Третина нафтопереробки вже знищена. Чи вистачить темпу мідлстрайків, щоб довести паливну кризу в Росії до межі

Автор: Ігор Рець

Індустрія дронів

Trident Group розробляє модульну бортову автономність для ударних дронів: донаведення цілей і розпізнавання в умовах РЕБ. Серед продуктів компанії – AI-модулі для БпЛА тактичного рівня, перехоплювачів, мідл- та діпстрайків, які вже пройшли бойове тестування в підрозділах ГУР, НГУ, ССО та ДШВ.

Мідлстрайки дедалі частіше називають новим етапом війни: клас дронів, що б'є на глибину до 300 км, закриває зону між тактичними FPV та стратегічними БпЛА та ракетами. Разом мідл- та діпстрайки вже вивели з ладу третину російської нафтопереробки. Як далеко зможуть добратися українські мідлстрайки – і хто відчує їхній вплив першим: військова машина Росії чи її економіка? Про це БізнесЦензор поговорив з Юрієм Гуменчуком, CEO Trident Group.

Удари по економіці Росії: логістика, паливо, Крим

– Навесні та влітку цього року Україна різко посилила удари по ближній логістиці противника: нафтобазах, перевалочних пунктах, транспортних вузлах у зоні 150-250 км від фронту. Що є справжнім вузьким місцем у цій кампанії: самі НПЗ чи система доставки від заводу до споживача – і яка тут роль саме мідлстрайків?

– Удари мають бути постійними, щоб мати максимальний ефект. Росія – велика країна зі значними ресурсами, і при нестійкій інтенсивності ураження вона просто адаптується. Ми вивели з ладу 25-30% нафтопереробної галузі – це багато, але ще далеко не все. І тут якраз ключова роль мідлстрайків: вони дозволяють одночасно тиснути і на виробництво, і на логістику – перекривати артерії, якими нафтопродукти йдуть від НПЗ до споживача. Без цього противник просто перерозподіляє залишки і стабілізується. Чим більший і стійкіший наш темп, тим складніше йому адаптуватися.

Потрібно йти двома шляхами паралельно: збільшення кількості засобів і збільшення ефективності кожного удару. Якщо ми збільшимо ефективність діпстрайків на 10%, це вже суттєво більше результатів при тій самій кількості дронів. Але найправильніший варіант – іти обома шляхами одночасно.

Водночас ми не працюємо хаотично. Ми розуміємо, де у противника є найбільш критичні точки – ті, що можуть спровокувати або більші економічні проблеми, або фронтові збої з постачанням, або внутрішні соціальні проблеми. Коли ми б'ємо по обʼєктах московського чи петербурзького регіону, ми значною мірою також нарощуємо соціальну напругу в країні-агресорі.

Паралельно треба працювати по логістиці, щоб цей ефект не вдалося нівелювати. Але не по логістиці скрізь – Росія велика, і в багатьох місцях це просто не має сенсу. Йдеться про конкретні артерії, що підтримують систему саме на тих ділянках, де ми вже працюємо.

Читайте також: 4,4 км на годину: Аналіз швидкості вантажообігу Росії

– Ви кажете, що удари зосереджені на конкретних артеріях, які живлять систему на певних ділянках. Одна з таких артерій – так звана траса "Новоросія", яка з'єднує Росію з окупованим Кримом і одночасно йде вздовж лінії фронту на півдні. Якщо зосередитися саме на ній – хто відчує ефект першим: жителі Криму чи Збройні сили Росії на півдні?

– Скажімо так: саме жителі Криму навряд чи мають якусь стратегічну цінність для Кремля. В Росії критичним є лише московський і петербурзький регіон. Решта – включно з Кримом – у цьому вимірі для влади не надто важлива.

Тому основна мета роботи по цій трасі – саме військовий потенціал Росії. Крим – це величезний логістичний хаб Російської армії. Виведення з ладу цієї логістичної артерії – це насамперед робота на зниження її боєздатності.

Як Росія адаптується – і чому це не допоможе

– З початком масового застосування мідлстрайків у мережі з'явилося чимало відео: росіяни фарбують вантажівки в зебровий камуфляж, обшивають бензовози дошками. Очевидно, що це спроба обдурити саме системи комп'ютерного зору – щоб дрон із ШІ не впізнав техніку як військову ціль. Наскільки такі методи реально загрожують ефективності ваших рішень?

