"Щоб глушити РЕБом усі дрони в небі Києва, потрібно $300-400 млн", – співзасновник Contra Drone Тимофій Юрков

Автор: Владислав Недашківський

Індустрія дронів

До початку повномасштабної війни Тимофій Юрков займався підприємництвом у сфері аерозйомки. Після російського вторгнення долучився до роботи з безпілотними технологіями для потреб оборони.

У 2023 році команда Юркова отримала запит від військової частини, яка закуповувала у них БпЛА. Солдати повідомили про проблему із системами РЕБ, поставленими іншою компанією, що в бойових умовах виявилися малоефективними. У відповідь Тимофій разом із партнерами власним коштом розробили та виготовили антени для цих систем і передали їх на фронт. Після встановлення нових антен ефективність роботи РЕБ зросла приблизно вдвічі.

Цей досвід став поштовхом до створення власних рішень у сфері радіоелектронної боротьби. Команда розпочала розробку систем РЕБ українського виробництва, орієнтованих на реальні потреби підрозділів на фронті.

Сьогодні Contra Drone займається створенням комплексних, модульних і функціональних систем протидії безпілотникам, що проходять численні випробування та вдосконалюються на основі зворотного зв’язку від військових. Фокус компанії – розробка ефективних технологій, які допомагають підрозділам протидіяти ворожим дронам і зберігати життя військових.

Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" розпитав Тимофія Юркова про принципи роботи радіоелектронної боротьби, скільки потрібно грошей, щоби повністю закрити небо хоча б над Києвом, чому українців перекидає в Перу, як РЕБ впливає на здоровʼя людей, а також про проблеми, з якими виробники стикаються сьогодні.

– Абревіатура РЕБ увійшла в повсякденний лексикон українців. Утім, не всі до кінця розуміють, що це таке та як працює. Поясніть, будь ласка.

– Система радіоелектронної боротьби – це комплексне рішення, яке в нашому випадку запобігає ураженню FPV. Загалом же РЕБ може бути проти взагалі всього: контртерористичні заходи, системи, які глушать навігацію, звʼязок – чи то Wi-Fi, радіостанції, рації, інші види звʼязку. Можуть бути системи, які глушать великі БпЛА, придушують GNSS-навігацію (глобальна навігаційна супутникова система, – прим. ред.), mesh-мережі, як у випадку "Шахедів", відеосигнали тощо.

РЕБів є дуже велика кількість. Це, наприклад, можуть бути автомобільні, які захищають машину та певну площу біля нього, у варіанті рюкзака для піших груп чи наземного роботизованого комплексу, який супроводжує групу або перевозить цінний вантаж і запобігає ураженню дронами.

Не менш важливими є системи РЕР – радіоелектронної розвідки. Це можуть бути системи, які виявляють відео FPV-дрона. Солдат, який побачив себе в обʼєктиві, може зреагувати на загрозу, що рухається в його напрямку. Також це можуть бути системи, які виявляють FPV на етапі виходу. Тоді подається сигнал РЕБам атакувати керування цього дрона чи придушувати відео.

– Тобто це такий умовний купол, у радіус якого залітає дрон, вимикається і падає?

– Умовно, так. Але не можна сказати, що радіус дії РЕБ – 100 метрів і крапка. Оскільки це фізика, радіус дії РЕБ не статичний. Якщо позиція оператора БпЛА розташована за 10 км і потужність передавача мінімальна, антена направлена з мінімальним підсиленням, то звичайний автомобільний РЕБ може заглушити такий дрон за 2 км. Якщо ж ми кажемо, що відстань – 4-5 км, направлена антена з підсиленням у 10 чи 100 разів, то це може бути і 50-60 метрів.

Тобто є радіус дії за протоколом – є відповідний протокол тестування засобів РЕБ. Там наперед визначені антена, підсилення, потужність передавача, дистанція тощо. І саме це мається на увазі, коли йдеться про радіус дії РЕБ. Насправді ж він може бути як значно більший, так і менший.

– А що впливає? Наприклад, бетонні будівлі, дерева, погодні умови?

– Якщо немає прямого радіогоризонту між оператором БпЛА та самим дроном, а тим паче якщо є перешкоди, як бетон або металеві конструкції, то безпілотник може впасти й без РЕБ.

– До речі, українців усе частіше закидає в якісь доволі екзотичні точки, як Ліма або ж Північно-Льодовитий океан. Це через дію РЕБ?

