ПОДАТКОВА РЕФОРМА: НА БЛАГО КРАЇНИ, А НЕ ОЛІГАРХІВ

Вже нікого не здивуєш історіями про те, як підприємці, що мали бізнес в Україні, вимушені були емігрувати до Польщі, Чехії, Іспанії чи Грузії. Одна з ключових причин цього – погане інституційне та законодавче забезпечення податкової сфери. Наслідок цієї бізнес-міграції – зростання безробіття та падіння платоспроможності населення.

Ні для кого не секрет, що здебільшого політику у нашій державі створює обмежене коло найбагатших людей, яких ми звикли називати олігархами. Їх цікавлять ті сфери, де майже немає конкуренції. Сфери з найменшим ризиком програшу: виробництво електроенергії, транспортування нафти, металургія.

Одна з фундаментальних причин такого несправедливого розподілу – система оподаткування. Її дискреційність (можливість чиновника "вирішувати питання", приймаючи рішення і трактуючи закон на власний розсуд) – найбільш болюча точка системи, про яку високопосадовці воліють не згадувати. Осередком дискреції є, своєю чергою, оподаткування прибутку підприємств.

Запитайте у будь-якого платника цього податку про його найбільш проблемні місця. Про те, чому підприємці так прагнуть залишатись на спрощеній системі оподаткування? І ви почуєте історії про податкову, що "не приймає" декларації зі збитками, встановлює "план" з надходжень, свавільно трактує законодавство і дані бухгалтерського обліку. Все це і є "дискрецією". У такій ситуації підприємці змушені домовлятися: нести хабарі, шукати надійний "дах", з яким, звісно ж, доводиться ділитися.

Більше того, дискреція, разом з корумпованими фіскальними, правоохоронними органами та судами є елементом глобальної машини рейдерства та тиску. Стикаючись з податковою перевіркою, навіть найбільш чесний підприємець в Україні може виявитись злісним правопорушником.

Його доля залежна від того, як податківці трактуватимуть звітну документацію. В гіршому випадку, до податківців приєднається прокуратура та суд, руками яких успішний та прибутковий бізнес банкрутується або захоплюється іншими особами.

В той же час власники металургійних комбінатів з мільярдними обігами можуть вільно задекларувати збиток або мінімальний прибуток - до них у податківців претензій немає.

І саме це не влаштовує багатьох талановитих підприємців. Настільки, що вони або побоюються вийти з тіні спрощеної системи оподаткування (яка цих недоліків позбавлена), або емігрують.

Висновок очевидний: сучасна система оподаткування податком на прибуток породжує несправедливість та недовіру інвесторів до влади, змушує підприємців ховатися у "тінь".

В той же час, з іншого боку основні фонди найбільших підприємств, які свого часу перейшли до рук олігархів задешево, майже не оподатковується. Це не стимулює ефективно використовувати їхні фонди.

Разом з можливістю ухилення від оподаткування, це призводить до того, що продукція, яку випускають такі підприємства, катастрофічно відстала за всіма показниками конкурентоспроможності від закордонних аналогів.

Зі втратою російського ринку, ці підприємства не зможуть швидко переорієнтуватись на ринки розвинених країн, тому або продовжать шукати можливості експорту до східного сусіда, або почнуть поступово банкрутувати. Зменшення їхньої експортної виручки б’є по кишені і простих українців, призводячи до девальвації гривні, ще більшого падіння платоспроможності та зубожіння.

Виходом з даної ситуації є запровадження абсолютно нового підходу до оподаткування, який би забезпечив справедливість, унеможливив дискрецію, стимулював розвиток підприємництва та був привабливим для іноземного інвестора.

Нам необхідна така система оподаткування, яка б забрала у олігархів інструментарій рейдерства та тиску, стимулювала їх підвищувати якість власної продукції.

Одним з варіантів такої системи є ліквідація поточного податку на прибуток, запровадження податку лише на розподілений прибуток (виведений капітал) та удосконалення існуючого податку на майно з перенесенням на нього основного тягаря в оподаткуванні підприємств.

При цьому вже сплачений податок на майно пропонується вираховувати з податкових зобов’язань з податку на виведений капітал (для підприємств) та податку на доходи фізичних осіб – як це, власне, вже відбувається по відношенню до податку на прибуток і податку на комерційну нерухомість.

Сутність податку на виведений капітал полягає у тому, що він сплачується лише з тих коштів, які підприємство вирішує заплатити власникам, або намагається виводити в офшори через відомі «схеми», такі як трансфертне ціноутворення чи тонка капіталізація.

Ці операції відносно легко відслідкувати за допомогою моніторингу рахунків акціонерів та інструментів фондового ринку, не перевіряючи документацію самого підприємства і взагалі не покидаючи меж податкової інспекції. Із впровадженням цього податку відпадає потреба у спілкуванні з представниками податкових органів, а простота в адмініструванні не лишає місця корупції, породженій дискрецією.

Втім, цю ідею часто критикують через широкий спектр можливостей для зменшення бази оподаткування, та, відповідно, зниження податкових надходжень у випадку його запровадження.

Компенсувати можливу втрату надходжень і їхню мінливість покликаний модифікований податок на майно. На практиці пропонується обкладати податком лише землю, на основі методики масової оцінки, що базується на моніторингу ринкових цін на подібні за характеристиками ділянки. При цьому земля під спорудами та будинками оцінюватиметься за окремою формулою, що враховує ринкові ціни на нерухоме майно, відмінне від землі.

Варто зазначити, що ті власники землі чи нерухомості, які сплачують податок на доходи фізичних осіб чи на виведений капітал зможуть зменшити свої витрати на суму сплаченого податку на майно.

Експертами групи Реанімаційного пакету реформ було проведено дослідження на цю тему, ознайомитись можна за посиланням.

На думку експертів, таких підхід зменшить викривлення в системі оподаткування та суттєво зменшить дискрецію.