Усе впирається в експорт. Чого потребує оборонно-промисловий комплекс України у 2026 році?
Індустрія дронів
Оборонно-промисловий комплекс України за час повномасштабної війни з Російською Федерацією показав безпрецедентний злет. За даними Міноборони, спроможності вітчизняного ОПК продемонстрували зростання з $1 млрд до $35 млрд.
Це пояснюють системною державною політикою, оптимізацією нормативно-правової бази, залученням інвестицій і масштабуванням вітчизняного виробництва.
Окрім того, на початку січня 2026 року стартував спеціальний правовий режим Defence City – інструмент державної підтримки підприємств ОПК. Його резиденти отримають податкові стимули, спрощення митних процедур тощо.
Читайте також: Defence City: Стимул для ОПК чи закритий клуб для обраних?
Утім, оборонно-промисловий комплекс стикається із серйозними проблемами, які насамперед повʼязані з державною політикою, особливо в питанні експорту озброєнь. Про них детально говорили представники галузі й експерти під час дискусії 4 лютого. Організатором зустрічі виступила Національна асоціація оборонної промисловості україни (NAUDI) разом із Радіо NV.
Журналісти проєкту "Індустрія дронів" на Цензор.НЕТ також відвідали захід. Розповідаємо про ключові моменти.
Дані – нова нафта
За словами ветеранки війни, членкині команди адвокації зброї для України у США, керівниці Центру підтримки аеророзвідки Марії Берлінської, сьогодні в галузі стільки грошей, скільки не було ніколи до цього, але їх усе одно недостатньо.
"Для того, щоб їх було достатньо, адже гроші є двигуном розвитку галузі, нам потрібно вирішити ряд питань. Насамперед – це питання експорту. Експорт зараз штучно обмежений. Де-юре він відкритий, де-факто – продукцію не випускають. А далі в епоху інтернету, коли інженери можуть звʼязатися через Zoom, коли можна назвати це редевелопмент, у нас починають витікати підприємства, мізки людей. Західні компанії починають на своїх умовах грати в цю гру. Чи нам це підходить? Ні", – сказала вона.
На переконання Берлінської, важливо, щоб відбувся прозорий зрозумілий всім процес, де ми розуміємо, що у нас дійсно є додана вартість – це наш досвід та експертиза, за які заплачена найдорожча ціна.
"Тільки ми, українці, платимо життям і здоровʼям своїх людей. Далі – формування зрозумілої державної політики щодо того, як ми продаємо ці знання або на що їх міняємо. Це питання геополітичної ваги. Дані – це нова нафта. Жодна країна у світі не має стільки даних. Якщо правильно зробити розмітку даних, ми можемо підготувати штучний інтелект. І, по суті, ми матимемо дані про російську техніку, і штучний інтелект буде це розпізнавати. Це й може бути тією картою, про яку Трамп говорив Зеленському, що у нас немає карт. Це одна з наших золотих карт, яку можна правильно використати", – зазначила експертка.
Марія Берлінська також додала, що у фокусі уваги в 2026 році потрібно тримати питання людей, адже галузь відчуває гострий кадровий дефіцит.
Читайте також: Нестача фахівців б’є по обороноздатності країни. Що робити?
"Ми нещодавно розмовляли з новопризначеним міністром оборони Михайлом Федоровим, і він сказав, що буде дещо змінюватися політика щодо мобілізації, бронювань, ТЦК. Звісно я не можу давати якісь деталі, міністр озвучить їх сам, коли прийде час. Але з того, що я почула, – це гарна новина для галузі. Це можливість інакше подивитися на наш людський ресурс і розумніше його застосовувати", – розповіла вона.
Берлінська наголошує, що ситуація зараз гірша, ніж була на початок повномасштабної війни, адже ресурс людей почав стрімко закінчуватися. Тому нам конче необхідні асиметричні рішення. Життя бійців на фронті потрібно берегти, максимально прибрати людей з кілзони. На її думку, відповідь лежить у площині безпілотних технологій. І саме виробники мають ними забезпечити фронт.
Марія Берлінська нагадала, що угрупування Сил безпілотних систем налічують усього 2% особового складу від усіх Збройних сил, але забезпечують понад 30% результату по ураженню особового складу та техніки противника.
Експорт буде, але потрібно нівелювати його ризики
Заступник Секретаря РНБО Давид Алоян переконаний, що експорт має існувати, і це те, до чого ми зрештою прийдемо. Навіть, за його словами, в найближчій перспективі, адже вже була ухвалена низка рішень, президент зокрема оголосив про контрольований експорт.
