Гроші у Путіна не закінчилися: Чому Україна не займається фінансовими ресурсами війни?

Чому Україна не займається фінансовими ресурсами війни?

Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов 26 грудня зробив заяву про стан набору контрактників у російську армію:

"Мобілізаційний план на цей рік був 403 тис. людей набрати. Стільки вони набрали, якщо не помиляюсь, 2 грудня. Тобто вони виконають план приблизно на 103%. На 2026 рік план – 409 тис.".

Відтак, наша розвідка однозначно свідчить, що гроші на війну у Путіна не закінчилися і фінансовий ресурс на наступний рік є. Цей фінансовий ресурс достатній, щоб вести й надалі першу в історії Росії війну не "За царя-батюшку" або "За Сталіна", а за грубі гроші. Таких виплат військовим і таких "гробових" російський народ ніколи в історії не бачив, тому він буде й надалі за цю війну.

Прогнози, що звучать з 2023 року, що гроші у Путіна ось-ось закінчаться, рік за роком не виправдовуються.

Чому всі прогнози були хибними?

Відповідь до очевидності проста: тому що Індія та Китай купують російську нафту попри всі західні санкції. У Росії майже закінчилися кошти в "Фонде благосостояния", у них значна прихована інфляція, у них тануть валютні резерви – все це так, все це може вплинути на добробут населення, але все це не може вплинути на фінансування війни. Для продовження війни в нинішньому масштабі Росії потрібно біля $375 млн на день. Ця цифра відома з оцінки аналітиків і з інформації міністра оброни РФ. Щоб отримати такі кошти, вистачає поточних доходів від експорту викопного палива, перш за все – нафти.

"Доки Росія видобуває нафту та продає її за досить розумною ціною, у них достатньо грошей, щоб просто продовжувати далі", – резюмує старший аналітик британського дослідного інституту RUSI Річард Конноллі.

Його висновок підтверджує наступний графік дослідного центру CREA, що знаходиться в Фінляндії.

Чому Україна не займається фінансовими ресурсами війни?

Цей дослідний центр із 2022 року виконує проєкт "Фінансування путінської війни", результати якого щомісяця візуалізують у формі графіка. Щоб не тішити себе марними ілюзіями, пропоную регулярно дивитися аналітику цього проєкту. На графіку станом на листопад 2025 року чітко видно, що західні санкції мали значний вплив на доходи РФ тільки в 2022 році, коли ЄС припинив купувати російський трубопровідний газ.

Наступні "пекельні санкції" були чистої води пропагандою, суттєвого впливу на доходи вони не мали і не будуть мати, бо нинішні покупці російських енергоресурсів їх ігнорують або обходять.

Всі роки війни після 2022 року РФ отримує кожного дня біля $600 млн від експорту викопного палива, половина – за продаж нафти. Цього не достатньо для створення "Фонда благосостояния", але достатньо для фінансування війни.

Падіння доходів у другій половині 2025 року викликане виключно падінням цін, для цього просто треба глянути на графік експорту у фізичному обсязі:

Чому Україна не займається фінансовими ресурсами війни?

Ці графіки показують також повну неефективність українських атак на нафтову галузь РФ, які відбуваються вже майже три роки.

Ніякого скорочення фінансових ресурсів війни вони не дали і не дадуть, бо вони мають іншу мету.

Якщо послухати реляції щодо атак на НПЗ, то начебто вони спрямовані на позбавлення російської армії пального. Така ідея була правильна для повітряних атак на німецькі НПЗ у Другу світову війну, бо Німеччина не мала власної нафти й мала дуже обмежену потужність НПЗ. Німеччина навіть була вимушена виробляти бензин із вугілля, що з економічної точки зору не має сенсу.

Росія ж має чи не найбільші запаси й видобуток нафти в світі та декілька десятків НПЗ, сукупна потужність яких удвічі більша, ніж потреби Росії. До сировинного фактору додавався ще військовий – абсолютне домінування Великої Британії та США над Німеччиною в повітрі, тому Німеччина не мала шансів захистити свої заводи з виробництва пального. В результаті в 1945 році німецькі танки перетворилися на нерухомі купи металу.

