Доля конкурсу на управителя активами "Моршинської" вирішується в судах: чому це закономірний результат дій АРМА
Конкурс АРМА з пошуку управителя корпоративними правами групи компаній IDS Ukraine, який мав стати прикладом нового підходу держави до складних активів, завершився не так, як намагалося представити саме Агентство. Замість прозорого вибору фахового управителя маємо новий судовий процес, питання до економічної логіки конкурсних пропозицій, чотири компанії без належних ресурсів серед п’яти претендентів і головну загадку: хто насправді стоятиме за формальним розпорядником багатомільярдного бізнесу. І ця юридична історія тільки починається.
АРМА не скористалося шансом
Слабкі місця цього відбору були очевидними ще до його фіналу. Потенційні учасники відкрито наголошували на юридичних та економічних ризиках передачі IDS Ukraine, нереалістичних фінансових зобов'язаннях управителя та умовах його роботи. Частину таких зауважень потенційні претенденти публікували безпосередньо у формі запитань до АРМА на майданчику Prozorro.
Окремий сумнів стосувався суто правової можливості розпоряджатися корпоративними правами групи з огляду на формулювання у судових ухвалах. Оновлене законодавство дозволяє АРМА здійснювати управління за наявності заборони власникові як відчужувати, так і користуватися майном. Натомість у випадку з IDS Ukraine рішення суду обмежують лише відчуження прав, залишаючи право користування. І це зовсім не технічна деталь, адже йдеться про законність процедури як такої.
Проте замість того, щоб спочатку усунути протиріччя, АРМА продовжило процедуру. В результаті оголошений конкурс провалився, адже до нього дійшов лише один учасник. Це мало б стати для Агентства сигналом, що проблема може бути не у відсутності інтересу ринку, а в самих умовах управління.
Логічною реакцією було би переглянути умови, уточнити управлінську модель, перевірити економічні розрахунки та повторно проконсультуватися з потенційними управителями. Агентство отримало реальний шанс перезапустити процес, однак використало його здебільшого для самопіару й оголосило новий відбір, так і не усунувши фундаментальних недоліків.
Лише один співставний учасник
Саме на цьому етапі виникла, мабуть, найбільша проблема повторного конкурсу. АРМА повідомило про п’ять учасників як про свідчення високої конкуренції. Але кількість заявок сама по собі не означає наявності реальних претендентів, здатних управляти активом такого масштабу.
Чотири з п’яти компаній мали мінімальні кадрову базу та ресурси. На цьому тлі ТОВ "М’ясокомбінат "Ювілейний" мало вигляд чи не єдиного учасника, обсяги діяльності якого хоча б приблизно відповідали масштабам групи компаній IDS Ukraine.
Найбільш показовою стала ситуація з ТОВ "Юридичне бюро "Пріорітас", яке АРМА зрештою визначило переможцем. Статутний капітал компанії – 1000 грн, у штаті – три працівники, прибуток за 2025 рік – близько 8,4 тис. грн. Водночас компанія претендує на управління корпоративними правами групи, що володіє одним з найбільших виробників мінеральної води в Україні.
Виникає цілком практичне питання: як саме компанія з трьома працівниками та такими фінансовими показниками збирається управляти бізнесом такого масштабу?
Ба більше, як зазначила у власному розслідуванні народна депутатка Анастасія Радіна, до процедурних документів ТОВ "Пріорітас" у Prozorro є фундаментальні запитання, які комісія АРМА просто проігнорувала. Зокрема, у завантаженому акті приймання-передачі від 1 грудня 2024 року міститься посилання на довіреність від 1 січня 2025 року, тобто на документ з майбутнього, що, на думку Радіної, є прямою ознакою підробки, а не звичайної описки.
Окрім того, "Пріорітас" підтвердило свій управлінський досвід договорами між пов'язаними фірмами чоловіка та дружини, а рекомендаційний лист підписав директор компанії, яка на 100% належить самому "Пріорітасу". Попри те, що подання сумнівних даних є прямою підставою для дискваліфікації, АРМА допустило претендента до торгів.
Але тут проблема виходить навіть за межі питання про професійну спроможність "Пріорітас". За наявності у конкурсі кількох компаній з мінімальними ресурсами АРМА мало б особливо ретельно перевірити їхніх бенефіціарів, пов’язаних осіб, джерела фінансування, реальний кадровий потенціал та зв’язки з іншими бізнес-структурами. Адже формальний управитель і фактичний центр ухвалення рішень можуть перебувати в різних офісах.
Це створює набагато серйознішу загрозу: реальний контроль над стратегічним об'єктом може опинитися у руках фінансово-промислових груп, зацікавлених у перерозподілі грошових потоків IDS Ukraine. Такі структури здатні діяти через так звані фірми-оболонки, з яких у разі збитків держава не зможе нічого стягнути.
Прямих доказів підготовки до виведення коштів немає, проте саме ймовірність такого конфлікту інтересів мала стати головним предметом перевірки з боку АРМА. Комісія з управління складними активами мусила підійти до оцінки документів не формально, а всебічно та глибоко. Тим паче, що після розкриття списку претендентів у медіа з'явилася серія розслідувань щодо реальних бенефіціарів кожного учасника. Натомість відомство квапливо допустило всіх кандидатів до аукціону.
Зокрема, Анастасія Радіна звернула увагу на цілу мережу корпоративних зв'язків, що стоять за скромним юридичним бюро. Управлінська ланка "Пріорітасу" через однойменне адвокатське об'єднання підписувала угоди з ТОВ "Комбінат Плюс" (управителем Жовтневого палацу), яке належить засновнику Atlas Weekend Дмитру Сидоренку. Його бізнес-партнером є очільник "1+1 медіа" Ярослав Пахальчук, який за даними реєстрів володіє ТОВ "Квартал ТВ" та британською Global Media Trade Ltd спільно зі славнозвісним Тимуром Міндичем. І хоча ці дані не є прямим юридичним доказом володіння, сформований за документами ланцюжок пов'язаних осіб є очевидним.
