Справа на 4,7 мільярда: Як соратник Медведчука намагається відсудити в Полтавського ГЗК неіснуючий борг

Автор: Василь Мельник

Непослідовні рішення нереформованих українських судів і їхнє вибіркове виконання, зокрема й співробітниками державних установ, створюють додаткові ризики для бізнесу. Показовий приклад – Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, із якого намагаються вдруге стягнути 4,7 мільярда гривень боргу, що вже був погашений у 2015 році.

Не тільки війна: Хто заважає працювати одному з найбільших підприємств Полтавщини

Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат – один із найбільших та найсучасніших в Україні. Незадовго до початку повномасштабної війни підприємство тестувало безпілотні технології для управління 220-тонними самоскидами й було одним із ключових платників податків у регіоні.

Однак після початку повномасштабного вторгнення ситуація змінилася. І не лише через війну. Спочатку низка офшорних компаній, пов'язаних із підконтрольними Кремлю російськими олігархами Олександром Бабаковим та Євгенієм Гінером намагалися за допомогою судів взяти під контроль 40,19% акцій "Полтавського ГЗК", скасувавши угоду понад 20-річної давнини.

Згодом Нацполіція відкрила проти керівництва підприємства справу про нібито незаконний видобуток копалин, нарахувавши збитків на фантастичні 157 млрд грн. Фактично йдеться про відходи, що утворювалися під час видобутку залізної руди. Якусь частину з них підприємство змогло відсортувати та продати будівельникам замість щебеню, але, на думку слідчих, усі відходи мали зберігатися виключно у відвалах.

Зрештою в лютому 2025 року Рада національної безпеки й оборони запровадила санкції проти одного з акціонерів "Полтавського ГЗК" Костянтина Жеваго. Конкретних підстав для цього не надали, а саме рішення РНБО про санкції було складене з помилками, які довелося поспіхом виправляти.

Утім, попри труднощі, підприємство продовжувало працювати до листопада 2025 року, коли виробництво довелося призупинити через наслідки масованих російських атак на енергетику. Тоді його вдалося поновити, проте наприкінці січня підприємство вдруге зупинило роботу. Чи вдасться її відновити знову – питання залишається відкритим, адже в черзі на активи "Полтавського ГЗК" з'явився ще один претендент.

Передісторія: Банківська криза і шість років судів

Після подій 2014 року багато великих банків зіткнулися з проблемами. Через втрату активів на окупованих територіях і обвальне падіння курсу гривні щодо долара США багато компаній не змогли обслуговувати свої борги.

Не був винятком і банк "Фінанси та кредит", що також належав Костянтину Жеваго. Втім, у нього залишався прибутковий "Полтавський ГЗК", який став поручителем за кредитами низки інших компаній у банку.

Щоб покращити становище, у серпні 2015 року банк списав з рахунків поручителя $126 млн та 462,5 млн грн і зарахував їх у рахунок погашення заборгованості за цими кредитами. Наприкінці того самого місяця голова Національного банку України Валерія Гонтарєва визнавала, що разом із іншими кроками таким чином Жеваго виконував свої зобов'язання щодо фінансового оздоровлення фінустанови.

Однак у визначені Нацбанком стислі строки вкластися не вдалося й у вересні того самого року НБУ визнав банк "Фінанси та кредит" неплатоспроможним, а в грудні – вирішив ліквідувати.

Відтак, "Полтавський ГЗК" оскаржив списання своїх коштів на рахунках у банку в суді. Розгляд справи затягнувся на шість років. Хронологія судових рішень за цим позовом така:

• 31 жовтня 2016 року Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі;
• 25 жовтня 2017 року Госпсуд міста Києва у задоволенні позову "Полтавського ГЗК" відмовив;
• 18 липня 2018 року Київський апеляційний суд це рішення скасував і ухвалив нове, яким позов "Полтавського ГЗК" задовольнив;
• 11 грудня 2018 року Верховний Суд рішення Київського апеляційного суду скасував і відправив справу на новий розгляд;
• 19 червня 2019 року Північний апеляційний господарський суд знову ухвалив рішення на користь "Полтавського ГЗК", задовольнивши його позов;
• 31 жовтня 2019 року Верховний Суд постанову Північного апеляційного госпсуду скасував та відправив справу на новий розгляд;
• 23 листопада 2021 року Північний апеляційний господарський суд ухвалив нове рішення, відхиливши вимоги "Полтавського ГЗК";
• 1 червня 2022 року Верховний Суд ухвалив остаточне рішення у справі, відхиливши касаційну скаргу "Полтавського ГЗК", та залишив у силі рішення Північного апеляційного госпсуду від 2021 року та рішення Госпсуду Києва від 2017 року.