– Це через спуфінгові системи – підвид РЕБ, але вони працюють не як класичні засоби, створюючи перешкоду сигналу. Вони створюють свій сигнал, який GPS-антена в телефоні або ж БпЛА сприймають за справжній. Тобто спуфінг – це підміна сигналу. Зазвичай вона робиться потужнішим сигналом. У класичному варіанті РЕБ просто вимикає GNSS: GPS, ГЛОНАСС, Beidou, Galileo – усі можливі варіанти, одним словом.

– Наскільки важливий РЕБ-компонент у нашій системі ППО?

– Дуже важливий. Візьмемо "Шахеди" – вони використовують між собою mesh-мережі, які нагадують павутину між дронами. Завдяки такій мережі оператор навіть за тисячу кілометрів, якщо є послідовна черга з "Шахедів", може керувати першим безпілотником, які вже залітає у Київ умовно з Москви.

І коли ми руйнуємо mesh-звʼязок між "Шахедами", ми позбавляємо оператора можливості маніпулювати дроном і направляти його в ручному режимі на точку атаки. Якщо система GNSS повністю вимкнена, оператор по камері може визначити ціль і вразити навіть рухомий обʼєкт, як потяг чи вантажівку. Заглушивши в цій павутині хоча б один "Шахед" у середині ланцюжка, втрачається звʼязок між оператором і крайнім безпілотником.

Не менш важливо вчасно відрубати їм системи GNSS. Спуфінг наразі є менш ефективним, ніж раніше. CRPA-антени вже досить таки "розумними" стали. Вони розуміють, що не могли за 20 секунд переміститися в Перу, адже оснащені барометром, компасом, гіроскопом, годинником тощо. Тому "Шахед" уже не розвертається додому, він продовжує політ, але в меншому позиціонуванні.

Тому наразі ефективніше – завчасне повне придушення GNSS і mesh-мережі. За таких умов "Шахед" стає "сліпим" без можливості коригування себе за допомогою систем супутникової навігації. Він просто летітиме по прямій, і за траєкторією його буде легше збити тими ж перехоплювачами. Окрім того, оператор не матиме можливості ним керувати, маневрувати при виявленні загрози збиття.

Отже, заглушивши GNSS і mesh-мережу, безпілотники легше збивати. Якщо навіть не станеться ураження, буде похибка, що наростає. Ціль, у яку він летів, імовірно, не постраждає, але "Шахед" десь упаде. За відсутності вітру – це пару відсотків. Тобто якщо за 10 км ми заглушили, то похибка буде в межах 200 метрів, умовно. Якщо є вітер, то це вже будуть кілометри.

На жаль, це не захищає саме місто, бо коли дрон у середмісті, то 200 чи навіть 1000 метрів не вистачає, щоб він упав десь "у полях". Такий безпілотник, на жаль, може влучити в обʼєкт цивільної інфраструктури – будинок, дитячий садок тощо. Тож навіть при повному придушенні ворожих БпЛА, треба думати про укриття й обовʼязково туди спускатися під час повітряної тривоги.

– Тобто чи правильно я розумію, що фізично знищити "Шахед" краще, ніж його придушити РЕБом?

– Це залежить від умов. Якщо видно, що після завчасного придушення, скажімо, перше кільце РЕБ навколо Києва, безпілотник через сильний вітер або інерцію, рухається в бік від міста, то можна ухвалити рішення не збивати його, не витрачати ресурс ППО, патрони. Такий дрон сам десь у полі впаде. Але за ним треба продовжувати слідкувати та збивати, якщо є загроза для населених пунктів.

Також бувають ситуації, коли нашим системам вдається повністю "Шахеду" вивести з ладу "мізки" або ж через збій у системі безпілотник входить у режим лойтерінг. Він навколо себе намотує круги, поки не знайде звʼязок: або GNSS-звʼязок, бо дрон геть загубив себе, або звʼязок з mesh-мережею. Доволі часто "Шахед" звʼязок так і не знаходить, літає 45 хвилин і просто падає. Це ідеальний варіант знищення, коли ми не витрачаємо патрони, а безпілотник сам падає у полі, вичерпавши паливо. Але так відбувається не завжди.

Тож, перший етап – заглушити, щоб "Шахед" не вразив ціль, другий – збити. Придушення також важливо й тому, що mesh-мережа дозволяє дронам орієнтуватися, де їх збивають. Коли "Шахед" таке "бачить", він дає команду іншим, щоб вони облітали. У такий спосіб шукається дірка, в яку можна проскочити для ураження обʼєкта. Як тільки вона буде знайдена, решта групи йтиме через неї.