Тому для того, щоб позбавити армію російського агресора пального, треба зупинити повністю, а не частково, до того ж постійно, а не на кілька тижнів, більше половини російських НПЗ. Для цього треба абсолютне домінування над Росієї в авіації, ракетах і ППО. Це завідомо не реалістична задача, задля виконання якої витрачаються тисячі БПЛА вартістю багато мільйонів доларів. Таке абсолютно безумне марнотратство ніяк не може вплинути на ресурси агресора, але воно виснажує ресурси України.

Єдиний економічний результат трьох років атак на НПЗ – зменшення експорту нафтопродуктів, яке природньо перекривається експортом сирої нафти, бо її не можуть прийняти уражені НПЗ. Якщо ні воєнного, ні економічного результати трирічні атаки на НПЗ не мають, то залишається тільки пропагандистський результат – фото палаючих НПЗ та черг на бензоколонках. Чи може такий результат принести перемогу?

Для позбавлення агресора фінансових ресурсів потрібно перекрити експортні доходи від викопного палива, в першу чергу – від продажу нафти. Це реальна задача, якщо витрачати наявні ресурси не для атак на ТЕЦ в Орлі або НПЗ в Новошахтинську, а на інфраструктуру експорту – нафтоперекачувальні станції (НПС) і нафтові морські термінали.

Маємо визнати, що такі атаки відбувалися і вони мали широкий розголос у пресі. Але які вони мали наслідки?

Візьмемо для прикладу НПС "Унеча", яка перекачує нафту в двох експортних напрямках – на термінал в порту "Усть-Луга" й у нафтопровід до Угорщини та Словаччини. Удар по цій НПС зупинив її роботу тільки на дві доби, але резервуарний парк на НПС, НПЗ і морських терміналах дозволяє працювати три доби при запинці нафтопроводу, тому пошкодження НПС, яке ліквідується за дві доби, не може в принципі мати ніякого впливу на експортні доходи.

Другий приклад – атака на нафтовий термінал КТК в Новоросійську. Вона вивела з ладу термінал не на дві доби, а надовго, але це теж не мало ніякого впливу на фінансові ресурси війни, бо цей термінал на 90% зайнятий експортом казахстанської, а не російської нафти. Зменшення поставок казахської нафти на світовий ринок природно збільшує експорт російської нафти. Удари по казахському експорту (не тільки по КТК, а й по НПС "Кропоткінська") – дії, протилежні розуму.

Третій приклад – атаки на танкери в Чорному й Середземному морі. Картинка теж красива, хоч менш видовищна, ніж картинка палаючого НПЗ. Але вплив на фінансування війни такий самий нульовий, бо на перевезенні російської нафти й нафтопродуктів задіяні більше 2 тис. танкерів, для помітного впливу треба уразити багато сотень танкерів, а не два-три. Посилання на підвищення ставок страхування танкерів в Чорному морі є сміхотворними на тлі зниження цін на нафту.

Я можу наводити й інші приклади абсолютно провальної стратегії атак на нафтовий сектор агресора. Більше того, маю враження, що ніякої такої стратегії не існує, є просто хаотичні, безсистемні атаки, очевидне розпорошення ресурсів і відсутність будь-якого плану, спрямованого на зупинення нафтового грошового потоку.

Нема нічого неможливого в розробці плану боротьби з фінансовими ресурсами агресора, є реальні матеріальні ресурси у України для виконання такого плану, якщо не витрачати їх на хибні цілі типу нікому не потрібних ТЕЦ у російській провінції, а сконцентрувати їх на одній меті. Зрозуміло, що такий план не може бути предметом дискусій в інтернеті, тут ми можемо тільки констатувати його відсутність.

Що потрібно?

Потрібна, як завжди, політична воля, тобто політичне рішення, яке було ухвалене для атак на НПЗ та танкери. Зараз потрібне політичне рішення припинити атаки на НПЗ та ТЕЦ, а концентруватися на ефективності, на результативності, а не видовищності. Тоді ми можемо сподіватися на падіння щоденних експортних доходів РФ на $300 млн, тоді фінансувати війну Путіну буде нічим.

Чи є альтернатива нашим ударам по нафтовому експорту?

