"Росіяни намагаються вибити Україну з міжнародних ринків": Заступник голови ВАР Денис Марчук про атаки РФ на порти та експорт агропродукції
БізнесЦензор поспілкувався з експертом аграрного ринку, заступником голови Всеукраїнської аграрної ради Денисом Марчуком про наслідки російських обстрілів для експорту збіжжя та олії за кордон та про ціни на продукти харчування в Україні, що теж пішли вгору через руйнування росіянами нашої енергетичної інфраструктури.
В останні місяці минулого року Росія вдвічі збільшила кількість атак на українські порти та пошкодила більше 20 торгових суден, підрахували у Міністерстві розвитку громад та територій. При цьому росіяни знищують портову інфраструктуру, зокрема, резервуарні парки, які складно швидко відновити. Через це порти Великої Одеси та Дунаю вже зменшили обробку вантажів, більше половини яких припадає на аграрну продукцію.
Водночас російські війська почали цілеспрямовано бити по підприємствах олійно-жирової галузі. Разом з проблемами з електропостачанням та обстрілами портів, це призвело до зниження експорту соняшникової олії з України на світових ринках, а відтак – до підвищення цін на російську олію.
Про те, як впливають російські обстріли на експорту українського збіжжя та олії за кордон БізнесЦензор поспілкувався з експертом аграрного ринку, заступником голови Всеукраїнської аграрної ради Денисом Марчуком.
– З жовтня минулого року Росія значно збільшила обстріли портів Одеського регіону і Дунайських портів. Як ці обстріли позначаються на експорті?
– Фактично з перших днів повномасштабного вторгнення проблеми з портами у нас дуже серйозні. У 2022-му порти взагалі були закриті. Кожного року росіяни наносять удари по портовій інфраструктурі. Але останнім часом ситуація дійсно ускладнилась. Якщо порівнювати останні роки: 2024-тий до 2025-го – то кількість ударів за минулий рік фактично подвоїлась.
Якщо у 2024-му році відбулось умовно 40 ударів по портах, то в 2025-му році їх зафіксовано більше 96. Такі дані наводило Міністерство інфраструктури.
І це, відповідно, впливає на наші можливості експорту. В цьому сезоні у нас кращі результати щодо врожаю по зерновій групі, ніж були минулого сезону. Ми могли б збільшити експорт збіжжя через порти. Але якщо дивитися на цифри, ситуація інша: в минулому році в цей період було експортовано 24,8 млн тонн. Зараз ми експортували трохи більше 18 млн тонн.
– Це безпосередньо пов'язано з руйнуваннями інфраструктури внаслідок російських обстрілів? Чи на результат також вплинув пізній збір врожаю?
– Фактично ми відстаємо на більш ніж на 6,5 млн тонн від показників минулого сезону. І тут не тільки фактор погодних умов, запізніла компанія збирання врожаю. Це безпосередньо результат ударів, що руйнують портову інфраструктуру, і відсутність альтернативних шляхів. Тому що навіть якщо ми перейдемо на порти Малої Одеси, на Дунай, по цих портах росіяни теж б’ють. І потужності Дунаю не є достатньо великими, щоб щомісяця експортувати те, що ми маємо, у відповідних обсягах.
Дорожчає перебування продукції на зберіганні, на складах, на альтернативних складах. Потрібно чекати поки прийде те чи інше судно. Ми констатуємо, що лише за останні три тижні фрахт кораблів здорожчав на $3 на тонні.
Це зменшує прибутки для українського бізнесу, зменшує валютну виручку. Нагадаю, що валютна виручка від аграрного сектору – це фактично 55% від загального експорту України. Тобто кожен другий долар надходить зараз умовно від продажу аграрних продуктів.
Але удари по портах Одеси – це не лише наша проблема, і навіть не регіональна проблема, це загальносвітова проблема. Бо руйнування українських портів впливає на недоотримання продовольства на світових ринках.
Тому від того, як буде побудований надалі захист портової інфраструктури, як наші партнери втручатимуться у цю ситуацію, чи надаватимуть вчасно нам необхідну підтримку, залежатиме їхня продовольча безпека.
– Чи можемо ми зараз повернутись умовно до ситуації 2022-го року, коли зерно змушені будемо вивозити залізницею?
– Дивіться, в нас існує умовно чотири шляхи вивезення продукції. Більше 90% обсягів експортуємо через великі порти. Потім ми говоримо про Дунай, потім – про залізницю і автомобільні перевезення.
Нам потрібно відвантажувати майже 6-7 млн тонн щомісяця, щоб у новий маркетинговий рік зайти без перехідних залишків. Зробити це залізницею або автомобільним транспортом нереально. Бо кожен з цих двох шляхів (залізниця та автотранспорт) може експортувати не більше ніж мільйон-півтора тон, тобто сумарно не більше 3 млн тонн щомісяця.
Окрім того це транспортування – дуже дороге. Здорожчує логістику в 4 рази порівняно до транспортування великими кораблями. "Укрзалізниця" хоче у цьому році збільшити тарифи на перевезення, щоб перекрити власні втрати від російських ударів. Обговорюють, щоб зараз підняти тариф на 27%, а через півроку – ще на 11%. У сумі на 38% має здорожчати перевезення залізницею. Це буде додавати близько $5 на кожній тонні. Якщо експорт буде 40 млн тонн, то ми на $200 млн здорожчуємо логістику лише тут для аграріїв.
