"Підстав говорити про неконтрольоване зростання цін немає": Тарас Висоцький про вплив російських атак на ціни на харчі та експорт агропродукції

Автор: Ольга Прокопишина

Експорт української аграрної продукції у 2025 році приніс країні майже $22,6 мільярда. Попри певне зменшення валютного виторгу, частка АПК у загальній структурі експорту товарів у 2025 році перевищила 56%. Тобто понад половину всього українського експорту забезпечують саме аграрії.

Однак з осені минулого року Росія вдвічі збільшила кількість атак на порти та торгові судна, які перевозять українське збіжжя, а також почала цілеспрямовано бити по підприємствах, що виробляють олію – один з ключових товарів українського експорту. Водночас аномальні морози у січні завадили продовжити практику минулих років, коли аграрії завершували збирання врожаю окремих культур взимку, а також можуть негативно позначитися на майбутніх врожаях.

Про те, як впливають російські обстріли на експорт українського збіжжя та олії за кордон, а також на ціни на продукти харчування у магазинах БізнесЦензор поспілкувався із заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарасом Висоцьким. 

– Як впливає нинішня погода, цей мороз і сніг, на майбутній врожай? Чи можна вже попередньо спрогнозувати його обсяги?

– Станом на зараз прогнозувати обсяги врожаю неможливо. Морози дійсно були екстремальними, але озимі культури перебувають у стані зимового спокою, тому прямий вплив температури ми зможемо оцінити лише після відновлення вегетації.

Ключове питання – не сам факт морозу, а поєднання факторів: наявність або відсутність снігового покриву, його товщина, обледеніння, фактичний стан посівів у кожному регіоні. Це різні умови навіть у межах однієї області, тому зараз давати узагальнений прогноз було б некоректно.

Чи є ризики? Так, вони є. Але мороз сам по собі не означає втрат. Якщо рослини увійшли в зиму в доброму стані і були захищені снігом, вони здатні нормально відновитися.

Перші більш-менш об’єктивні висновки щодо стану озимих ми зможемо зробити наприкінці лютого – у березні, коли відновиться вегетація. До цього будь-які цифри – це припущення, а не професійний прогноз.

– Раніше аграрії сподівалися завершити збирання кукурудзи у січні. Чи вдалося завершити збір, враховуючи, що цього року в січні почалась справжня холодна зима?

– Кукурудзу не зібрали повністю, але мова не про критичні обсяги. Із прогнозованих понад 30 млн тонн уже намолочено близько 29 млн. Тобто в полі залишається орієнтовно 5-7% площ.

Завершення збору, найімовірніше, відбудеться у березні. Для України це не безпрецедентна ситуація, така практика вже була в попередні роки. Затримка може вплинути на товарність і якість зерна. Але говорити про те, що весь обсяг, який залишився, буде втрачений, підстав немає. Йдеться про можливе зниження якості, а не про автоматичну втрату врожаю.

– Останнім часом РФ значно посилила обстріли українських портів. Як це позначилося на експорті?

– Обстріли портової інфраструктури безумовно впливають на експорт, але критичного зупинення немає – робота триває. Сьогодні середньомісячний експорт основних зернових, олійних і продуктів переробки становить понад 4 млн тонн. Для порівняння: у пікові періоди під час повномасштабної війни ми виходили майже на 5 млн тонн щомісяця. Тобто зараз обсяги приблизно на 20% менші від тих максимальних показників.

Частково це пов’язано саме з обстрілами та ризиками для судноплавства. Водночас не лише безпековий фактор вплинув на динаміку. Цьогоріч була затримка зі збиранням пізніх культур через погодні умови. Станом на кінець вересня було обмолочено лише близько 5% площ під кукурудзою, що суттєво менше за середньорічні темпи. Висока вологість зерна вимагала додаткового сушіння, що сповільнило відвантаження і збільшило витрати.

У результаті логістика працювала з перевантаженням: у портах одночасно накопичувалися пшениця, соняшникова олія і кукурудза, залізничні маршрути були максимально завантажені. Частині експортерів довелося переорієнтовувати потоки на альтернативні маршрути. 

