Україна сформує банки продовольства за моделлю ЄС: Як вони працюватимуть і навіщо потрібні?

Автор: Ольга Прокопишина

БізнесЦензор поговорив із заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарасом Висоцьким про обов’язкову систему банків продовольства, яку незабаром запровадять в Україні за моделлю Європейського Союзу. Соціально вразливі верстви населення зможуть безоплатно отримувати там харчі

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України спільно з Українською федерацією банків продовольства працюють над державною системою фудбанкінгу, який дозволить безоплатно передавати придатні до споживання харчові продукти соціально вразливим верствам населення.

За оцінками заступника міністра Тараса Висоцького, щороку в Україні утилізується до 2,5-2,7 млн тонн продовольства, значна частина якого ще придатна до споживання.

Водночас понад 12,7 млн українців потребують гуманітарної допомоги, що робить впровадження фудбанкінгу не лише економічно доцільним, а й соціально необхідним.

"Щороку в Україні може утилізовуватися до 2,5 мільйона тонн продовольства – це до 15-20% від обсягів виробництва та споживання. Наше завдання – максимально скоротити ці втрати і спрямувати такі продукти на підтримку людей, які цього потребують", – зазначив Висоцький в ефірі телемарафону "Єдині новини".

Планується, що система працюватиме так: виробники та ритейлери передаватимуть непродані, але безпечні для вживання продукти до банків продовольства – неприбуткових організацій, які їх сортуватимуть і формуватимуть продуктові набори. Їх безкоштовно передаватимуть людям, що перебувають у складних життєвих обставинах.

До повномасштабної війни – у 2020 році – таких, за даними Мінсоцполітики, було 25 тис. 144 сімʼї. Це ті, що мали безпосередній контакт з органами державної влади або фахівцями соціальної роботи. Фактично ж їх набагато більше, а з ескалацією збройної агресії Росії проти України їхня кількість очевидно зросла. Утім, наразі немає єдиного зведеного реєстру чи фіксованої статистики, яка б відображала загальну кількість усіх людей, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Загалом виділяють 43 групи населення, які вважаються вразливими та можуть бути забезпечені соціальними послугами. Серед них зокрема внутрішньо переміщені особи (ВПО), літні та самотні люди, безпритульні тощо.

БізнесЦензор запитав у заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тараса Висоцького про функціонування у нас системи банків продовольства.

– Чи відповідає дійсності інформація, що в Україні скоро має запрацювати фудбанкінг? Можливо, відомі строки, коли планується запустити банки продовольства? Хто був ініціатором запровадження фудбанкінгу в Україні?

– В Україні фудбанкінг працює давно, тому зараз йдеться не про створення з нуля, а про його перехід на регульований, системний рівень.

Досі банки їжі в Україні працювали виключно як приватні благодійні ініціативи на добровільних засадах. Зараз же держава впроваджує масштабну реформу за моделлю Європейського Союзу.

Активно допомагає розбудовувати національну систему Європейська федерація банків продовольства (FEBA). Саме FEBA об’єднує всі великі продуктові банки Європи та координує розподіл ресурсів.

Якщо в одній країні (наприклад, через надвиробництво) утворюється надлишок продуктів, організація допомагає логістично переправити їх туди, де є дефіцит. FEBA не лише ділиться експертизою, а й інтегрує Україну в загальноєвропейську систему перерозподілу продовольчих надлишків.

– Які продукти можуть потрапляти у фудбанк, а які – ні?

– Санітарні норми чітко розмежували продукти на дві категорії.

Продукти з маркуванням "Вжити до" (Use by) – це сувора межа безпеки, їх заборонено передавати після закінчення терміну через ризики для здоров'я.

Продукти з датою "Краще спожити до" (Best before) зазвичай не несуть загрози здоров'ю і якраз їх можна передавати на благодійність і після настання вказаного терміну. Сюди відносяться товари, які втратили комерційну привабливість для супермаркету, але залишаються на 100% безпечними для людини. Наприклад:

• Продукти тривалого зберігання: бакалія, цукор, чай, кава, печиво, сухі сніданки, шоколад, а також промислова консервація.
• Свіжі овочі та фрукти "некондиційного" вигляду: криві огірки, занадто дрібна картопля чи яблука з візуальними дефектами шкірки. Супермаркети часто відмовляються викладати їх на полиці через нетоварний вигляд, але для фудбанку – це цінний ресурс.
• Товари з дефектами пакування чи маркування: скажімо, під час транспортування пом'ялася картонна коробка. Звісно, герметична упаковка не повинна бути пошкоджена.
• Швидкопсувні продукти ("Вжити до"), термін яких спливає, але ще не закінчився: молочна продукція, сири, фасоване свіже м'ясо чи хліб, до критичної дати яких залишається від кількох годин до 2-3 днів. Фудбанки забирають їх, якщо мають змогу забезпечити правильне транспортування і миттєво роздати людям.
• Сезонні або надлишкові товари: продукція, яку виробили чи закупили у завеликій кількості. Наприклад, великодні паски після свят або акційні новорічні набори солодощів у середині січня.