Алоян зазначив, що концепція цього контрольованого експорту опрацьовується. А паралельним треком ведеться робота щодо відновлення Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Утім, говорячи про експорт озброєнь, потрібно памʼятати про ризики.
"Усі ці технології, які розвивались за період повномасштабного вторгнення, стали можливими не лише завдяки великому вливанню фінансових ресурсів зокрема з державного бюджету, а більше завдяки роботі людей на фронті, їхньої самовіддачі та самопожертви. Тому питання щодо збереження саме технології і захисту інтелектуального права, опрацювання разом із партнерами механізмів усіх цих аспектів, щоб нівелювати можливість потенційної втрати цієї технології, а також загрози передачі технологій до третіх сторін, що може призвести до загроз національній безпеці – це має бути опрацьовано", – пояснив заступник Секретаря РНБО.
Читайте також: "Ми почали робити те, що росіяни впорядковують ще з 2008 року": Ілля Костін про винагороду за винаходи для військових
Давид Алоян наголошує, що ворог нікуди не зникне, попри результати переговорних треків. І саме оборонно-промисловий комплекс є однією з основних складових національної безпеки на середньо- та довогострокову перспективи.
"Підприємства ОПК мають розвиватись у середовищі, яке буде більш спроможне до функціонування в дуже конкурентному середовищі зовнішніх ринків. Підприємства, які формувались і свторювались на початку повномасштабного вторгнення працювали в умовах великої потреби. Основні країни, які витрачають кошти на озброєння і військову техніку, вони направляють ресурси на своє внутрішнє виробництво. Що США, що європейські країни, як Франція чи Німеччина, вони в цілому закуповують своє. Питання щодо конкурентоспроможності наших виробів зрозуміле – вони щодня доводять свою ефективність на полі бою. Саме цю ефективність потрібно трансформувати в розрізі загальної спроможності. І все це необхідно позиціонувати нашим партнерам так, щоби була максимальна користь від цього як для підприємств, держави, так і для поля бою", – зазначив Алоян.
За його, як він каже, "поверхневими підрахунками" щодо повернення фінансових ресурсів у державу та наповнення додаткового чи наявного фонду або бюджету, то основою у питанні відновлення експорту має бути те, скільки коштів буде повернуто на фронт – скільки додаткових засобів можна закупити в тих виробників, які доводять свою ефективність.
Гроші, люди, час
Оборонно-промисловому комплексу для масштабування і розвитку потрібні гроші, люди та час, переконаний виконавчий директор NAUDI Сергій Гончаров.
"Що таке гроші? Це зокрема ресурси держави. Адже у нас основний замовник насамперед – це держава. А другий – громадянське суспільство. Озброєння і військову техніку фактично купують громадські організації для потреб Сил безпеки й оборони. Це велика частка. І необхідно збільшувати фінансовий ресурс. Це можливо зокрема через залучення іноземного фінансування або виходом на експортні ринки. Оскільки всі податки у нас ідуть на Сили безпеки й оборони, будь-які додатково зароблені гроші – це зокрема збільшення видатків на оборону. Окрім того, це завантаження підприємств і розвиток вітчизняного ОПК", – пояснив він.
Інший аспект фінансування, звернув увагу Гончаров, – наявність ресурсів для розвитку. Він нагадав, що минулоріч запрацювала програма пільгового кредитування підприємств ОПК.
"Сподіваємось, цьогоріч вона продовжуватиме реалізовуватись, і будуть збільшені ліміти кредитування насамперед обігових коштів, щоби підтримувати розвиток виробництва та мати можливість тримати на залишках наявну продукцію", – зазначив Сергій Гончаров.
Він також звернув увагу на питання кадрового дефіциту та необхідність повернення престижності технічних й інженерних спеціальностей, а також відновлення навчання за цими спеціальностями.
"Україна в цілому конкурує з нашими країнами-партнерами за людей. І це надзвичайно важка боротьба, величезна проблема, як стимулювати людей лишатися в Україні, працювати тут", – наголосив виконавчий директор NAUDI.
Третій, необхідний для розвитку галузі аспект, за словами Сергія Гончарова, – це час. Насамперед той, який підприємства витрачають на боротьбу із зайвими рухами, рішеннями державної влади.
Він наголосив, що експорт для українських виробників – це рідко питання заробітку, це питання нарощення і заповнення своїх виробничих спроможностей, а для декотрих підприємств – питання виживання.