Таким чином, Верховний Суд визнав, що кошти з рахунків "Полтавського ГЗК" у сумі $126 млн та 462,5 млн грн було списано в 2015 році.

Більше того, представники Фонду гарантування вкладів у суді підтверджували, що станом на 17 грудня 2015 року, коли ухвалили рішення про ліквідацію банку, цих коштів на рахунках "Полтавського ГЗК" вже не було, оскільки більша частина цієї суми спрямували на погашення заборгованості боржників на підставі договору поруки.

Як продати борг, якого не існує

Як виявилося згодом, унаслідок непослідовних дій ліквідатора банку "Фінанси та кредит" цей борг виник знову, хоча й лише "на папері".

Не чекаючи рішення Верховного Суду в попередній справі, ліквідатор банку в липні 2019 року (поки залишалося чинним рішення апеляційного суду на користь "Полтавського ГЗК") анулював операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновив кредитну заборгованість позичальників.

Така оперативність заслуговувала би схвалення, якби ліквідатор банку так само відобразив наслідки рішення Верховного Суду, який вже в жовтні 2019 року рішення апеляційної інстанції скасував.

Проте рішення Верховного Суду ліквідатор чомусь проігнорував. Відтак, на балансі банку продовжувала обліковуватися заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів ПрАТ "Полтавський ГЗК" ще у 2015 році.

Більше того, через рік після рішення Верховного Суду, у листопаді 2020 року, права вимоги за цією заборгованістю у складі пулу активів банку "Фінанси та кредит" продали з дисконтом близько 99%. Покупцем стало ТОВ "Максі Кепітал Груп", яке сплатило за активи, включно з правами вимоги за кредитами на загальну суму близько 6 мільярдів гривень, близько 85,6 млн грн. Згідно з укладеним договором, фірма отримала права вимоги до позичальників банку, а отже – і до "Полтавського ГЗК" як поручителя за ними.

Кілька років жодних претензій до "Полтавського ГЗК" фірма "Максі Кепітал Груп" не висувала. Однак уже на початку 2023 року вона подала позов до суду з вимогою стягнути з "Полтавського ГЗК" 4,7 мільярда гривень боргу з відсотками, як із поручителя за кредитами низки боржників банку "Фінанси та Кредит". Причому йшлося про ті самі борги, які Верховний Суд визнав погашеними ще в 2015 році.

Уже у вересні 2023 року Полтавський господарський суд позов задовольнив, а Східний апеляційний суд у січні 2024 року залишив це рішення без змін.

Цього разу представники Фонду гарантування вкладів у судах "розводили руками" і стверджували: оскільки права вимоги за кредитами вже продано новому кредитору, то й анулювати внесені в липні 2019 року зміни з урахуванням рішення Верховного Суду неможливо.

Окрім того, апеляційний суд фактично визнав, що цих боргів, а отже й поруки Полтавського ГЗК за ними, не існувало до липня 2019 року, коли вони знову з'явилися "на папері", тобто на балансі банку.

Однак інше рішення в цій справі в червні 2024 року винесла колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зокрема, судді визнали, що списання коштів з рахунків "Полтавського ГЗК" у 2015 році в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами підтверджено остаточним судовим рішенням, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання й не може бути поставлене під сумнів.

Відтак, суди мали це врахувати й не могли ухвалювати інші рішення через вчинення ліквідатором банку "Фінанси та кредит" дій на підставі постанови апеляційного суду, яка згодом була скасована.

"З огляду на викладене вище колегія суддів доходить висновку, що правочин по списанню банком грошових коштів із поручителя у 2015 році є правомірним в силу статті 204 ЦК, а відтак зобов'язання ПрАТ "Полтавський ГЗК" як поручителя за кредитними договорами, забезпеченими порукою, були припинені в серпні 2015 року в результаті виконання поручителем своїх обов'язків за договорами поруки", – зазначається в рішенні.

А отже, на момент продажу в листопаді 2020 року ТОВ "Максі Капітал Груп" права вимог за кредитами банку "Фінанси та кредит" у розмірі 3,9 млрд грн не існувало, адже ця заборгованість ще в 2015 році була погашена поручителем – ПрАТ Полтавський ГЗК", йдеться у рішенні Касаційного господарського суду.