Європейське агентство з безпеки харчової продукції (EFSA) офіційно дозволяє та заохочує передачу продуктів із маркуванням "Best before" після настання цієї дати.

– Чи вже розробляється законопроєкт, що буде регулювати діяльність продуктових банків в Україні?

– Так, наразі триває напрацювання нормативної бази для розвитку системи банків продовольства в Україні. Йдеться не лише про створення окремих механізмів перерозподілу харчових продуктів, а й про формування комплексного підходу до запобігання харчовим втратам і підтримки вразливих категорій населення.

Базові принципи європейського законодавства вже значною мірою імплементовані в українське право. Так, Закон "Про управління відходами" №2320-IX, який гармонізує національне законодавство з європейським, регулює зокрема й поводження з харчовими відходами.

Законодавство України регулює підходи до безпечності продуктів харчування, їх маркування, поводження з харчовими відходами й окремі податкові стимули для благодійної передачі продукції.

Зокрема, терміни "Вжити до" та "Краще спожити до" врегульовані Законом України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" №2639-VIII.

Маркування "Вжити до" застосовується до швидкопсувних продуктів, які після завершення визначеного терміну вважаються небезпечними для здоров’я. Як і в Європейському Союзі, така продукція не може ні продаватися, ні передаватися як благодійна допомога та підлягає вилученню з обігу.

Водночас продукція з маркуванням "Краще спожити до" оцінюється передусім з точки зору якості та фактичної придатності до споживання. Саме ця категорія продуктів є основою для розвитку системи банків продовольства у більшості європейських країн.

Також в Україні вже діють окремі податкові стимули для благодійної передачі харчових продуктів. Операції з надання благодійної допомоги звільняються від ПДВ, а частина витрат на благодійність може бути врахована у складі витрат підприємств відповідно до Податкового кодексу.

– Як ідею банків продовольства сприйняв український ритейл? Чи приймають вони участь у розробці нормативної бази?

– Український ритейл загалом позитивно сприймає цю ініціативу. Великі торговельні мережі вже сьогодні демонструють зацікавленість у створенні прозорих і зрозумілих механізмів передачі продукції, яка залишається безпечною для споживання, але не може бути реалізована через наближення кінцевої дати споживання або втрату товарного вигляду. Представники бізнесу також долучаються до обговорення нормативних рішень, адже саме практичний досвід ринку є критично важливим для створення ефективної моделі.

Але питання має і важливий економічний аспект. Надто жорстке регулювання або обмеження термінів обігу продукції можуть впливати на собівартість товарів та, відповідно, на кінцеві ціни для споживачів. Тому модель функціонування банків продовольства потребує широкого обговорення за участі держави, ритейлу, виробників, благодійних організацій та експертного середовища.

Мінекономіки готове бути платформою для такого діалогу та в межах своєї компетенції долучатися до розробки нормативної бази для розвитку системи банків продовольства в Україні.

В Ukrainian Food Retail Alliance БізнесЦензору підтвердили слова заступника міністра, зазначивши, що торговельні мережі не проти ініціативи. Утім, наразі проєкт перебуває на рівні обговорень. Якогось конкретного документу, навіть у черновому варіанті ще немає.

– Можливо, відомо, який обсяг продуктів/відсоток від обороту ритейлерів може потрапляти до фудбанку?

– За попередніми оцінками, до системи фудбанків потенційно може передаватися від 30 до 50 тисяч тонн харчових продуктів на рік. Йдеться насамперед про частину продукції із сектору дистрибуції та ритейлу, яка ще відповідає критеріям безпечного споживання, зокрема товари з маркуванням "Краще спожити до".

Точних досліджень щодо обсягів таких списань в Україні наразі не проводили. Оцінка базується на загальних даних Держстату та методології ФАО: із 2,7 млн тонн щорічних харчових втрат (при виробництві, від хвороб та шкідників, при зберіганні, транспортуванні тощо) близько 10-15% припадає саме на дистрибуцію та ритейл – це орієнтовно 400 тисяч тонн продукції. Значна частина цього обсягу може стати ресурсом для фудбанків.

