Станом на 2026 рік українські військові та цивільні, які опинилися в російському полоні, зазнають значних труднощів. Багато з них постраждали від катувань і жорстокого поводження. Понад 375 загиблих українців офіційно підтверджені як жертви російської неволі. Робота з повернення полонених триває, і вже відбулося 78 обмінів, завдяки яким додому повернулися понад 9600 осіб. Однак, ситуація залишається критичною, особливо з військовими підрозділу "Азов", яких Росія активно намагається дискредитувати. Багаточисельні випадки підтверджують застосування тортур до українських полонених, у тому числі до цивільних, яких незаконно утримує РФ.
Скільки українців загинули в російському полоні?
За офіційними даними, підтверджено загибель щонайменше 375 українських громадян, які перебували у російському полоні. Їхні тіла були повернуті в Україну для поховання. Ці смерті є результатом жорстокого поводження та катувань з боку окупантів.
Яка кількість обмінів полоненими відбулася з Росією?
Станом на сьогодні відбулося 78 обмінів між Україною та Росією. В результаті цих домовленостей понад 9600 українських військовослужбовців та цивільних були повернуті з російського полону. Цей процес залишається пріоритетним у відновленні справедливості.
Які умови утримання українських полонених у Росії?
Умови утримання українських полонених у Росії часто є жахливими. Понад 95% з них зазнають тортур, фізичного та психологічного насилля. Деяких тримають у підвалах без їжі та води. Підтримка родин і держави є важливою для виживання цих жертв у полоні.
Як Росія використовує пропаганду щодо українських полонених?
Росія активно застосовує пропаганду для дискредитації українських полонених, поширюючи неправдиву інформацію через анонімні Telegram-канали та дипфейки. Такі дії спрямовані на маніпуляцію громадською думкою в Україні та світі, відволікаючи увагу від воєнних злочинів.
Які наслідки російської пропаганди щодо полонених?
Російська пропаганда, що використовує тему полонених, значно ускладнює процес обміну. Вона дезорієнтує суспільство, підбурює ненависть та підсилює негативний імідж українських військових, затримуючи вирішення гуманітарних проблем і, як результат, кризову ситуацію з полоненими в Україні.