– Це якраз про те, що ситуація змінюється дуже швидко. Якщо взяти відносно простий алгоритм трекінгу, який не адаптивний, – йому буде складно з такими речами працювати. Але те, що ми бачимо зараз, – це вже не системи на простих алгоритмах. Для складніших моделей задача розпізнавання замаскованих цілей цілком реалістична.

Завдяки тій базі й експертизі, яку ми маємо, можна сказати так: сьогодні вони фарбують у зебру, а ми додаємо відповідний функціонал – і нам ця зебра буде байдужа. Ми просто вирішуємо це тим, що маємо можливість адаптувати систему під конкретну проблему.

Окрім екзотичних тварин ворог насправді намагається маскувати бензовози іншими способами. Він, звичайно, продовжуватиме шукати способи захиститися. Але те, що ми можемо адаптувати рішення швидко, – навряд чи сильно йому допоможе.

– Після того як Україна почала масово застосовувати FPV-дрони у 2023 році, Росія визнала їхню ефективність і відносно швидко розгорнула власне виробництво. Чи можливий такий самий сценарій зі штучним інтелектом: побачили, що наші ШІ-рішення працюють – і просто скопіювали?

– Складно сказати, тому що основна частина розробки невидима доти, доки не виходить готовий рішення. Я дуже сподіваюся, що Росія цим не займалася інтенсивно. А якщо вони зараз, бачачи ефективність українського боку, вирішать рухатися у цьому напрямку – то за умови, що цієї бази немає, їм знадобляться щонайменше роки.

Є принципова різниця між дроном і автономною системою. Дрон скопіювати набагато простіше – це питання заліза і виробництва. Автономну систему не можна зробити реверс-інжинірингом: розібрати, подивитися на компоненти та зібрати так само. Вона розробляється в тісній співпраці з бойовими користувачами, під конкретні сценарії, і потребує постійної еволюції. Навіть взявши і скопіювавши готову систему, ви не отримаєте практично нічого – тому що це буде лише знімок, а не здатність розвиватися. А саме розвиток та можливість швидко адаптуватись під різні сценарії та платформи тут і є головним.

– Відомо, що більшість комплектуючих для українських дронів – китайського виробництва. Але ця залежність стосується і ШІ-модулів: в багатьох рішеннях для комп'ютерного зору використовують китайський мікрокомп'ютер Raspberry Pi. Якщо Китай посилить експортні обмеження – наскільки це б'є саме по ШІ-складовій мідлстрайків, і чи є вже готові альтернативи?

– Ситуація тут досить прагматична. Якщо зараз можна взяти достатню кількість компонентів у Китаї за нормальною ціною – ми так і робимо, бо це дозволяє виробляти більше засобів і досягати більшого ефекту. Але свідомі компанії мають паралельно опрацьовувати альтернативний сценарій.

Raspberry Pi, наприклад, можна взяти як у Китаї, так і в інших місцях – у Китаї вони просто доступніші та дешевші. Якщо ситуація зміниться – купуватимемо більше на британських заводах. Трохи довший час поставки, трохи інша ціна, але не критично.

Є і альтернативні варіанти, такі як, наприклад, продукти Nvidia – це дещо інший клас за продуктивністю та ціною, але для для ряду сценаріїв він підходить.

З диверсифікацією для ШІ-рішень менше проблем. Більша проблема – компоненти для виробників дронів як таких. У цій частині ми все ще значною мірою залежимо від Китаю, і є ряд компонентів, які поки локалізувати не вдається.

Новий виток: від FPV до автономних машин

– Зараз у медіа багато говорять про нову хвилю еволюції озброєнь. Так само, як колись FPV переламали картину на фронті, зараз з'являються системи зі штучним інтелектом. Як ви загалом оцінюєте цей перехід?

– Це якраз той виток еволюції, який має перенести нас на наступний рівень. Спочатку дронів не було, потім вони з'явилися – це був стрибок від звичайного озброєння до безпілотних систем. Тепер наступний логічний крок: перехід від просто безпілотних до вже повноцінно автономних систем.

Поки що ШІ використовується досить точково і в базовому варіанті. Але навіть це видає суттєвий результат на фронті. У 2026 році ми як країна плануємо виробити близько семи мільйонів дронів. Ефективність цих дронів поки що низька – у кращому разі два мільйони з них реально досягають цілі. Ми можемо масштабувати кількість – перейти від семи до десяти чи п'ятнадцяти мільйонів – це додаткові компоненти, виробничі потужності, інженери, оператори. Набагато логічніше було б підняти результативність того флоту, який у нас вже є. Системи автономного ШІ якраз дають змогу цю ефективність підвищити.