"Коли ми обмежені бульбашкою України, попри великий бюджет, порівняно з попередніми роками, якщо Міністерство оборони ухвалить рішення, що ми це більше не купуємо, то все, підприємство повинні закрити, людям подякувати. Бо ви просто не маєте інших замовників. У той час, коли українські підприємства не виходять на іноземні ринки, наші партнери чудово виходять з тим самим меседжем Battle Proven in Ukraine і захоплюють ці ринки замість нас", – звернув увагу Гончаров.
Тотальна корпоратизація Укроборонпрому
Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Вадим Івченко ("Батьківщина") наголосив, що вітчизняний ОПК складається з двох частин. З одного боку ми маємо Укроборонпром, до якого входить близько 100 підприємств, які займаються літакобудуванням, боєприпасами, хімією, колісною технікою тощо. З іншого – приватний сектор, який представляють понад 900 компаній, що виготовляють боєприпаси, БпЛА, НРК, РЕБ тощо.
"Що потрібно для одних, а що для інших? Якщо ми говоримо про Укроборонпром, я б сказав, що це тотальна корпоратизація підприємств за кластерами", – розповів Івченко.
Не оминув увагою він і питання експорту – наприклад, чи можуть вітчизняні виробники боєприпасів брати участь у системі трейдингу в світі?
"Якщо сьогодні Збройні сили забезпечені відповідним калібром, чому не надати дозвіл підприємствам, які можуть робити відповідний експорт і приносити сюди валютну виручку? Це легка історія. Потрібно просто політичне рішення. Експорту немає, бо немає політичного рішення", – пояснив нардеп.
Водночас, за його словами, міжнародні партнери не хочуть купувати просто дрон, а хочуть отримати екосистему – це R&D, інженерні команди, системи тестування та тренування. У Сполучених Штатах, наприклад, повна заборона на закупівлі іноземної техніки, але якщо це спільне підприємство (Joint Venture), де 51% у США, вони спокійну купують таку техніку.
"Я не думаю, що хтось буде купувати сьогодні дрон. Адже дрон, який літав в минулому році, і дрон, який літає зараз, – це зовсім різні дрони. Ми постійно вдосконалюємося. Ті дрони, які не вдосконалюються, вони не потрібні. Дронова історія – це екосистема", – резюмував Вадим Івченко.
Brave1 і масштабування виробництва
Якщо говорити про масштабування виробництва, то насамперед потрібно мати продукт, який варто масштабувати, переконаний директор оборонного кластера Brave1 Андрій Гриценюк. Друге, що важливо врахувати кожному виробнику, – початок продажів, адже не всі інженерні команди справляються.
"Якщо продукт вдасться, і все піде так, що збільшуватимуться обсяги, варто одразу при побудові бізнесу розуміти, як команда справлятиметься з тим, щоб займатися R&D і паралельно вдосконалювати продукт, як працюватиме сервісне обслуговування, щоби була якісна підтримка для війська. Не всі, на жаль, на це здатні", – наголосив Гриценюк.
Також важливим є розуміння як робити бізнес. Один із механізмів – це обігові кошти та програми кредитування з боку банків. Водночас на потреби масштабування, за словами керівника Brave1, впливають зміни підходів до закупок.
"Коли вдалі продукти, які зʼявились і почали працювати, – як зробити так, щоб армія їх швидко отримала у великих кількостях? І Brave1 Market, і DOT-Chain Defence – це підходи до децентралізованих закупівель. Військові підрозділи можуть миттєво обирати, що їм потрібно в каталозі та швидко замовляти. І ми бачимо, що багато вдалих виробів, по яких були недостатні обсяги централізованих замовлень, завдяки Brave1 Market і DOT-Chain Defence отримали до 10 раз більше замовлень, адже вони подобаються бригадам. І звісно цим компаніям було важко впоратися з тим, як швидко збільшити виробничі спроможності", – зазначив Андрій Гриценюк.
Він додав, що протягом 2024-2025 років Brave1 не мав права займатися масштабуванням, вплив був опосередкований. Насамперед Brave1 займався підтримкою виробників для пошуку партнерів та інвестицій.
"Це важливий елемент, адже компанії, у яких бізнес пішов вгору, шукають додаткове фондування. Так само до Brave1 постійно звертаються інвестори з проханням підібрати за їхніми критеріями компанії, щоб вдало вкласти кошти. Зараз у Brave1 приблизно 2500 компаній різного рівня зрілості, трохи більше 400 інвесторів як українських, так і міжнародних. Далі – це банки, адже банки не розуміють оборонну індустрію. Багато виробників приходять із запитом на видачу кредиту, звісно банки звертаються до нас, чи дійсно у цієї компанії є ефективні вироби, ураження тощо. Таку інформаційну підтримку для банків ми надавали", – розповів Гриценюк.