Тобто скорочення експорту – це поєднання безпекових ризиків і об’єктивних виробничих факторів, а не один чинник.

– Тобто, на Вашу думку, до наступного маркетингового року ми встигнемо вивезти залишки, щоб вони не тиснули на ринок, на ціну?

– Все залежатиме від динаміки наступних кількох місяців. Теоретично додаткові перехідні залишки можуть перевищити 10 млн тонн зерна. Але в масштабах українського виробництва та експорту це не критичний обсяг. Він не виглядає таким, що здатен суттєво дестабілізувати внутрішній ринок або обвалити ціни.

Перехідні залишки будуть – це нормальна практика для будь-якого сезону. Ключове питання – яким буде новий урожай і які будуть темпи експорту на старті наступного маркетингового року. Саме від цього залежатиме баланс і цінова ситуація.

– Обстріли портів також впливають на наших контрагентів. Чи зменшують вони активність, чи продовжують укладати контракти на постачання українського збіжжя, олії?

– Обстріли, безумовно, впливають на поведінку контрагентів, але мова не про зупинку торгівлі. За останні тижні темпи укладання контрактів і відвантажень знизилися орієнтовно на 20%. Це реакція на підвищені ризики, зокрема для портової інфраструктури та судноплавства. Водночас критичного згортання активності немає.

Більшість міжнародних партнерів уже працюють з урахуванням воєнних ризиків. Бізнес адаптувався до умов війни: коригуються графіки поставок, збільшується вартість страхування, закладаються додаткові витрати у контракти.

Тобто ризики враховуються, але ринок продовжує функціонувати. Українське зерно та олія залишаються затребуваними і довгострокові контракти зберігаються.

– Але вартість логістики через обстріли за останні місяці зросла?

– Говорити про різке або критичне здорожчання логістики підстав немає. Так, через обстріли та підвищені ризики вартість зросла, але якщо дивитися на кінцеву ціну логістики, то йдеться орієнтовно про 10-15%. Це відчутне, але не суттєве підвищення.

Здорожчання пов’язане насамперед зі страхуванням ризиків, додатковими заходами безпеки та певною перебудовою маршрутів. Водночас логістична система продовжує працювати, і ці зміни не носять характеру критичної дестабілізації.

– Я правильно розумію, що загалом ми лишаємось конкурентними на ринках?

– На різних ринках і по різних товарних позиціях ситуація відрізняється. Є сегменти, де маржа зберігається на прийнятному рівні, є напрямки, де рентабельність мінімальна. Але загалом українська продовольча продукція залишається конкурентною.

Це свідчить про головне – експорт не зупиняється. Попри війну, обстріли інфраструктури та зростання логістичних витрат, ми продовжуємо утримувати позиції на ключових ринках. Так, прибутковість може коливатися: десь бізнес працює з комфортною маржею, десь майже на рівні нуля. Але сама конкурентоспроможність зберігається, і це дозволяє нам залишатися повноцінним гравцем на міжнародному ринку.

– Зараз спостерігаємо, що активи зі зберігання, виробництва олії все частіше стають об’єктом атак росіян. Чому саме зараз вони прицільно намагаються руйнувати виробництво олії?

– Атаки на портову інфраструктуру, елеватори та підприємства з виробництва олії мають системний характер. Це удари не лише по економіці, а й по продовольству як такому – по можливості України забезпечувати продовольчу безпеку інших країн.

Фактично йдеться про свідоме знищення продовольчих ресурсів та інфраструктури їх експорту. Такі дії мають ознаки цілеспрямованої політики, яка б’є по глобальному ринку харчових продуктів і по країнах, що залежать від українського зерна та олії.

Україна є одним із ключових світових експортерів соняшникової олії, і Росія також займає значну частку цього ринку. Тому тут присутній і економічний мотив – це спроба зменшити нашу присутність, скоротити пропозицію та вплинути на ціну. 

Водночас галузь продовжує працювати. Попри пошкодження, виробництво не зупинене, експорт триває, українська продукція залишається конкурентною.

– Що може зробити власник підприємства, чи, можливо, Україна як держава, щоб краще убезпечити потужності по зберіганню, по транспортуванню аграрної продукції?