Поки що ми реалізували дуже малий відсоток потенціалу автономності. Якщо ми зараз підняли ефективність на 5-10% – це вже величезний приріст, він буде видимим і відчутним. Але нам потрібно підняти її не на 5-10%, а на 50% і більше. Шлях до повного потенціалу автономних систем ще досить довгий. Ми тільки на початку.

Що далі: від дрона-матки до повної автономності

– Наскільки реальний сценарій, який люблять описувати у західних медіа: дрон-розвідник фіксує ціль, передає її дрону-матці, а той випускає FPV?

– Це не фантастика. І такий сценарій набагато ближче, ніж багатьом здається.

Якщо розкласти по етапах: виявлення цілі розвідником, запуск ударного засобу, його навігація до місця, фінальне донаведення і оцінка ураження – донаведення є, мабуть, найскладнішою, але водночас найбільш критичною частиною. Якщо якісно вирішити донаведення, багато інших етапів цього ланцюга вже будуть вирішені або близькі до вирішення.

– Де зараз головне обмеження для якісного донаведення – брак даних для навчання, слабкі бортові комп'ютери?

– Це не питання даних і не питання слабких комп'ютерів. Система, яка реально працює в бойових умовах, потребує часу, ресурсів, системності та експертизи для розробки. Вона просто не могла б бути якісно зроблена раніше – от і все.

Те, що ми зараз бачимо – рішення, які починають з'являтися, – це результат тієї роботи, що велася в "тихому режимі" протягом кількох років. Вони не випускалися, поки не були готові. Зараз вони готові – і починають виходити, дедалі якіснішими й ефективнішими.

– Ваша компанія – учасник акселератора оборонних стартапів Defence Builder і тісно працює з бойовими підрозділами. Які запити щодо ШІ зараз надходять з фронту?

– На початку повномасштабної війни очікування були дещо перебільшеними – від "розумних куль" ледь не до термінаторів. Потім був тривалий період спроб, розчарувань та певного скепсису. Сьогодні наші військові вже добре розібралися в технологіях, і їхні очікування та реальні можливості систем великою мірою синхронізувалися.

Якщо говорити про конкретні запити, то вони зосереджені у двох площинах. Перша – автоматизація аналітики: ми збираємо колосальні обсяги неструктурованих даних з різних джерел, і якісно опрацювати цей масив людським ресурсом фізично неможливо. Багато критично важливої інформації або губиться, або надходить із запізненням. ШІ вирішує задачі такого масштабу ефективно.

Друга площина – автоматизація ураження. Для роботи дронів потрібні три складові: самі засоби, надійний зв'язок і кваліфіковані оператори. Із засобами все відносно добре, а от зв'язок завжди є пріоритетною ціллю для ворога, і операторів фізично не вистачає – темпи виробництва дронів зростають швидше, ніж ми встигаємо готувати людей.

Обидві проблеми вирішуються автономними системами навігації, детекції та донаведення, що працюють безпосередньо на борту і не залежать від стабільного зв'язку з пілотом. Більше того, якісна автономія здатна керувати дроном на рівні найкращих пілотів – а це радикально знижує вимоги до навичок операторів і дозволяє залучати значно більше кандидатів.

– Як ви очікуєте розвитку ШІ на війні у 2026-2028 роках?

– Я очікую дуже інтенсивного розвитку. Жодна серйозна технологія не створюється за кілька днів – вона потребує років кропіткої роботи. Але коли фундамент уже закладений і ми маємо перші успішні результати на полі бою, подальша еволюція відбувається набагато швидше.

Сьогодні ми нарешті перейшли від етапу "тихої розробки" (прототипування, випробувань та нескінченних підготовчих кроків) до етапу, коли готові продукти реально починають виходити на фронт. Для нас і для ворога це означає одне: нові рішення з'являтимуться з дедалі більшою швидкістю.

У найближчі роки відбудеться суттєве зростання потенціалу, якості та, відповідно, кількості автономних систем. І йдеться не лише про донаведення на фінальному етапі ураження. Ми побачимо революцію в якісній детекції цілей, автономній навігації в умовах повної відсутності зв'язку й автоматизації розвідувальної частини. Усе це в комплексі докорінно змінить правила гри, і це надзвичайно важливо для нашої перемоги.