Звичайно, нафтові доходи можуть впасти через падіння ціни. Така ситуація призвела до смерті СРСР. У 1986 році ціна нафти впала до $8 за барель, до кінця 1980-х не перевищила $20. Якби ми мали зараз таку ситуацію, рашистська федерація сконала б слідом за СРСР. Надій на повторення такої ситуації поки що не маємо. Пропоную просто кинути погляд на динаміку світових цін:

Чому Україна не займається фінансовими ресурсами війни?

Падіння ціни очевидне, але воно й близько не схоже на колапс 1980-х років. За останні чотири роки найнижча ціна на російську нафту була біля $40, а в середньому – більше $60, тому треба працювати самим.

Топ коментарі
+6
Детальний, аргументований, прозорий і зрозумілий аналіз. А що найважливіше - описує реальність! Тому не має шансів, бо Зєля та його присоски не знають і не бажають знати нічого про реальність.
показати весь коментар
02.01.2026 14:01 Відповісти
+6
Что тут делает российский пропагандист???

Вот, что рекомендует ИИ:

Для того чтобы лишить Россию притока денег для ведения войны в 2026 году, необходимо воздействовать на ключевые узлы экономики, которые обеспечивают экспортную выручку и наполнение федерального бюджета. Поскольку резервы (ФНБ) к началу 2026 года практически исчерпаны, Кремль стал критически зависим от текущих денежных потоков.
Ниже приведен список наиболее критических целей, разделенных по секторам влияния:

1. Нефтяная инфраструктура (основной источник валюты)
Нефть - это «кровь» российской экономики. Удары по этой отрасли имеют самый быстрый эффект.
Экспортные терминалы: Порты в Новороссийске (Черное море), Усть-Луге и Приморске (Балтика). Через них проходит большая часть сырой нефти. Уничтожение причалов и насосных станций делает невозможной погрузку танкеров «теневого флота».
НПЗ (Нефтеперерабатывающие заводы): Хотя Россия может продавать сырую нефть, экспорт нефтепродуктов (дизеля, бензина) приносит гораздо больше прибыли. По оценкам экспертов, удары по НПЗ в 2025 году уже снизили доходы на сотни миллионов долларов, а восстановление мощностей затянется до середины 2026 года.
Нефтепроводы и перекачивающие станции: Узлы системы «Транснефть», через которые сырье идет в порты.

2. Газовая промышленность и СПГ
Газ перестал быть главным источником дохода после потери европейского рынка, но экспорт СПГ (сжиженного природного газа) остается важным каналом.
Заводы СПГ: Проекты вроде «Ямал СПГ» и «Арктик СПГ-2». Это высокотехнологичные объекты; их оборудование (турбины, линии сжижения) западного производства практически невозможно заменить в условиях санкций.
Газокомпрессорные станции: Ключевые узлы на трубопроводах «Сила Сибири» (экспорт в Китай) и «Турецкий поток».

3. Логистические артерии (Экспорт на Восток)
Поскольку Россия переориентировала торговлю на Азию, железные дороги стали «узким местом».
БАМ и Транссиб: Это единственные пути для вывоза угля, металлов и нефти в Китай и порты Тихого океана. Критическими точками являются тоннели (например, Северомуйский) и крупные мосты. Их ремонт в условиях вечной мерзлоты и дефицита западной техники может занять годы.
Порты Дальнего Востока: Инфраструктура в Находке и Восточном, через которые идет основной поток товаров из Китая и экспорт ресурсов.

4. Энергоснабжение тяжелой промышленности
Военно-промышленный комплекс (ВПК) требует колоссального количества электроэнергии.
ГРЭС и ТЭЦ: Питающие крупнейшие металлургические комбинаты и заводы по производству бронетехники (например, в районе Урала и Сибири). Без электричества плавка стали и работа станков с ЧПУ останавливаются.
Подстанции 500 кВ и выше: Уничтожение автотрансформаторов - это «энергетический паралич» для целых промышленных районов, так как такие агрегаты не производятся серийно в короткие сроки.