– На рівні держави ключове – це посилення системи протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Робота в цьому напрямі триває системно, оскільки йдеться про захист критичної інфраструктури, зокрема об’єктів зберігання та переробки аграрної продукції.

Паралельно функціонує міжнародний реєстр збитків, усі пошкодження документуються. Це важливо з точки зору майбутньої компенсації з боку держави-агресора. Бізнесу важливо фіксувати всі втрати належним чином, щоб ці дані були враховані в міжнародних механізмах відшкодування.

Що стосується власників підприємств, то вони вже адаптуються: диверсифікують логістику, розосереджують потужності, інвестують у додаткові заходи безпеки та страхування ризиків. Повністю усунути воєнну загрозу неможливо, але можна зменшити вразливість і підвищити стійкість системи.

– Чи може частково повторитися сценарій 2022-го року, коли олію і зерно намагались вивозити залізничним транспортом і навіть автотранспортом?

– Повторення сценарію 2022 року в повному обсязі наразі малоймовірне. Основним каналом експорту залишається морський шлях, він найбільш економічно доцільний і дозволяє працювати з великими обсягами.

Автомобільний та залізничний транспорт можуть частково нарощувати частку у разі ускладнення ситуації, але вони фізично й економічно не здатні замінити морський експорт. Це питання пропускної спроможності та собівартості перевезень.

Тому ключове завдання – зберегти функціонування морських портів. Держава і бізнес роблять усе можливе, щоб цей маршрут залишався основним і стабільним, навіть в умовах воєнних ризиків.

– Минулого року експорт нашої аграрної продукції до ЄС зменшився. Чи буде цей тренд продовжуватися в цьому році?

– Так, частка ЄС в агроекспорті зменшується і цей тренд, ймовірно, продовжиться. Якщо раніше Євросоюз формував понад 50% нашого аграрного експорту, то зараз це близько 47%. У 2026 році частка може знизитися ще на 2-3%, але мова не про обвал, а про поступову диверсифікацію.

Ми вже кілька років послідовно розширюємо присутність на ринках третіх країн – Близький Схід, Азія, Африка. Це свідомий курс, а не реакція лише на обмеження з боку ЄС. 

З 1 листопада 2025 року почали діяти оновлені квоти ЄС на окремі види агропродукції. Фактично ми повернулися до режиму тарифів і квот. Так, умови гірші, ніж у 2022-2023 роках, коли діяла повна лібералізація торгівлі. Але вони кращі, ніж були у 2021 році: у більшості позицій квоти переглянуті й збільшені з урахуванням зростання наших експортних можливостей. Ключове питання – як швидко будуть вичерпуватися квоти і як ринок адаптується до нових правил. Остаточні висновки можна буде робити за підсумками року.

– Водночас, минулого року зафіксовано рекордний імпорт європейської продукції на наш ринок. На Вашу думку, чи не є збільшення імпорту продовольчих товарів з ЄС загрозою для наших вітчизняних виробників?

– Минулого року дійсно відбулося зростання імпорту продовольчої продукції з ЄС. Водночас загалом баланс у торгівлі продовольством для України, на разі, є позитивним, і ми уважно аналізуємо ці тенденції.

Якщо говорити про потенційні ризики для вітчизняних виробників, то найбільш чутливим напрямом залишається молочна продукція. Світові ціни на молочку нині перебувають на низькому рівні, ринок проходить період певної стагнації. При цьому європейські виробники отримують вагому державну підтримку, що об’єктивно впливає на конкурентне середовище.

Водночас по більшості інших товарних груп ми не бачимо системних загроз. Значна частина імпорту – це продукція, яка в Україні не виробляється, зокрема цитрусові, банани, океанічна риба. Тому прямої конкуренції з українськими виробниками у цих сегментах фактично немає.

Ми продовжуємо моніторити ситуацію і, за необхідності, будемо реагувати в межах чинних торговельних інструментів.

– Як саме тоді можна ситуацію з молочною продукцією скоригувати на користь наших виробників?