– Нещодавно повідомлялося, що Україні вдалося ліквідувати ретранслятори для "Шахедів", які були встановлені на території Білорусі. Можете пояснити, про що йдеться?

– Я знаю ситуації, коли використовувалися такі собі вишки-маяки. Це, по суті, позиціонери для "Шахедів". Є, скажімо, 20 вишок, кожна з якої випромінює сигнал великої потужності, що може долати сотні кілометрів. І "Шахед", знаючи приблизне розташування цих вишок, може позиціонувати себе взагалі без GNSS.

Але навіть такий сигнал можна заглушити завдяки якісним системам РЕБ. Це складніше, але реально. Потужність того ж GPS менша, адже супутник розташований за тисячі кілометрів, тож його сигнал легше перебити. Вишки ближче, у них більше енергії для створення сильнішого сигналу, який важко заглушити, але це можливо.

– Чи можливо подавити 100% дронів?

– Можливо, до цього все йде. Проте для цього потрібна надвелика кількість засобів РЕБ – тисячі, може до 10 тис. на місто. Утім, якщо вони працюватимуть злагоджено в одній системі разом з радарами, радіолокацією, то можна заглушити всі БпЛА: "Шахеди", "Герані", "Орлани", ZALA тощо. У такому разі є шанси подавити всі mesh-мережі між ними, відпрацювати по GNSS. Тому це реально, просто потрібно більше засобів.

Єдина суттєва проблема, з якою зіткнулися виробники РЕБ, – це Starlink. Він працює на надвисоких частотах, які реально подавити, але для цього потрібні дуже дороговартісні компоненти.

Якщо, наприклад, ми говоримо про засіб РЕБ, який може придушувати mesh-мережі, – це умовно підсилювач з SDR-компонентом. 2-3 таких РЕБів вистачить. Кожен засіб орієнтовно коштуватиме близько $10 тис.

А коли ми кажемо про засіб, який може глушити 11-12 ГГц, то сам SDR-компонент коштуватиме орієнтовно від $40 тис. Підсилювач тоді обійдеться в $100 тис.

Тобто це вже були б засоби, які в загальному коштували не $10 тис., а $200 тис. для держави. І це створює велику проблему з фінансуванням, бо одного засобу на місто недостатньо. Потрібні сотні. Тому, слава Богу, що проблема зі Starlink зникла сама собою.

– Тисячі засобів на місто для подавлення всіх дронів – це скільки в грошах?

– На мою думку, 1-3 засоби РЕБ мають бути на кожній будівлі вище 10 поверхів. І має придушуватися будь-що: і Wi-Fi, і GSM, і 5G, 4G, 3G, 2G. Але повинна працювати система, подавлення має спрямовуватися на групу БпЛА чи конкретний безпілотник.

Тобто вимикати звʼязок над містом, коли повітряна тривога, падають уламки – не варіант, бо це небезпечно. А от точково гасити групу БпЛА чи одиниці, які використовують навіть мобільний звʼязок, – досить таки реально.

Тож орієнтовно декількох тисяч засобів останнього покоління, які робить як наша компанія, так і наші колеги, вистачило б, щоб глушити всі наявні у ворога БпЛА, окрім тих, що на Starlink. У грошах – це сотні мільйонів доларів. Якщо казати про Київ, – близько $300-400 млн.

– Якщо я, скажімо, володію будівлею і хочу її убезпечити від можливих атак, я можу придбати засоби РЕБ і змонтувати їх в себе на даху?

– По системах БпЛА, які використовують CRPA-антену, треба працювати комплексно з кількох напрямків. Тобто, якщо на вашій будівлі буде навіть 2-3 РЕБи, CRPA-антену з одного напрямку ви не заглушите. Наприклад, CRPA-антена, яка має 16 виходів під GPS, повинна глушитися з 17 напрямків. Тому потрібно впроваджувати велике комплексне рішення для всього міста.

Якщо ми кажемо про убезпечення з будь-якої сторони, закрити всі дірки, які можливі в Києві, робити кілька ешелонів засобів РЕБ, – це сотні мільйонів доларів. Але такої системи безпечного міста, як буде у нас в Україні, більше не буде ніде у світі.

