Нові правила бронювання: Держава бореться зі "схемами", але чим це загрожує бізнесу?
Уряд готує суттєве посилення правил бронювання військовозобов’язаних. Серед ключових нововведень: підвищення вимоги до середньої зарплати на підприємстві до трьох мінімальних (для прифронтових – 2,5 мінімалки), а сумісників для формування квоти бронювання до уваги брати не будуть.
Ще одна важлива зміна, яку в публічній дискусії поки що помічають менше: протягом трьох місяців усі підприємства, що мають статус критично важливих, мають фактично заново підтвердити свій статус в Міноборони та Мінекономіки. А саме – до 1 вересня.
"Так само, як і минулого разу, в грудні 24-го року, і цього буде три місяці дано підприємству на підтвердження своєї критичності – тобто до 1 вересня вони мають пройти цей механізм. Механізм вже зрозумілий, пакети готові", – пояснив міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболєв, додавши, що уряд не очікує значної зміни кількості заброньованих.
БізнесЦензор зібрав думки народних депутатів, галузевих експертів і представників бізнес-об'єднань, щоб розібратися, чого насправді чекати українцям найближчим часом
Система переходить у ручний режим
Народна депутатка Ніна Южаніна, відома насамперед роботою в економічному блоці парламенту, однією з перших відреагувала на зміни – у своєму телеграм-каналі вона вказала на принципову проблему: один із ключових критеріїв для отримання статусу критичності – "важливе значення для галузі або громади" – залишається надзвичайно суб'єктивним.
"Саме через такі формулювання система часто працює в ручному режимі та створює нерівні умови для бізнесу", – написала вона.
В коментарі БізнесЦензору депутатка розповіла детальніше. На її думку, централізація процесу погодження критеріїв через Міноборони та Мінекономіки має цілком конкретну мету:
"Найімовірніше, на меті стоїть завдання зменшити кількість заброньованих – подивитися ще раз ретельно на підприємства, які мали право на бронювання, чи була там досягнута насправді справедливість і необхідність", – каже Южаніна.
Ризик зловживань на місцевому рівні – не абстракція. Южаніна наводить конкретний приклад: за її словами, в Полтавській обласній військовій адміністрації за часів попереднього керівництва статус критичності надавали компаніям, які виконували особисті завдання чиновників.
"Я весь час думала, як це може бути, а виявляється – через критерії, які встановлює обласна військова адміністрація", – каже вона.
Чи призведе нова централізація до позитивних змін у цьому питанні – депутатка не береться прогнозувати.
Окремо вона звертає увагу на терміни: місяця на оновлення критеріїв відомствами та трьох місяців на перегляд усіх підприємств, за її словами, "може й не вистачити".
1,3 мільйона проти двох: хто насправді в зоні ризику
В розмові з БізнесЦензором Южаніна наводить свіжу статистику, яка ставить нові правила в додатковий контекст. За її даними, наразі в Україні заброньовано 1 мільйон 300 тисяч чоловіків призовного віку – тих, хто пройшов усі процедури в ТЦК і офіційно перебуває під захистом бронювання.
Водночас, за заявою міністра економіки Соболєва, близько 2 мільйонів чоловіків призовного віку перебувають у тіні – не проходять процедури в ТЦК, не працюють офіційно і не мобілізуються.
"Ми знову намагаємось посилити відповідальність і десь навіть зіграти нечесно з боку держави відносно 1 мільйона 300 тисяч – і як завжди тіньова частина залишається нетронутою", – каже депутатка.
На її думку, держава досі не виробила ефективних інструментів для роботи з тіньовим сектором. І нові правила бронювання цю проблему не вирішують – навпаки, ризикують її поглибити.
"Легалізуватися не можна чекати": де працівник поставить кому?
Голова Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко в розмові з БізнесЦензором підтверджує: логіка очікування вже стала типовою поведінковою реакцією. Люди, які могли б вийти з тіні й офіційно оформитися, свідомо зупиняються – реєструватися в системі напередодні масштабного перегляду правил означає взяти на себе ризик залишитися без бронювання вже через кілька місяців.
"Невпевненість – найгірше, що може бути для бізнесу", – наголошує він.
Мірошниченко нагадує: новий зарплатний поріг у 25 941 грн перевищує середню зарплату по країні – і це стане серйозним викликом насамперед для малого та середнього бізнесу.