5. Финансовая инфраструктура (Цифровое «уничтожение»)
Денежный приток зависит от работы платежных систем и сбора налогов.
Дата-центры ФНС (Налоговой службы): Уничтожение серверов, где хранятся базы данных налогоплательщиков, парализует сбор НДФЛ и налогов на прибыль, которые в 2026 году стали составлять значительную часть военного бюджета.
Клиринговые центры и системы межбанковских переводов (СПФС): Это российский аналог SWIFT. Без него проведение платежей между предприятиями и за рубеж превращается в хаос.

Экономический эффект
Уничтожение этих объектов ведет к трем последствиям:
Дефицит валюты: Не на что покупать комплектующие для ракет и дронов в обход санкций.
Гиперинфляция: Чтобы закрыть дыру в бюджете, государству приходится печатать деньги.
Социальное давление: Сокращение доходов вынуждает Кремль еще сильнее повышать налоги для населения, что подрывает внутреннюю стабильность.
показати весь коментар
02.01.2026 14:14 Відповісти
+4
Ясно. Закликають не бити по НПЗ та НПС, мовляв, марна трата Безпілотників.
А що робити? Знижувати ціну на нафту.
Дякуємо за пораду, але у нас є можливість бити по НПЗ і НПС, то треба продовжувати, а не сидіти і чекати поки ціна на нафту впаде.
показати весь коментар
02.01.2026 13:18 Відповісти
Коментувати
Сортувати:
Ясно. Закликають не бити по НПЗ та НПС, мовляв, марна трата Безпілотників.
А що робити? Знижувати ціну на нафту.
Дякуємо за пораду, але у нас є можливість бити по НПЗ і НПС, то треба продовжувати, а не сидіти і чекати поки ціна на нафту впаде.
показати весь коментар
02.01.2026 13:18 Відповісти
Детальний, аргументований, прозорий і зрозумілий аналіз. А що найважливіше - описує реальність! Тому не має шансів, бо Зєля та його присоски не знають і не бажають знати нічого про реальність.
показати весь коментар
02.01.2026 14:01 Відповісти
Что тут делает российский пропагандист???

Вот, что рекомендует ИИ:

Для того чтобы лишить Россию притока денег для ведения войны в 2026 году, необходимо воздействовать на ключевые узлы экономики, которые обеспечивают экспортную выручку и наполнение федерального бюджета. Поскольку резервы (ФНБ) к началу 2026 года практически исчерпаны, Кремль стал критически зависим от текущих денежных потоков.
Ниже приведен список наиболее критических целей, разделенных по секторам влияния:

1. Нефтяная инфраструктура (основной источник валюты)
Нефть - это «кровь» российской экономики. Удары по этой отрасли имеют самый быстрый эффект.
Экспортные терминалы: Порты в Новороссийске (Черное море), Усть-Луге и Приморске (Балтика). Через них проходит большая часть сырой нефти. Уничтожение причалов и насосных станций делает невозможной погрузку танкеров «теневого флота».
НПЗ (Нефтеперерабатывающие заводы): Хотя Россия может продавать сырую нефть, экспорт нефтепродуктов (дизеля, бензина) приносит гораздо больше прибыли. По оценкам экспертов, удары по НПЗ в 2025 году уже снизили доходы на сотни миллионов долларов, а восстановление мощностей затянется до середины 2026 года.
Нефтепроводы и перекачивающие станции: Узлы системы «Транснефть», через которые сырье идет в порты.

2. Газовая промышленность и СПГ
Газ перестал быть главным источником дохода после потери европейского рынка, но экспорт СПГ (сжиженного природного газа) остается важным каналом.
Заводы СПГ: Проекты вроде «Ямал СПГ» и «Арктик СПГ-2». Это высокотехнологичные объекты; их оборудование (турбины, линии сжижения) западного производства практически невозможно заменить в условиях санкций.
Газокомпрессорные станции: Ключевые узлы на трубопроводах «Сила Сибири» (экспорт в Китай) и «Турецкий поток».