Треба розуміти, що такі засоби РЕБ – направленого типу: вони обертаються, змінюють кут нахилу, антени. Тобто вони можуть впливати на цілі вище, нижче, навіть на землі. Наприклад, загроза терористичної атаки, якесь мінування. З такою системою за секунду в потрібному місці можна вимкнути взагалі весь звʼязок.

Отже, це буде надзахист як і проти агресії Росії, так і контртерористичний захист самого Києва.

– Але є інший бік медалі, якщо до влади прийде якийсь диктатор. Таку систему можна використовувати проти, наприклад, акцій протесту.

– 100%. Але в кожної зброї є позитивний і негативний бік. У хороших руках вона робитиме добро, у поганих – зло. На жаль, ми від цього нікуди не дінемося.

– Як системи РЕБ впливають на здоровʼя людини? Відомо ж, що люди виступають проти навіть вишок 4G, а тут ідеться про серйозніше обладнання.

– Негативно. Але не так негативно, як "Шахед", що падає на голову. Окрім того, якщо йдеться про вироби спрямованого типу, то основний промінь такого засобу направлятиметься конкретно на ціль.

Звісно, буде навантаження електромагнітного поля, але перебуваючи в приміщенні, наприклад, за бетоном 20-30 см, воно нівелюватиметься в 100 разів. Тобто вплив буде, але не сильніший за вишку сотової мережі, яка стоїть біля вікна чи на даху будинку. І зараз не питають уже дозволу, де ті вишки ставити.

– Тобто шапочка з фольги не знадобиться?

– Найближчим часом точно ні.

На кого РЕБи дійсно дуже погано впливають, то це на військових. Вони постійно з ними. Це засоби купольної дії, а не зосереджений промінь, який іде від людини. Дуже негативний вплив на здоровʼя, особливо якщо засіб рюкзачного типу, там антена біля голови, тому й ефект максимально поганий.

Наша компанія розробила спецодяг, який екранує 98% впливу електромагнітних хвиль. Але він, на жаль, не користується великим попитом. Він є у нас у продажі, але купують його хіба волонтери. Армійське керівництво чомусь над цим не задумується.

– Можливо, відповідних досліджень немає?

– Є дослідження про негативний вплив радіохвиль. Та ж ВООЗ досліджувала, що мінімальна допустима відстань до людини 50-ватного випромінювача – 90 метрів. Коли засіб РЕБ випромінює кіловат, то математично йдеться вже про кілометр, а такі стоять на машинах, над головою. Тож уявіть ефект.

Я по собі знаю. Раніше часто бував на тестуваннях, особисто перевіряв засоби нового покоління, контролював процес, то після кожного такого випробування впродовж кількох годин відчував запаморочення, нудоту, нестерпний головний біль, від якого не допомагали навіть знеболювальні.

Броня нівелює майже повністю вплив, тому тим, хто в броні їздить, пощастило трохи більше в цьому плані. А ті, хто на пікапах, особливо, якщо вони тентовані, – страждають. Найгірший варіант – рюкзаки, коли взагалі нічого немає між головою і випромінюванням. Так само, коли РЕБ стоїть біля окопу та постійно працює.

– Ви вже згадували про Starlink, повернімося до нього. Це чудово, що його вимкнули росіянам, але його можуть вимкнути й нам, враховуючи, що "ключі доступу" зосереджені в руках однієї доволі екстравагантної людини. Чи є альтернативи Starlink?

– Якісних альтернатив наразі немає. Тільки у Starlink зараз така кількість супутників, щоб забезпечувати в будь-якій точці планети підключення до інтернету без суттєвої затримки.

Якщо ж ми кажемо про позиційний інтернет, то звісно. Є певні інші системи, що дозволяють виходити з позиції у мережу без Starlink. Вони суттєво гірші, але вони є.

– Розкажіть детальніше про продукцію вашої компанії. Наприклад, про SENSE-4. Наскільки взагалі часто доводиться оновлювати модельний ряд ваших засобів, адже ситуація на фронті надзвичайно динамічна?

– Ми дуже часто оновлюємо лінійку як РЕБ, так і РЕР. Це відбувається настільки же швидко, наскільки зʼявляються нові частоти. Приблизно чотири місяці тому почали зʼявлятися системи відеосигналу на 7-8 ГГц. Це були поодинокі випадки, не масово, але ми зрозуміли, що треба щось думати. Адже коли воно стане масовим, у військових уже має бути рішення.

