НАБУ під прицілом

ГПУ прийшло до НАБУ з обшуком. Факт сам по собі екстраординарний. Тим самим поставлено під сумнів законність діяльності нового антикорупційного органу. Якщо вірити словам прес-секретаря НАБУ, підстава для обшуку надсерйозна - незаконне прослуховування НАБУ телефонних розмов. Зрозуміло, що розмов VIP-клієнтів, які є "підопічними" НАБУ. Але тут є один технічно-юридичний нюанс: НАБУ самостійно нікого слухати не може. Так би мовити, рубильник на прослуховування на прохання НАБУ включає СБУ. А своє прохання НАБУ висловлює лише за наявності дозволу суду. Тому не зрозуміло, як можна НАБУ інкримінувати незаконне прослуховування, якщо воно завжди санкціоноване судом. Тобто НАБУ може запустити прослуховування: 1) лише за наявності судового рішення; 2) лише при технічній допомозі СБУ. За такої процедури зловживання НАБУ (як, власне, і будь-якого іншого правоохоронного органу, який користується такою технічною допомогою СБУ) можливе у двох випадках. По-перше, тоді, коли співробітники НАБУ у поданні до суду на отримання дозволу свідомо (чи помилково) вкажуть телефонний номер іншої особи (не фігуранта справи). По-друге, коли у процесі прослуховування з'ясується, що телефоном, на прослуховування якого отримано дозвіл суду, користується не та особа. І у такому разі НАБУ негайно не ініціює припинення негласного зняття інформації з такого каналу зв'язку. Не виключено, що у розглядуваній ситуації саме такий випадок і мав місце.

На мій погляд, те, що відбувається сьогодні в НАБУ (обшук ГПУ) є кульмінаційним моментом боротьби між правоохоронними відомствами за монополію на проведення заходів по зняттю інформації з каналів зв'язку. Існуюча технічна монополія СБУ на прослуховування телефонних розмов дозволяє СБУ не лише ексклюзивно прослуховувати своїх об'єктів, але й "бачити" кого прослуховують інші правоохоронні органи, у т.ч. НАБУ. З усіма можливими наслідками володіння такою супертаємною інформацією. Така монополія дає можливість розуміти спрямованість усіх оперативних розробок (НСРД), які проводяться правоохоронними органами (у т.ч. у політичній та бізнесовій сферах). Вона також дозволяє захистити від будь-яких несподіванок усіх "любих друзів". Більше того, така монополія може об'єктивно створити передумови для зловживання таким правом і приховування фактів такого зловживання. Адже вона фактично унеможливлює сторонній контроль за "використанням рубильника" - включив-виключив. Хто ж про це взнає? Елітні корупціонери добре розуміють усю небезпечність отримання НАБУ права на самостійне прослуховування.

Раніше я вже висловлював сумнів щодо того, що влада надасть таке право НАБУ. Сьогодні стало очевидним - що точно не надасть. Згадайте, як під час одного відвідування НАБУ президент відреагував на прохання співробітників НАБУ надати їм право на самостійне прослуховування телефонних розмов для ефективної протидії корупції. Президент тоді ухилився від однозначної відповіді, пославшись на права людини... і ще один момент: зауважте, хто прийшов з обшуком - слідчий ГПУ Сус. Той самий Сус, який під час досудового розслідування справи "діамантових прокурорів" (за правління ГПУ Шокіним) зайшов з обшуком до режимно-секретного відділу апеляційного суду м. Києва для вилучення усіх таємних і цілком таємних матеріалів, які стосувалися санкцій суду на прослуховування телефонних розмов. Тоді громадськість промовчала. Відтак сьогодні маємо якісно інший рецидив. Взагалі сьогоднішній день може стати своєрідним рубіконом у боротьбі з корупцією в Україні - відкатом назад.

За будь-якої ситуації маємо розуміти й те, що ст. 19 Конституції України поширюється на всі державні органи та їх посадових осіб. НАБУ - не виняток. Воно та його детективи мають діяти виключно на підставі закону і в його межах. В іншому випадку має наставати відповідальність. Це ж стосується і ГПУ. Таким чином у даній ситуації один з двох є неправим з точки зору закону. Хто саме і належить об'єктивно з'ясувати найближчим часом.