3. Логистические артерии (Экспорт на Восток)
Поскольку Россия переориентировала торговлю на Азию, железные дороги стали «узким местом».
БАМ и Транссиб: Это единственные пути для вывоза угля, металлов и нефти в Китай и порты Тихого океана. Критическими точками являются тоннели (например, Северомуйский) и крупные мосты. Их ремонт в условиях вечной мерзлоты и дефицита западной техники может занять годы.
Порты Дальнего Востока: Инфраструктура в Находке и Восточном, через которые идет основной поток товаров из Китая и экспорт ресурсов.

4. Энергоснабжение тяжелой промышленности
Военно-промышленный комплекс (ВПК) требует колоссального количества электроэнергии.
ГРЭС и ТЭЦ: Питающие крупнейшие металлургические комбинаты и заводы по производству бронетехники (например, в районе Урала и Сибири). Без электричества плавка стали и работа станков с ЧПУ останавливаются.
Подстанции 500 кВ и выше: Уничтожение автотрансформаторов - это «энергетический паралич» для целых промышленных районов, так как такие агрегаты не производятся серийно в короткие сроки.

5. Финансовая инфраструктура (Цифровое «уничтожение»)
Денежный приток зависит от работы платежных систем и сбора налогов.
Дата-центры ФНС (Налоговой службы): Уничтожение серверов, где хранятся базы данных налогоплательщиков, парализует сбор НДФЛ и налогов на прибыль, которые в 2026 году стали составлять значительную часть военного бюджета.
Клиринговые центры и системы межбанковских переводов (СПФС): Это российский аналог SWIFT. Без него проведение платежей между предприятиями и за рубеж превращается в хаос.

Экономический эффект
Уничтожение этих объектов ведет к трем последствиям:
Дефицит валюты: Не на что покупать комплектующие для ракет и дронов в обход санкций.
Гиперинфляция: Чтобы закрыть дыру в бюджете, государству приходится печатать деньги.
Социальное давление: Сокращение доходов вынуждает Кремль еще сильнее повышать налоги для населения, что подрывает внутреннюю стабильность.
показати весь коментар
02.01.2026 14:14 Відповісти
Шішка така шішка.
Чим ми виведем навіки з ладу БАМ і ТрансСиб?
Чи реально вивести з ладу стільки трансформаторів, щоб надовго покласти електроживлення ключових промислових центрів?
І чи зможемо ми покласти все зразу?
показати весь коментар
02.01.2026 18:11 Відповісти
БАМ і ТрансСіб це розгалужена мережа зал. колії, чи довга мережа ?
У 2023 р. вже підірвали тунель.
показати весь коментар
03.01.2026 14:41 Відповісти
запитання до розуму , але не ШІ- чим все те втілити - чим...
показати весь коментар
03.01.2026 15:34 Відповісти
Ти спитав би у ШІ, чи здатна Україна нанести такі удари і вивести це все із ладу. Бо без цього це лише писульки без висновку. Хоча що тут говорити, ні - не здатна.
А от РФ здатна повиносити всі українські порти, добити енергетику, обрізати лінії постачання з АЕС у відповідь. І наступить колапс
показати весь коментар
04.01.2026 18:59 Відповісти
Че ты несешь? Регулярно такие удары Украина наносит.
показати весь коментар
04.01.2026 19:38 Відповісти
На кого відпрацьовує цей агент Кремля пояснювати не треба, бо він відкритим текстом благає припинити ураження кацапських НПЗ, пропонуючи натомість просто мріяти про падіння ціни на нафту до 8$, чого ніколи не відбудеться. Знищення заводів та НПЗ на росії - це вірна стратегія, яка здатна зупинити війну, бо лише руйнування важливих підприємств призводить до ситуації, коли ціна за ведення війни стає вкрай болісною. І на тлі ударів по Одесі і Ізмаїлу, атаки на танкери не повинні припинятись. Росіяни повинні бачити новий тренд 2026 року, який їх чекає.
показати весь коментар
02.01.2026 15:09 Відповісти
В принципе здравое зерно есть, в смысле поиска оптимальных целей для поражения. Бить сначала туда, где будет нанесён наибольший ущерб. А потом уже на второстепенные, менее жирные цели.
показати весь коментар
02.01.2026 16:47 Відповісти
Автор реально написав як агент кремля, хоч навряд чи мав таку мету.
Треба бити. Бити треба.
Але наші удари справді розпорошені. Трохи там дзьобнули, трішки тут. Нема стратегії. Її дійсно нема.
Треба вибрати одну точку і довбати її, поки там не буде дірка.
показати весь коментар
02.01.2026 18:14 Відповісти
Тому хто думає це було очевидно і ще рік-два назад.
І ті удари які робляться це дійсно чисто піар,
Удар по терміналу з казахстанською нафтою наводить на сумні роздуми.