Для цього ми й почали тоді працювати над SENSE-4. На розробку пішло приблизно три місяці. Бюрократична частина ще в процесі – допрацьовується документація для подачі на кодифікацію. Загалом бюрократія подвоює час, необхідний для того, щоб виріб потрапив у військо.

На SENSE-4 уже велика черга, але контракти ми ще не можемо підписувати саме через бюрократію.

– Утім, із бюрократією стало все ж таки краще, ніж було, скажімо, 2023 року.

– Безумовно. Але якщо порівнювати з минулим роком, то суттєвих змін немає. Окрім того, існують різні закупівлі. Наприклад, бригада погоджується на умови спільних відомчих випробувань. Ми надсилаємо їм вироби, вони ними користуються, долучаємось зі свого боку до тестів разом із бригадою.

На випробуваннях підтверджуємо або спростовуємо заявлені технічні характеристики. Ставиться наша печатка, як виробників, печатка бригади, і вони вже можуть закуповувати у нас продукцію тільки на основі цього документу.

Але не всі бригади мають час або полігон для проведення таких тестувань. Та й не всі погоджуються на такий вид закупівлі, оскільки для бригади він більш ризиковий, ніж у разі, коли є кодифікація, і випробування проводилися на рівні міністерства. Це гарантія якості.

– І раптом що, шишки так посипляться на Міноборони, а не на бригаду чи виробника.

– Так. Але у нас не було, щоб виникали якісь проблеми за такої моделі закупівель. Проте вона в рази складніша, ніж коли є код.

– Експорт – болюча тема для всіх оборонних підприємств. Ситуація в Перській затоці показала, що наша продукція стала б там у пригоді. Є якийсь рух у цьому напрямку?

– Цей рух обіцяють з кінця 2024 року, але поки все мляво. Я погоджуюсь з твердженням, що повністю відкрити експорт – це забрати топових виробників з ринку України, оскільки в Європі на такі самі засоби, як, наприклад, робить наша компанія, ціни в пʼять-шість разів вищі.

Тим паче, маючи великий бойовий досвід, нашу компанію, якби йшлося виключно про гроші, дуже швидко перевели б у Європу. Але ціль нашого підприємства – не тільки фінанси, це другорядне. Насамперед – врятовані життя і якісні засоби для війська. Тож ми б не переїхали. Утім, є багато компаній, які сплять і бачать, щоб за нагоди перевести продажі за кордон. Там немає обмежень по ціні, грошей заробити можна більше. За кордоном, по суті, немає ринку, який би мав доступ до реальної війни. Нас постійно запрошують кудись щось показати, розповісти.

Певні дозволи для декотрих компаній уже є. Але це все надскладний процес. Якщо всі інстанції погодять, то можна мати один контракт з однією конкретною країною. Це дуже складно.

Водночас я бачу, як усе рухається до відкриття обмеженого експорту, за який ми, як виробники, дуже топимо. Адже є сезонність, коли в певні місяці кількість замовлень зменшується не через відсутність потреби, а через брак фінансування. І в такі періоди я, якби ухвалював рішення, дозволив би відкрити продаж за кордон. За умови збору певної експортної ставки – 5-10%, щоб держава заробляла, накопичувала гроші в оборонному бюджеті.

Читайте також: Усе впирається в експорт. Чого потребує оборонно-промисловий комплекс України у 2026 році?

Насамперед ідеться про літо. Бо фінансування за першу половину року вже вичерпується, а за другу воно ще не надійшло. Або ж міжквартальний період.

Але я би повністю закривав експортні продажі наприкінці року, коли всі бригади закуповуються, у всіх є фінансування. Або на початку року – березень-квітень, коли знову зʼявляються гроші, й треба терміново отримати продукцію від виробників.

До речі, якщо ми візьмемо декотрих наших виробників, то у них термін виходу продукції для нашого війська сягає двох років.

– Чому так довго?

– Хороше питання. У них законтрактованість. Я схиляюсь до думки, що це через небажання виробника розвивати виробництво. Вони дійшли до сталого виробництва, яке йде з місяця в місяць. Тобто у них є певна кількість, що виготовляється на рік, і вони контрактують на два роки наперед. Це дуже зменшує вартість виробництва.

Наприклад, наша компанія намагається гарантувати терміни до місяця, тож навіть у найскладніші періоди тримаємо багато людей на виробництві. Ми буквально годували працівників власним коштом, уходили в мінус. А коли посипались замовлення, швидко їх закривали, виходили в нуль або в невеликий прибуток.