Зараз, за його словами, Brave1 розпочав експеримент, організувавши конкурс по вибухових речовинах. Кошти надаються на запуск виробництва в пропорції 70% – від держави, 30% – гроші виробника. Мета конкурсу – щоб в Україні зʼявилося власне масштабне виробництво гексагену, октогену, тротилу тощо, щоб не залежати від імпорту, який використовується в боєприпасах.
"Я впевнений, що в подальшому ми все більше будемо підключатися до питань, повʼязаних із масштабуванням, тому що рівень зрілості оборонної індустрії України з дитячого віку вже виріс", – резюмував керівник Brave1.
Експорт заводів
За словами народної депутатки, членкині парламентського Комітету з питань економічного розвитку, голови робочої групи з питань інвестицій в оборонно-промисловий комплекс Галини Янченко ("Слуга народу"), практика показує, що закон про тимчасове 45-денне бронювання для нових працівників оборонно-промислового комплексу, які мають проблеми з військово-обліковими документами або перебувають у розшуку, на практиці не працює.
"Тому що немає підзаконки та реалізації. Очікується, що до середини березня запустити цей інструмент через "Дію", – повідомила вона.
Питання пільгового кредитування, каже Янченко, – це питання фінансування. Програма доступних кредитів 5-7-9% фінансувалася переважно іноземним коштом. Партнери не працюють з виробниками зброї, а в бюджеті грошей для покриття ринкових ставок не передбачалося. Запустити програму пільгового кредитування під 5% річних для виробників озброєнь, кошти на яку передбачені бюджетом, – це вольове рішення очолюваної Галиною Янченко робочої групи.
Розповіла вона й про експорт озброєнь і товарів подвійного призначення. Цим питанням насамперед займається Державна служба експортного контролю (ДСЕК). ДСЕК наразі вирішує щодо надання ліцензій на експорт товарів подвійного призначення. Таких запитів небагато, але вони є, як і позитивні висновки.
"У виробників таких товарів є шанс збільшити свій ринок", – наголосила депутатка.
Утім, під час повномасштабної війни, за словами Янченко, ДСЕК не ухвалює чутливі рішення, які стосуються зброї, а відправляє на Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва (МКВТС). А вона не сформована. Там як мінімум бракує представника від Міноборони через чергові кадрові зміни. З ним, каже Галина Янченко, визначилися та відправляють в Офіс президента, адже склад МКВТС затверджує відповідним указом глава держави.
"Коли спроможність виробників значно перевищує можливості держави в закупівлі, то ми або даємо можливість виробникам експортувати те, що не купує держава, або у нас зʼявиться дуже великий ризик фактично такого доміношного завалення сектору. Виробництва не можуть стояти не завантажені, тому що незалежно від наявності контрактів, у них постійно є витрати. Вони просто банкрутуватимуть", – підкреслила Янченко.
За її словами, після формування МКВТС очікується, що будуть видані деякі експортні ліцензії, але це буде переважно "експорт заводів".
"Тобто це передача технологій і можливість нашим виробникам будувати заводи за кордоном. Це буде частково фінансуватись міжнародним партнерами, там буде викуповуватися продукція міжнародними партнерами та постачатися в Україну. Чи це хороше рішення? Я вважаю, що це катастрофічне рішення, це жах. Тому що, коли у нас є вже готові виробництва, виготовляється продукція, працюють люди, підприємства недозавантажені, ми маємо експортувати кінцевий продукт, а не давати можливість за кордоном створювати такий самий продукт, який ми створюємо тут в Україні", – пояснила народна депутатка.
Водночас очікується, що можуть надаватися й інші ліцензії на експорт, зокрема по товарах, яких є серйозний надлишок або по яких є консенсус з партнерами. Зокрема, стверджує Галина Янченко, йдеться про броньовані машини та морські дрони.
Генеральний директор "Української бронетехніки" Владислав Бельбас додав, що якщо ми хочемо, щоб економіка працювала, а приватні підприємства вкладали кошти у виробництва, такий бізнес має бути вільним у виборі замовників і ринків, куди постачати продукцію.
"На жаль, штучні обмеження, як створення дуже контрольованого поля для реалізації, призводять до того, що виробники виїжджають за кордон. І такі виробництва вже не повернуться в Україну. Це будуть уже іноземні компанії, які постачатимуть в Україну продукцію. Тому бажано такі активи не втрачати. У нас є можливість швидко адаптуватися до умов поля бою, розробляти техніку, випробовувати її. І це те, чим ми відрізняємося від усього світу. Світ же хоче скористатися тим, що знаємо ми – тактики застосування, особливості використання зброї тощо. І, повірте, цим будуть користуватися. Але якщо ми зробимо нормальне нормативне поле всередині країни, сюди прийдуть іноземні компанії і будуть тут будувати виробництво, розвивати й масштабувати його", – наголосив Бельбас.