Колегія суддів також зауважила, що заборгованість у бухгалтерському обліку банку знову виникла виключно внаслідок "непослідовних дій банку щодо добровільного виконання постанови апеляційного суду" в липні 2019 року та, одночасно, "невчинення жодних дій" після скасування цієї постанови.

Утім, із урахуванням спірної судової практики у інших процесах, колегія суддів Касаційного господарського суду вирішила передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, яка має ухвалити остаточне рішення.

Адвокат, юристи і соратник Медведчука: Хто намагається стягнути "паперовий борг" з Полтавського ГЗК

За даними в системі YouControl, бенефіціарами ТОВ "Максі Капітал Груп" є Сергій Глухенький, Сергій Грачов, Василь Котинкевич та Леонід Крючков. Кожному з них належить по 25% статутного капіталу компанії.

Сергій Глухенький – адвокат із Бердичева, у різний час він був засновником або директором низки маловідомих компаній, що працюють у різних галузях. За даними судового реєстру, активно займається типовими для адвоката з широкого профілю питань справами: щодо стягнення боргів, самочинного будівництва чи встановлення опіки.

Сергій Грачов – власник компанії "Дніпро Капітал", яка до 2023 року належала Василю Котинкевичу. За даними на її сайті, фірма займається викупом проблемних активів банків у стані ліквідації, вирішенням судових спорів та оформленням земельних ділянок. На сайті компанії дослівно вказано, що "Сергій Грачов був одним із засновників однієї з найбільших фінансово-промислової групи в Україні, з вартістю підприємства в декілька більйонів доларів".

Василь Котинкевич – засновник ПП "Консалтингова компанія "КНК", яке займається стягненням проблемної заборгованості. Разом із Сергієм Грачовим він входить до наглядової ради благодійної організації "Час дій". За даними на її сайті, вона, схоже, припинила діяльність у березні 2022 року, невдовзі після повномасштабного вторгнення РФ.

Леонід Крючков – найвідоміший із-поміж співвласників ТОВ "Максі Капітал Груп". У 2019 році він був за крок до того, щоб стати депутатом Верховної Ради за списком проросійської забороненої партії ОПЗЖ Віктора Медведчука. Тоді ОПЗЖ провела до Верховної Ради за списком 37 народних депутатів, Крючков ішов під №40 у списку. Фактично, якби фракція не розпалася після початку повномасштабного вторгнення РФ, він вже давно отримав би право на депутатський мандат замість колег, що його позбулися.

У бізнесових колах Леонід Крючков також відомий як рідний брат ексдепутата Дмитра Крючкова, засудженого Вищим антикорупційним судом до 15 років ув'язнення за розкрадання понад 1,5 мільярда гривень коштів державних компаній "Черкасиобленерго" та "Запоріжжяобленерго" в 2014-2015 роках. Наразі він переховується за кордоном.

У той самий період Леонід Крючков також був дотичним до державних компаній, але кримінальних справ уникнув. Так, у 2014 році він недовгий час очолював державну компанію "Укрспецекспорт", а в 2015 році був заступником директора підприємства "Укрінмаш", що входить до складу АТ "Українська оборонна промисловість" (раніше – концерн "Укроборонпром").

Ще з 2000-х років братів Крючкових звинувачували в рейдерстві. Втім, сам Леонід Крючков в інтерв'ю БізнесЦензору в 2019 році це заперечував та стверджував, що з братом не спілкується.

За його словами, перший мільйон він заробив на початку 2000-х років, стягуючи з Міністерства оборони борги за пальне. Згодом разом із братом вони встановили контроль над підрядниками "Енергоатома".

Пізніше Леонід Крючков зайнявся будівельним бізнесом і був помічником столичного забудовника і ексрегіонала Вадима Столара. Правоохоронці розслідували низку справ про порушення законодавства під час будівництва. Наприклад, одна з пов'язаних із Крючковим фірм без жодних дозвільних документів звела бізнес-центр на місці диспетчерської "Київпастрансу", а потім легалізувала самобуд за допомогою нотаріуса.

Згодом Леонід Крючков також почав займатися перевалкою в порту Миколаєва, а в 2017 році просував проєкт будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива за технологією російської державної корпорації "Росатом".