– Чи правда, що Україна планує будувати свою систему фудбанкінгу на прикладі Чехії, де з 2018 року діє спеціальний закон? Чому саме Чехію обрали за приклад?

– Нині говорити про те, що Україна планує повністю будувати систему фудбанкінгу саме за чеською моделлю, було б некоректно.

Ми вивчаємо досвід різних країн ЄС, адже в Європі не існує єдиної моделі функціонування банків продовольства – кожна країна формувала її з урахуванням власної структури ринку, податкової системи та соціальної політики.

Загалом європейську практику можна розділити на три основні моделі:

• примусову (законодавчу);
• стимулювальну (податкову);
• добровільну.

Чеська модель – законодавча – справді є однією із найбільш цікавих для України. Чехія запозичила досвід Франції, адаптувавши під свої потреби. У цих країнах великі магазини зобов’язані підписувати офіційні договори з фудбанками та передавати їм непродані, але безпечні продукти. За знищення їжі або її навмисне псування передбачені колосальні штрафи. Наприклад, у Франції супермаркети певний час заливали непродані продукти хлоркою, щоб їх не забирали безхатьки – тепер за такі дії доведеться заплатити до 75 тис. євро.

Такий підхід дозволив суттєво збільшити обсяги перерозподілу продуктів, а супермаркети сприймають це не як благодійність, а як обов'язкову частину бізнес-процесу.

Водночас є й інші ефективні європейські моделі. Наприклад, Італія зробила ставку переважно на економічні стимули та податкові пільги для бізнесу. Чим більше продуктів супермаркет чи ресторан передає благодійним фондам, тим менший податок на вивезення та утилізацію відходів сплачує. Дозволено передавати продукти навіть після закінчення дати "Краще спожити до" (Best before), якщо вони безпечні, а для оформлення передачі потрібна мінімальна кількість документів.

У Німеччині, Данії та Швеції система добровільна і базується на високій свідомості бізнесу, державній підтримці та використанні IT-технологій.

Наприклад, німецька мережа Tafel – одна з найбільших систем фудбанків у Європі, що об'єднує понад 900 організацій – працює на добровільних засадах, але отримує потужну логістичну підтримку від держави та корпорацій. Активно використовуються технологічні рішення на кшталт Too Good To Go або Karma, де ресторани та супермаркети розпродають залишки їжі за символічну ціну (зі знижкою 70-80%) безпосередньо споживачам перед закриттям, а те, що не продалося – забирають фудбанки.

Для України ключовим є не механічне копіювання окремої моделі, а пошук балансу між соціальною ефективністю, економічною доцільністю та інтересами всіх учасників ринку.

***

За даними дослідницької агенції Info Sapiens, у квітні 2026 року кількість українців, які економлять на їжі, оцінювалась у 20,1%. Найнижчим цей показник був до повномасштабної війни – у жовтні 2021-го, коли таких нарахували 6,6%.

Водночас економіст, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пензин каже, що українці через бідність їдять більше хліба та картоплі.

"Чим біднішими ми стаємо, тим більше ми їмо хліба та картоплі, чим багатші – тим більше м’яса і молокопродуктів. Ми з вами хліб і картоплю їмо вище раціональних норм на 10%. 90 кг м’яса на душу населення – раціональна норма. Ми до війни їли 74 кг на рік, а зараз – 68 кг. З молочкою ситуація приблизно така сама", – зазначив він у коментарі виданню Главред.

Як повідомляв БізнесЦензор раніше, Україна відкрила перший агрохаб на африканському континенті ‒ у Республіці Гана. У межах ініціативи Food from Ukraine ("Їжа з України") там запрацював Центр переробки та розподілу продовольства. Згодом в Центрі розвиватимуть пакування, порціонування і переробку окремих товарів. Агрохаб створив український бізнес у співпраці з урядом Гани за підсумками минулорічних домовленостей.

Передбачається поєднання української продукції з місцевою, формування продовольчих наборів та їх подальший розподіл. Наступним етапом стане розвиток переробки, пакування та порціонування продукції безпосередньо в Гані.

До перших наборів уже увійшли рис місцевого виробництва та макаронні вироби, виготовлені в Гані з українського борошна. Під час відкриття 4 тис. продовольчих наборів передали найбільш вразливим категоріям місцевого населення, зокрема ганійським вдовам.