Законопроєкт про особові інвестиційні рахунки не допоможе залучити інвестиції
Дерегуляція
У червні народний депутат від "Слуги Народу" Данило Гетманцев разом із колегами зареєстрував у Верховній Раді проєкт Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки національного інвестора" під номером 15314. Автори пропонують запровадити інструмент особового інвестиційного рахунку – ОІР.
Згідно з пропонованою редакцією підпункту 165.1.69 та пункту 170.21 Податкового кодексу України, доходи від операцій із цінними паперами, а також отримані дивіденди й відсотки хочуть повністю звільнити від податку на доходи фізичних осіб та військового збору за умови, що кошти не виводяться з рахунку протягом 1095 днів.
Звільнення інвестиційного доходу від фіскального навантаження – це однозначно добре, особливо в економіці, де основна частка заощаджень зберігається у готівковій іноземній валюті або на короткострокових банківських депозитах. Проте в поточному тексті законопроєкту є багато проблем, які різко знижують його потенційну користь.
Штучне обмеження в 1095 днів
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 46-1, яку пропонується внести до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", строк внесення коштів на особовий інвестиційний рахунок і здійснення інвестиційної діяльності обмежується рівно 1095 календарними днями з дати першого зарахування. Норма прямо забороняє продовжувати цей строк, а частина 4 цієї ж статті фіксує суму коштів на рахунку на 1095-й день.
Ба більше, відповідно до пункту 8 частини 12 статті 46-1, якщо громадянин відкрив ОІР, але не вніс кошти протягом 90 днів, інвестиційна фірма зобов'язана примусово закрити цей рахунок без згоди клієнта.
Такий підхід позбавляє інструмент накопичувальної функції. Громадянин не зможе здійснювати регулярні щомісячні інвестиції впродовж 10, 20 чи 30 років своєї професійної діяльності, оскільки після трьох років право на поповнення блокується, а всі наступні операції з продажу цінних паперів знову підпадають під оподаткування.
Міжнародна практика спирається на безстрокові механізми. Британський інструмент Individual Savings Account (ISA) та американський пенсійний рахунок Roth IRA не містять часових обмежень дії: громадяни мають право постійно реінвестувати капітал без податкових втрат протягом усього життя, формуючи приватні заощадження без додаткового навантаження на солідарну пенсійну систему.
Для створення дієвого інструменту доцільно переглянути частини 2 та 3 статті 46-1 законопроєкту, закріпивши безстрокову дію рахунку зі встановленням річного ліміту внесків замість чинного обмеження у 10 000 євро на календарний місяць.
Загроза монополізації
Частина 1 запропонованої статті 46-1 Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" передбачає, що вести особові інвестиційні рахунки матимуть право лише ті інвестиційні фірми, які одночасно мають дві окремі ліцензії: на здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи та на здійснення брокерської або субброкерської діяльності.
Вкрай недоцільно вимагати у однієї юридичної особи мати одразу 2 ліцензії для провадження своєї діяльності. Це відсікає від ринку незалежні брокерські компанії, необанки та фінтех-стартапи, концентруючи надання послуг у межах кількох банківських холдингів, що знищує конкуренцію та підвищує розмір комісій для кінцевого інвестора.
У країнах Європейського Союзу роздрібні інвестиційні застосунки на кшталт Trade Republic або Revolut працюють за модульним принципом, підключаючись до сертифікованих депозитаріїв через відкриті інтерфейси прикладного програмування (API).
Надмірний фіскальний контроль
Пропоновані зміни до статті 69-1 Податкового кодексу зобов'язують інвестиційні фірми повідомляти Державну податкову службу про відкриття або закриття кожного ОІР у день здійснення такої дії. Податковий орган отримує право відмовити у взятті рахунку на облік, і в разі отримання такої відмови інвестфірма повинна ліквідувати рахунок протягом 3 робочих днів.
У разі здійснення будь-яких операцій за рахунком до моменту отримання підтвердження від ДПС пункт 118.2-1 Податкового кодексу накладає на інвестиційну фірму штраф у розмірі 10% від суми всіх проведених операцій, але не менше 1700 грн. Додатково стаття 119-2 законопроєкту встановлює штраф у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за неподання інвестфірмою щорічного звіту про операції клієнта (передбаченого підпунктом 170.21.6) та щоденну пеню в розмірі 0,05 мінімальної заробітної плати за кожен день затримки.
Такий превентивний контроль є невиправданим. Згідно з підпунктом 170.21.5 законопроєкту, саме інвестиційна фірма виконує обов'язки податкового агента. Якщо клієнт виводить кошти раніше встановленого 1095-денного терміну або порушує умови договору (підпункт 170.21.1), інвестиційна фірма самостійно утримує податок за ставкою 18% згідно з пунктом 167.1 та перераховує його до бюджету.
Держава гарантовано отримує податкові надходження в момент дострокового виведення капіталу. Превентивні дозволи ДПС, обов'язок передавати дані про кожну окрему угоду та санкції у 10% від обороту лише підвищують вартість вкладень і формують недовіру до офіційної фінансової системи.
Висновки
Для того, щоб законопроєкт справді допоміг приватному капіталу, до тексту необхідно внести наступні зміни:
- вилучити з пропонованої частини 2 статті 46-1 обмеження строку інвестування у 1095 днів, перетворивши ОІР на безстроковий інструмент із лімітом річного поповнення;
- виключити з пропонованої частини 1 статті 46-1 вимогу щодо обов'язкової наявності депозитарної ліцензії для брокерів, забезпечивши можливість API-інтеграції між різними фінансовими установами;
- прибрати з пропонованих статті 69-1, пункту 118.2-1 та статті 119-2 Податкового кодексу згадки про щоденне погодження рахунків податковими органами та застосування штрафу в 10% від обороту, поклавши податкове адміністрування виключно на податкових агентів у момент дострокового зняття коштів.