Звичайно, хтось зараз користується залізницею, автотранспортом для перевезення аграрної продукції, має контракти. Особливо якщо ми говоримо про західні прикордонні території, наприклад, про Львівщину, Тернопільщину.
Але для того, щоб новий маркетинговий рік, який почнеться у липні 26-го року, ми входили без перехідних залишків, потрібно, щоб нормально працювало морське перевезення.
В принципі, зараз, незважаючи на системні обстріли, кораблі заходять в українські порти, і, відповідно, це дає можливість сподіватися, що впродовж пів року нам вдасться досягти показників експорту не гірше минулого сезону.
– Що Україна могла б зробити, щоб якось покращити безпекову ситуацію у своїх портах?
– Нам потрібні системи протиповітряної оборони, щоб збивати російські ракети. Зрештою все, що Україна може робити, вона робить.
Вона забезпечила прозорість та безпеку проходження іноземних кораблів вздовж наших кодонів. Наша держава виступила гарантом у виплаті компенсації в разі ударів по торгівельних кораблях в територіальних водах України. Тобто забезпечує державне страхування суден. Ми робимо зі свого боку все можливе для безпечного руху до наших портів.
У нас просто немає достатньої військової матеріальної бази, щоб захищати порти в повній мірі. Тому власне стільки звернень президента, уряду до наших партнерів надати нам ці системи
– Останнім часом росіяни також прицільно атакують виробництво олії, ємності для її зберігання…
– Так, це свідомі удари, які здійснюються по виробництву олії. Бо ми з росіянами є конкурентами по експорту олії в світі. Росія намагається не тільки зруйнувати нам портову інфраструктуру, позбавити можливості експорту. Цими ударами росіяни намагаються вибити нас з міжнародних ринків, коли через атаки на виробництва ми не можемо виконувати міжнародні контракти.
Це одна з тактик, яку використовує ворог сьогодні, здійснюючи удари по заводах, які займаються переробкою насіння соняшника та інших олійних культур, які йдуть на експорт. Виробничі втрати є чисельними.
– Враховуючі атаки, удари по виробництву, перевалці, торгових судах, чи продовжують зараз іноземці заключати угоди з українськими контрагентами? Чи не має зараз певної паузи в торгівлі олією та зерном?
– Ні, трейдери працюють, зараз буде навпаки пожвавлення відносин, тому що не вистачає продукції на світових біржах. І відповідно, інтерес до української продукції посилюється. Інтерес не падає. Їх турбує питання безпеки, але контракти укладаються. Можливо, є випадки, коли відмовляються від українських контрактів, але це точно не має масового характеру.
– Ви говорите про те, що ми з росіянами конкуруємо на ринках олії, збіжжя. Скажіть, будь ласка, взагалі на них якось впливають економічні санкції, на географію їхньої торгівлі зерном?
– Немає санкцій на торгівлю продовольством. Санкції в світі на продукти харчування не поширюють. На більшості ринків ми перетинаємось. Це Азія, Африка, Близький Схід. Ми прямі конкуренти. Вони розуміють, що зерно, олія – наша основна стаття експорту, і б’ють по перевалці, по виробничим потужностям.
– Я читала про масове застосування українськими аграріями полімерних рукавів для зберігання збіжжя саме через ризики знищення складів, елеваторів.
– У нас немає на сьогоднішній день проблем із зберіганням сільгосппродукції, незважаючи на удари. Ці рукави використовуються. Є спеціальні державні програми, створюють інфраструктуру. Якщо немає системи зберігання, її допомагають купувати. У нас проблеми з логістикою і експортом через удари росіян по портовій інфраструктурі.
– Ви казали про те, що російські удари безпосередньо спричинили здорожчання в Україні основних продуктів харчування, зокрема хліба. Скажіть, будь ласка, які прогнози щодо цін на харчі?
– Основні удари росіяни здійснюють по енергетичній інфраструктурі. Відповідно затрати на альтернативні енергоносії здорожчують виробництво, вартість зберігання. І ця ситуація продовжиметься, закрадатиметься в ціноутворення, поки ми будемо працювати на генераторах.
Це стосується значної кількості продуктів, починаючи від овочів, які потрібно зберігати, закінчуючи м'ясною і молочною продукцією. Хліб, крупи – все залежить від енергетики дуже сильно.
Відповідно, ціна, за яку будуть реалізувати продукцію, враховуватиме вартість енергетичних носіїв у вигляді генераторів.
Хліб дорожчає ще через додаткові причини, як от відсутність робочої сили, дорогу імпортну технологію, інвентар, логістику, співвідношення гривні до долара/євро. Ціна пшениці визначає вартість хліба не більше ніж на 20-25%. Важлива ціна електрики.
Впродовж 2024-2025 років ціна на хліб зростала кожного місяця на 1,5-2%. За весь минулий рік ціна хліба фактично збільшилась на 20%. Виглядає так, що і у 2026 році хліб теж кожного місяця буде дорожчати. І в результаті теж збільшиться в ціні не менше ніж на 20%.