Окрім того, Анастасія Радіна вказала на можливе використання схожих схем на інших об'єктах АРМА. Зокрема під час управління Жовтневим палацом будівлю передали в суборенду компаніям, створеним в один день, чиї засновники, працівники та адреси збігалися з ТОВ "Пріорітас". У результаті основний прибуток осідав у приватних фірмах, а держава отримувала лише копійчані гарантовані платежі, що зараз є предметом розслідування НАБУ.
Початкові пропозиції учасників конкурсу на управління активами "Моршинської" становили від 30% до 80%, але після торгів фінальні ставки знизилися до 0,01% у "Укркапіталу", 0,9% у "Пріорітас", 1% у "Альянс Д", 5% у "Реді-Інвест" та 10% у "Ювілейного". Падіння пропозицій від 80% та 42% до 0,01% і 0,9% складно назвати звичайною конкуренцією.
Серйозні сумніви викликає і трактування цінових пропозицій. Коли "Укркапітал" надав свої роз'яснення щодо мінімальної комісії, АРМА їх відхилило. Товариство "Пріорітас" також не дало жодних детальних розрахунків, пообіцявши розібратися з економікою вже після входу на підприємство. Проте цього разу конкурсна комісія з невідомих причин визнала такі аргументи достатніми.
Виникає очевидна суперечність: чому за однакових обставин та відсутності розрахунків АРМА ухвалило протилежні рішення? Це викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості конкурсної комісії.
Сумнівним є і залучення Сергія Германа, якого представлено головним галузевим експертом від "Пріорітасу". У його портфоліо – керівництво заводом "Росинка", яке закінчилося фінансовим крахом підприємства. Передача стратегічного лідера ринку в руки менеджера з такою репутацією мала б негайно насторожити чиновників. Але склалася абсурдна ситуація: чим масштабнішим є об'єкт управління, тим поверховіше АРМА оцінює спроможність потенційного управителя.
Анастасія Радіна підкреслила, що Герман на момент конкурсу був співвласником та чинним керівником заводу "Росинка", що виробляє напої і є прямим конкурентом "Моршинської". Закон прямо забороняє залучати конкурентів до управління арештованими активами через ризик витоку інсайдерської інформації та руйнування ринкових позицій об'єкта. Призначення Сергія Германа, на її думку, має вигляд формальної спроби обійти цю законодавчу заборону.
Перший, але не останній суд
Оскарження рішення АРМА визначити переможцем "Пріорітас" у суді за позовом ТОВ "М’ясокомбінат "Ювілейний" схоже буде проміжним фіналом цієї історії. Суд застосував заходи забезпечення позову та заборонив АРМА укладати договір управління з "Пріорітас" і оформлювати передачу активу до вирішення спору.
У такій ситуації виникає парадоксальне запитання: чому судовий позов виявився першим і єдиним? З огляду на кількість суперечливих моментів, що накопичилися ще до проведення аукціону, юридичні процеси мали б розпочатися значно раніше.
Потенційні підстави для оскарження охоплюють не лише фінальний вибір переможця. Йдеться про легітимність самої моделі передачі активів, дискримінаційні умови відбору, порядок допуску окремих претендентів, оцінку їхньої документації, аналіз економічних розрахунків та очевидну вибірковість у рішеннях комісії.
Саме тому поточна судова справа має всі шанси стати лише першою у серії наступних оскаржень, що вкрай критично для держави. Коли відбір управителя для майна вартістю у мільярди гривень розпочинається з правових колізій, продовжується залученням фірм без належних ресурсів, супроводжується аномальним демпінгом ставок і фіналізується ухвалою про заблокування процедури, проблему вже неможливо зводити до приватної суперечки двох претендентів. Йдеться про системну деградацію самої процедури. До того ж судова заборона знецінює оголошений результат: АРМА назвало переможця, проте фактично віддати йому актив не спроможне.
У підсумку постає логічний сумнів: чи не доцільніше було з самого початку зняти всі юридичні й економічні застереження, а вже потім відкривати конкурс щодо одного з найцінніших об'єктів у розпорядженні держави?
Кейс IDS Ukraine оголює вади не стільки конкретного переможця, скільки підходу АРМА до роботи зі складними об'єктами. Знаючи про юридичні й економічні загрози, агентство повторно відкрило відбір без усунення ключових проблем. І сьогодні головна загадка полягає не у прізвищі майбутнього управителя, а у мотивах АРМА провести конкурс з масою ризиків, сумнівним пулом кандидатів, аномальними пропозиціями та відсутністю розуміння, хто фактично розпоряджатиметься багатомільярдним бізнесом. Адже передаючи такі підприємства, держава має чітко знати, хто контролюватиме грошові потоки та нестиме відповідальність за збереження вартості майна.
Щоб зупинити практику, коли управителі заробляють на державних об'єктах, сплачуючи до бюджету нуль або мізерні відсотки, Анастасія Радіна направила офіційні звернення до АРМА та уряду з вимогою дати юридичну оцінку викритим фактам.
На цьому тлі особливий подив викликає авральний поспіх Агентства. Адже ВАКС вийшов на фінальну стадію розгляду справи про конфіскацію підсанкційної частки холдингу в дохід держави. Вердикт суду найімовірніше зведе нанівець усю процедуру АРМА і конкурс буде скасований.