По суті навмисно зливаються дрони.

При бажанні можна було би регулярно кожен день перебивати нафтопроводи,
І нікуди б російська нафта не втекла.
показати весь коментар
02.01.2026 18:40 Відповісти
Та невже? А черги до заправок в багатьох російських регіонах, такі самі, які ми пережили на початку 2022р, це також піар? А те, що мінекономіки росії вже вкотре пролонговує заборону на експорт нафтопродуктів, це також чисто піар? А падіння нафтових доходів на 25%, це дрібничка та піар? Палає на болотах доволі непогано, і зайвий скульож московських посіпак тому є підтвердженням.
показати весь коментар
02.01.2026 23:33 Відповісти
Єдиний економічний результат трьох років атак на НПЗ (С)
Серьёзно? А может всего около полугода НПЗ атакуем?
показати весь коментар
02.01.2026 23:02 Відповісти
Автор працює проти народу України. Я детально ознайомився з його творчістю в минулих статтях. Ця людина повинна бути на олівці у спеціально навчених людей
показати весь коментар
03.01.2026 11:15 Відповісти
Мабуть автор мав на увазі що атакувати треба ракетами - тоді НПЗ точно встане.
Але маємо те що маємо.

Крім того, є припущення, що це така тактика - не робити різких рухів, щоб ***** кнопку не натиснув.
показати весь коментар
03.01.2026 14:44 Відповісти
В мене лиш єдине питання - «Якщо поточних надходжень грошей повністю вистачало і вистачає на війну, то куди ж подівся «Фонд національного благосостяниія»?»
показати весь коментар
04.01.2026 08:56 Відповісти
Відповідь на це питання, не має відошення до поточного стану справ. Що ми маємо в сухому залишку? План мобілізації окупанти виконали повністю. Факт? Факт. Запланували на цей рік ще більше м'яса . Це означає, що грошей на нове м'ясо вистачає. Закінчиться м'ясо фізично? Ні. На цьому все
показати весь коментар
04.01.2026 12:02 Відповісти
Яка маніпуляція! Доходи від нафти перекривають витрати на війну і крапка - на цьому твердженні побудована вся стаття. Так можливо погодитись, що теперішні нафтові доходи приблизно рівні витратам на війну, але ж військові витрати це 40% рос бюджету! І саме в цьому маніпуляція. Кремль буде змушений закінчити війну не тому, що немає чим платити солдатам, а тому що немає чим платити лікарям, поліцейським, вчителям, комунальникам і тд. Цивільне виробництво падає, скорочення, банкрутства підприємств, інфляція відбувається вже, рекордний дефіцит бюджету, запущений друкарський верстат для грошей, і поки триває війна - все тільки погіршуватиметься далі. Вже в 2025 році кожен четвертий рубль в бюджеті надрукований. Скільки вони ще так протримаються - невідомо, але мова вже не про роки, скоріше місяці.
показати весь коментар
04.01.2026 17:43 Відповісти
Відповідь до очевидності проста: тому що Індія та Китай купують російську нафту попри всі західні санкції. Джерело: https://censor.net/m3593190
Я перепрошую, а нафта в ці країни міфічним чином телепортується чи танкерами доставляється? Ці ж танкери повільні неповороткі черепахи які можна лопати на раз-два, інша річ, що наказу немає цього робити, значить ***** буде і надалі при грошах...
показати весь коментар
05.01.2026 00:49 Відповісти
Я прочитав те,що є на цього Вадима і прифігів РАН, консультаційна рада прі презіденті РФ. За останні 9 місяців опубліковал в УП біля 20 статей,а до цього березня вообще не в Україні.Хто це?Чому він тут лікує українців?
показати весь коментар
05.01.2026 04:22 Відповісти