Южаніна уточнює регіональний вимір цієї проблеми: для прифронтових територій передбачений нижчий поріг – 21 618 гривень, але, за її словами, для звичайних регіонів (не прифронтових) планка в 26 тисяч є "малодосяжною річчю".
Мірошниченко також наводить дані, які ілюструють, наскільки вузьким є "резерв" офіційно зайнятих. Станом на початок 2026 року в Україні офіційно працюють 11,8 мільйона осіб – і майже 10,5 мільйона пенсіонерів. Водночас з тих, хто працює, понад 40% – люди старші 50 років, тобто майже 4,2 мільйона осіб.
"Ми вже поруч із критичною точкою, коли кількість пенсіонерів може зрівнятися з кількістю тих, хто офіційно працює", – констатує він.
Водночас за даними дослідження KSE, які БізнесЦензор наводив у березні, кількість працівників ще менша за офіційні дані, і становить 10,7 мільйона осіб.
Ресторани: бронювання немає, але проблеми є
Найбільш наочно кадрові виклики видно у сфері, де жодного бронювання не передбачено від початку. Ольга Насонова, керівниця "Ресторанного консалтингу", каже, що ресторанний бізнес в Україні й так вже давно виживає в режимі постійного кадрового дефіциту.
"Бронювання немає взагалі, жодного відсотка", – наголошує вона.
Заклади пристосовуються: беруть на роботу жінок, молодь до 25 років, людей за 60. Незаброньованих чоловіків возять службовим транспортом, а в деяких випадках вони й ночують у ресторані, якщо поруч курсує патруль.
Утім, попри такі міри, в медіа ми регулярно бачимо як повідомлення про рейди по закладах, так і скарги представників галузі на складнощі ведення бізнесу через дії груп оповіщення. Водночас факти, коли сповіщення проводиться в закладах харчування, підтверджували і з боку ТЦК. Там це пояснювали тим, що у ресторанах зокрема перебуває "соціально активна молодь мобілізаційного віку".
Тим часом частка досвідчених співробітників в ресторанній галузі неухильно знижується – зараз співвідношення між тими, хто має досвід, і новачками становить приблизно один до двох, а подекуди – один до трьох, розповідає експертка.
На питання, чи можуть іноземні фахівці зайняти цю нішу, Насонова підкреслює: мігранти – не вирішення проблеми.
За її словами, витрати на залучення іноземного працівника включають низку додаткових витрат:
- оплата житла (від 15 тисяч гривень до зарплати додатково);
- винагорода рекрутинговій компанії;
- адміністративні збори;
- медогляд та витрати на навчання.
У підсумку це коштує значно дорожче, ніж здається.
Мірошниченко погоджується: масова трудова міграція – не вихід. Але й альтернатива непроста. На його думку, Україна стикається з хронічним дефіцитом кадрів, і відповіддю на нього має стати автоматизація та оптимізація – так, як це відбувається в країнах ЄС.
Однак автоматизація потребує вже не просто робочих рук, а кваліфікованих спеціалістів, здатних обслуговувати нові виробничі ланцюги, наголошує Мірошниченко. А значить – і системної відповіді на питання перенавчання та підготовки кадрів. Цих відповідей поки що теж немає.
Адаптується чи піде в тінь?
На тлі всіх цих змін у публічному просторі звучать й оптимістичніші оцінки. Економіст Сергій Фурса вважає, що кроки уряду є логічними, бізнес адаптується, а середні зарплати в Україні вже наближаються до 600 євро (майже 31 тис. грн за офіційним курсом) – тож утримувати ключових працівників на офіційній зарплаті понад поріг бронювання не стане нездоланною проблемою.
За його словами, залучення до роботи чоловіків 60+ є додатковим позитивним ефектом – цій категорії в Україні традиційно складніше знайти роботу через ейджизм. Утім, конкретних механізмів адаптації Фурса не називає.
Певний оптимізм щодо реалізації висловлює і Южаніна – хоча й обережний. Вона нагадує, що підприємства не залишаються без захисту в перехідний період: місяць на оновлення локальних критеріїв і три місяці на загальний перегляд – це час, яким можна скористатися.