– Перш за все, необхідний детальний аналіз ситуації на ринку. Важливо зрозуміти, чи йдеться про об’єктивну цінову кон’юнктуру, чи можуть мати місце неконкурентні умови – зокрема можливі ознаки демпінгу або застосування неринкових, нецінових методів конкуренції.

Ми вже працюємо в цьому напрямі разом із профільними асоціаціями та виробниками. Якщо в результаті аналізу будуть зафіксовані відповідні індикатори, тоді необхідно готувати обґрунтовану аналітику й ініціювати передбачені законодавством процедури розслідування для захисту внутрішнього ринку. 

При цьому важливо діяти виключно в межах міжнародних зобов’язань України та правил торгівлі, щоб зберегти баланс між відкритістю ринку і підтримкою національного виробника.

– Неозброєним оком видно, що у роздрібних мережах збільшилась кількість імпортованих продуктів. Ми можемо сказати, що імпортери скористались моментом і мають зараз більший доступ до нашого ринку?

– Сказати, що імпортери "скористалися моментом" і отримали якийсь додатковий доступ до українського ринку, було б некоректно. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС жодних спеціальних квот чи обмежень для доступу європейських товарів на наш ринок не встановлювалося. Ці умови діють фактично з 2017 року і принципово не змінювалися.

Те, що сьогодні в роздрібних мережах більше імпортної продукції, радше пояснюється ринковими факторами. На початку повномасштабного вторгнення відбулася суттєва девальвація гривні, і європейські товари стали менш конкурентними за ціною. Згодом валютний курс стабілізувався, бізнес адаптував логістику, відновилися постачання – відповідно, імпорт повернувся на полиці в більших обсягах. Тобто йдеться не про розширення доступу, а про зміну економічних умов і поступову адаптацію ринку.

– Тобто українські виробники мають бути активними, фіксувати можливі неконкурентні дії з боку імпортерів та звертатись до міністерства?

– Так, до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. Саме цей орган уповноважений розпочинати антидемпінгові чи спеціальні розслідування і, за наявності підстав, ухвалювати рішення про застосування захисних заходів.

– Останнім часом експерти зазначають, що наслідки обстрілів спричинили подорожчання продуктів харчування. І продукти, зокрема хліб, надалі будуть зростати в ціні. Ви можете спрогнозувати, що буде відбуватись з цінами на продукти?

– Обстріли інфраструктури, зокрема енергетичної, безумовно впливають на собівартість виробництва. Підприємства змушені працювати на альтернативних джерелах енергії, використовувати генерацію, що підвищує витрати. Це фактор, який поступово закладається в ціну.

Станом на зараз можемо говорити про прогнозоване зростання цін на рівні 2–3% у найближчий період. Це помірна динаміка, без різких стрибків. Подальша ситуація залежатиме від кількох чинників: стабільності енергопостачання, безпекової ситуації, логістики та врожаю нового сезону. Поки що підстав говорити про неконтрольоване зростання цін немає, але певний інфляційний тиск зберігається.

Водночас Уряд розширив інструменти державної підтримки бізнесу, щоб мінімізувати цей вплив. У межах програми "Доступні кредити 5-7-9%" максимальну суму інвестиційного кредиту збільшено зі 150 до 250 млн грн. Кошти можна спрямовувати на встановлення розподіленої генерації, а перелік обладнання розширено – включено когенераційні, газотурбінні, газопоршневі та біогазові установки. Паралельно опрацьовуються механізми часткової компенсації енерговитрат для експортоорієнтованих підприємств та посилення інструментів енергоефективності.

З 2 лютого розпочато реалізацію двох програм для посилення енергонезалежності малого бізнесу. Для ФОПів передбачена грантова підтримка від 7 тис. до 15 тис. грн, залежно від кількості працівників. Програма реалізується через "Дія.Картку" у співпраці з п’ятьма банками – "ПриватБанком", Sense Bank, банком "Кредит Дніпро", "А-банком" та monobank. Отримані кошти можна використати на закупівлю енергообладнання, оплату електроенергії або палива.

Також діє програма пільгового кредитування під 0% річних до 10 млн грн строком до трьох років на придбання енергообладнання. Завдання цих рішень – стримати зростання собівартості та не допустити різкого подорожчання продуктів для споживачів.