Ми обрали таку модель, щоб мати змогу в найкоротші терміни поставити будь-яку потрібну військовим кількість засобів. Інші виробники не хочуть бути схожими на нас, не хочуть чимось жертвувати, інвестувати заробіток у компоненти, щоб вони були за потреби.

– Ви кажете про необхідність інвестувати в компоненти, тобто йдеться про закупівлі? Скільки в українських РЕБах українського?

– У кожної компанії по-різному. Я знаю фірми, у яких продукт – цілковитий Китай. Документально вони замовляють конструктор, а насправді приїжджає готовий виріб. Навіть немає етапу збірки. Ми були на заводі, де закуповуються кілька виробників, і бачили, як китайці гравіювали на вже готовому засобі "Made in Ukraine". Засіб повністю китайський, але "зроблений в Україні" – парадокс.

Наша компанія не така. У нас окреме виробництво антен – понад 15 видів, ще 30 у розробці. Воно найпотужніше в Україні. Загальна вартість наших станків перевищує $3 млн. Окрім того, ми маємо найкращі вироби для тестування антен, засобів РЕБ, векторний аналізатор, аналізатори кроку перешкоди, аналізатори сигналу. Усе від відомих німецьких, американських, швейцарських брендів найвищого рівня. Також ми самі виготовляємо деякі види зʼєднань.

У нас налагоджена збірка модулів генератора частот. Компоненти в них можуть бути японські, корейські, китайські, європейські. Так, ми не виготовляємо повністю компоненти, але ми робимо готовий продукт, який показує себе якнайкраще.

Зробити РЕБ і зробити РЕБ, який буде ефективним – це дві різні речі.

– Чи можливий варіант, що 100% компонентів виготовлятимуться в Україні?

– На жаль, ні. Є певні види транзисторів, які виробляють сім-вісім заводів у всьому світі, зокрема, Тайвань, Китай, Японія, Південна Корея, США, Фінляндія. Завод, який спеціалізуватиметься на таких транзисторах, коштуватиме десятки, якщо не сотні мільйонів євро. На мою думку, в стані війни в нього ніхто гроші не вкладатиме. Це має бути дуже сильна підтримка держави. Та й ворог завод рознесе за лічені дні.

– Із якими проблемами ви, як виробник, стикаєтесь у своїй роботі та які шляхи їх вирішення бачите?

– Насамперед – кошти в частини заходять непланомірно. Коли ж вони надходять, їх потрібно якнайшвидше реалізувати в засоби. Це зрозуміло, адже вони рятують життя, а їх постійна нехватка на фронті.

Якщо зробити надходження цих коштів планомірним, щоб можна було прогнозувати замовлення, це було б значно легше та дешевше для виробників. Можна було б не тримати зайвий персонал або навпаки перед новим роком не наймати купу людей, яких потім потрібно буде або звільняти, або утримувати власним коштом.

Друга проблема – логістика. Перевезення комплектуючих складне, вимагає спеціальних ліцензій у Європі, з материкового Китаю їх узагалі тяжко вивести. На митниці в Гонконгу можуть навіть конфіскувати певні компоненти, заборонені для вивозу з КНР, бо вони подвійного призначення. Доводиться шукати шляхи.

Після Гонконгу замовлення їдуть до Польщі. У компанії повинна бути спецліцензія на транспортування і продаж товарів або військового, або подвійного призначення.

Найлегше – це вже кордон України. Зазвичай тут проблем у нас немає.

Третє – брак кадрів, особливо надкваліфікованих. У нас певні розробки надзвичайно складні технічно. І спеціалістів, які розуміються на фізиці процесу, як, наприклад, розповсюджуються радіохвилі, й одночасно є програмістами – дуже мало. Звичайні програмісти, навіть досвідчені, коли приходять до нас у компанію не розуміють, що від них вимагається. По суті, нам потрібний фізик-програміст. Людей з такою кваліфікацією – одиниці, вони на вагу золота.

І, розуміючи це, багато хедхантерів за кордоном буквально на них полюють. Їм пропонують величезні гроші – $10-15 тис., які в Україні мало хто може дати. Декотрі компанії навіть допомагають з виїздом, зокрема нелегальним, за кордон.

Якщо проблему з фінансуванням можна вирішити на рівні нашого уряду, то що робити з двома іншими – мені важко сказати.