурс, запланований на 25 листопада, але зареєструватись на аукціон не змогли. Нібито через дії компанії SmartTender, одного з майданчиків електронної системи Prozorro.
Втім, НАБУ підозрює власників цієї компанії у причетності до корупційних схем на самому ОПЗ.
Одеський припортовий завод виробляє аміак і карбамід, добрива для сільськогосподарських культур. Основною сировиною для виробництва добрив є газ.
Через борги ОПЗ не міг купувати газ самостійно, а отримував сировину за давальницькою схемою: постачальник надавав державному заводу газ, завод виробляв з нього добрива, які передавав постачальнику сировини. Таким чином, постачальник розраховується з підприємством лише за переробку, використання потужностей заводу.
Таким давальцем для ОПЗ в останні роки функціонування підприємства і була компанія "Агро Газ Трейдінг" Олександра Горбуненка та Володимира Колота, які наразі є підозрюваними у кримінальному провадженні НАБУ і перебувають у розшуку.
За даними слідства, на початку 2020 року голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко домігся обрання "лояльних" членів наглядової ради ОПЗ, які згодом погодили призначення підконтрольного йому директора заводу. Завдяки цьому, учасники злочинної організації до жовтня 2021 року незаконно продовжували дію додаткових угод з "Агро Газ Трейдінгом" про переробку газу в карбамід та аміак.
За оцінками НАБУ, плата за переробку газу в добрива була заниженою. Через це тільки за період з травня по грудень 2020 року ОПЗ втратив понад 390 млн грн. Натомість постачальник газу заробляв надприбутки, а голова ФДМУ та інші учасники схеми отримували від нього хабарі.
За оцінками Консалтингової групи "А-95", лише у 2020 році "Агро Газ Трейдинг" заробила на схемі з ОПЗ $44 млн прибутку (за офіційною звітністю у 2020 році у "Агро Газ Трейдингу" заробив 164,5 млн грн прибутку та мав 5,4 млрд грн виторгу). В той самий час ОПЗ отримав рекордні 1,2 млрд грн чистого збитку при обороті у 2,3 млрд грн.
За даними слідства, з листопада 2019-го по липень 2020 року тогочасний глава Фонду держмайна Дмитро Сенниченко отримав "відкатів" на цій схемі на $1,3 млн. Загальну суму "заробітку" ймовірної злочинної організації слідство оцінювало у 2 млрд грн.
Співорганізатором схеми ("смотрящім" на ОПЗ) був колишній радник голови ФДМУ Андрій Гмирін, родич співвласника фірми-давальця ОПЗ – "Агро Газ Трейдингу" Володимира Колота, що одружений на сестрі Гмиріна.
А другий співвласник "Агро Газ Трейдинг" Олександр Горбуненко нібито є двоюрідним братом іншого Горбуненка – Дениса, що раніше очолював "Родовід Банк". У листопаді 2024 року Велика Британія запровадила санкції проти Дениса Горбуненка за участь у корупційних схемах на користь олігарха Дмитра Фірташа.
В "Агро Газ Трейдинг" у відповіді на запит БізнесЦензора назвали розслідування НАБУ "надуманим".
Резони продавати
Експерти сходяться на думці, що зараз не найкращий час виставляти ОПЗ на продаж, під час війни за цей державний актив інвестори пропонуватимуть ціну нижчу за собівартість. Натомість ціна активу після завершення бойових дій може суттєво зрости.
"Зараз ОПЗ повністю розгубив свої інвестиційні пріоритети, привабливість, які були у цього об'єкту. І тому поки що нема сенсу його продавати. Продаж варто поставити на паузу щонайменше до завершення воєнних дій. Щойно війна закінчиться, його ціна множиться на два", – спрогнозував у коментарі DW експерт "Мережі захисту національних інтересів ANTS" Ілля Несходовський.
"Складно сказати скільки може коштувати ОПЗ, але перлина нашої хімічної промисловості точно не може коштувати $100 млн. Що таке $100 млн? Одна установка на хімічному підприємстві коштує дорожче, це просто копійки для такого заводу". Вони (ред. члени злочинного угрупування за справою НАБУ) за два роки заробили $80 млн. А ФДМУ продає весь завод за сто", – сказав БізнесЦензору директор "Консалтингової групи А-95" Сергій Куюн.
За його словами, зараз приватизувати завод на вигідних для держави умовах неможливо.
"Сьогодні час для продажу – гірше не придумаєш, отримати нормальну ціну неможливо. Війна в країні. У мене таке враження в світлі останніх скандалів, що хтось хоче пристроїти корупційні гроші, користуючись адмінресурсом. Така вартість вочевидь продиктована величезною кредиторською заборгованістю, яка виникла внаслідок багаторічного грабування ОПЗ. Я впевнений, що за бажання є всі можливості в рамках діючого законодавства позбутися цієї штучно зробленої ситуації. Включно з прийняттям окремого закону. Але, судячи зі всього, є задача саме продати за копійки цей цінний актив", – додав Куюн.
На думку експерта, завод можна запустити під державним управлінням.
"НАК Нафтогаз України має фінансові можливості, залучає великі кредитні кошти, міг би цей завод підняти, щоб він працював. В гіршому випадку його можна зберігати у законсервованому стані до покращення безпекової ситуації, це нормальна практика", – додав експерт.