Чого очікувати від міжнародного фінансування
Народний депутат, заступник голови парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, голова постійної делегації України в ПА НАТО Єгор Чернєв нагадав, що фінансування українського ОПК міжнародними партнерами розпочалося з Данської моделі, яка передбачає виділення коштів для Агенції оборонних закупівель (АОЗ). АОЗ зі свого боку вже закуповує щось усередині країни.
Також є Нідерландська модель. Королівство саме обрало виробників і напряму їх фінансує. Те, що ними виробляється іде в наше військо. Для цього Нідерланди отримали такий собі "білий список" компаній, які виробляють для наших Збройних сил пріоритезовану продукцію.
"За нашими оцінками, потужності нашого внутрішнього виробництва близько $35 млрд, хоча я думаю, що вже ми добираємося до $40 млрд. Це обʼєм, який може бути вироблений, але не законтрактований. На сьогодні наша задача приблизно половину з цього профінансувати з бюджету, а на іншу половину – знайти фінансування від наших партнерів", – розповів Єгор Чернєв.
За його словами, партнери беруть участь у фінансуванні українського ОПК по-різному. Країна №1, яка готова вкладатися в наше виробництво всередині України – це Німеччина, потім ідуть Нідерланди та Норвегія. Чернєв стверджує, що Нордичні країни більш охоче включаються в процес.
"У грудні ми з колегами були в парламенті Нідерландів, розмовляли з новообраним парламентом. Вони ще не мали коаліції, але узгодили додаткове фінансування на $2 млрд на 2026 рік на виробництво всередині нашої країни. Це плюс до того, що проголосував Європарламент щодо виділення кредитів Україні. Тобто в принципі має бути достатньо коштів, щоб фінансувати наше виробництво всередині країни", – зазначив нардеп.
Водночас Єгор Чернєв звернув увагу, що є політична складова в рішеннях країн, які готові фінансувати нашу оборонку. Адже для кожної країни пріоритетно вкладатися у власне виробництво.
"Задля того, щоб заохотити їх якраз таки фінансувати наше виробництво, було запропоновано якраз таке спільні підприємства на їхній території. Це було компромісне рішення задля того, щоб мати це фінансування, а не для того, щоб вимивати звідси компанії, які щось виробляють тут. Це як подяка нашим партнерам – окей, ви також потребуєте цього, давайте робити на вашій території. Водночас, коли ми запускаємо такі підприємства, ми кажемо нашим партнерам: давайте до кінця воєнного стану всі 100% того, що вироблятиметься, потраплятиме в Україну. Це фінансується саме країнами, які створюють такі спільні підприємства на своїй території.
Є вже позитивні приклади спільного виробництва, наприклад, ті ж Нідерланди. Велика корпорація VDL скоопрувалася з українським "Грінтехом", і досить скоро вони будуть виробляти певні види дронів, які також постачатимуться в Україну. Таким шляхом іде Велика Британія, Канада, Німеччина. Але поки все це ще в процесі. Це великий шматок роботи з точки зору не просто ліцензування експорту, а ліцензування трансферу технологій. І це має запрацювати правильно", – розповів Чернєв.
Директор оборонного кластера Brave1 Андрій Гриценюк додав, що зараз потрібно чітко усвідомлювати ризики. Насамперед їх три.
"В України є тимчасова перевага по розумінню того, що відбувається на полі бою. За пів року інші будуть це також розуміти. У нас тимчасовий відрив по технологіях, який швидко дуже швидко наздоганяють іноземці. У нас тимчасовий розрив по ціні. Як не дивно, німці вже почали робити перехоплювачі, які коштують 1200 євро, причому з твердопаливним двигуном. Це дешевше, ніж найдешевші українські перехоплювачі. Тому мені здається, якщо ми усвідомимо, що ці проблеми є, це має бути однією з основних задач держави, що відкриття експорту, ба більше промислове проникнення нашого бізнесу в усі інші країни, щоб від України було як можна більше залежності, це має стати нашою задачею номер два.
Перша задача – перемога у війні, її зупинення. І навʼязування наших технологій скрізь, щоб як можна більше Україна та вітчизняний бізнес могли заробляти. Як держава ми маємо бути максимально проактивними в цьому питанні", – підкреслив він.