Крім того, депутатка з обережним оптимізмом дивиться на роль міністра оборони Федорова, який прийшов із Міністерства цифрової трансформації:
"Вони [Міністерство оборони] насправді рухаються більш прогресивно, більш швидко. Можливо, використовуючи всі можливості, які мав міністр оборони в міністерстві цифрової трансформації, він використає їх", – припускає Южаніна
Але ключове застереження залишається:
"Важливо, щоб під загальним підходом не втратити критично важливих, які такими є", – додає вона.
Отже, відповідь на важливе питання – "чи прораховує держава поведінкові наслідки своїх рішень?" визначить, яким буде реальний ефект від нових правил.
Якщо так, і ці ризики дійсно враховані в логіці реформи, то бізнес з часом адаптується. Якщо ні – частина роботодавців відреагує не розширенням офіційної зайнятості, а скороченням штату, мінімізацією ризиків і поверненням до неофіційних схем. І тоді ефект виявиться прямо протилежним задекларованій меті.
Державі потрібне сильне військо, сильному війську потрібна економіка: як втримати баланс?
Мірошниченко і Южаніна сходяться на думці: найбільше від нових правил постраждають сектори, де зарплати традиційно нижчі за нові пороги, а потреба в людях – критична.
Мірошниченко називає енергетику, комунальне та сільське господарство. Южаніна додає до цього переліку виробництво та будівництво. І обоє підкреслюють: ці галузі зосереджені передусім у регіонах, де досягти нового зарплатного порогу найважче.
За словами Мірошниченка, вже зараз 70% підприємств кажуть, що їм не вистачає працівників – і після нових правил, вважає він, ця частка лише зросте. Наслідки цілком конкретні: не вивезене влітку сміття, перебої з водопостачанням, незібраний врожай.
"Дуже важко знайти цей баланс – я знаю, що практично неможливо. Між економікою і безпечним існуванням міста", – визнає він.
Окремо Мірошниченко виділяє прифронтові регіони, де бізнес і без того працює в екстремальних умовах. Він нагадує, що ця інфраструктура потрібна не лише цивільним:
"Наші військові виїжджають з передка, заїжджають у населений пункт – ідуть до кафе чи столової поїсти, купують каву на заправці", – нагадує експерт
З тезою про те, що фронт потребує людей, але й сам фронт потребує міцного економічного тилу, Южаніна погоджується:
"В яку сторону не піди – кругом є питання. Всі вони пов'язані: з одного боку – можливості збройних сил у кількісному складі, з другого – фінансування, яке також є невід'ємною частиною нашої боротьби", – каже вона.
Раніше про складну ситуацію в аграрному секторі через відсутність бронювань БізнесЦензору розповідали представники фермерських господарств.
Бо людей які бажають важко працювати за 8,6 - 15 тис грн непросто знайти наість якщо їм обіцяти бронювання. Люди їсти хочуть. За низьку з/п йдуть працювати ті люди які хворі або у яких предпенсійний - пенсійний вік, який в Україні менше за країни ЄС через менший середній час життя. Вихід є - шукати працівників не тільки для створення "молодого колективу", та давати завдання які 1 людина може зробти не маючи здоров'я професійного спортсмена.
Для потреб армії можна залучити тих хто складав присягу Україні : усі держслужбовці, 90% заброньованих поліцейських.
Для армії потрібні зророві та вмотивовані, для цього треба визначитися із кількістю придатних лише до тилу, яка потрібна армії та залучати їх лише по контракту і вивільнити з лав тих хто має проблеми із здоров'ям і у кому немає потреби як спеціаліста своєї справи. Зараз дозволено хворих у ремісії мобілізовувати із суспільно-небезпечними хворобами, психічними розладами, великими проблема із слухом, зором, значним захворюванням основних органів та суглобів. Це ті люди яких у цивільному житті і візьмуть на з/п нижче 20 ти. грн бо на більше у багато кого немає здоров'я.
Закордоном є бажаючі служити за гроші, треба їх залучати. Кожен депутат та кожен поліцеський і держслужбовець має можливість віддати чатсину своєї з/п тим хто привозить людей бажаючих служити у ЗСУ. А якщо не бажає допомогати грошима, нехай мобілізуються та допомагає службою у ЗСУ.
Про % від з.п. чиновників, то Ви що? вони ж бідні-нещасні, голодують, нема на що жити з їх десятками квартир і мільйонними доходами по деклараціях в рік. Це прості нехай ідуть воювати за ті мізерні гроші, нажаль.