Чого чекати від 2018

Донбас

   В січні-лютому відбудеться ще один обмін полоненими. Хоча, чому ми злочинців, засуджених українським судом, називаємо "полоненими"? Не всі воіни будуть звільнені, адже ми не знаємо про місце утримання багатьох людей і біля 400 осіб вважаються зниклими безвісти. Обмін має відбутись ДО березня, ДО виборів Володимира Путіна. Скоріш за все, буде тривати режим, який фахово іменується "збройний конфлікт низької інтенсивності". Після проведення Чемпіонату світу з футболу ситуація може загостритись. Росія буде висувати певні умови повернення своїх представників в СЦКК, примушуючи, таким чином, розпочати прямі переговори між Україною та ОРДОю. Вже зараз ОРДинці намагаються виставляти себе стороною в СЦКК. Такий сценарій явно не відповідає інтересам України і, сподіваюсь, буде рішуче засуджений не тільки нами.

Крим

Скоріш за все, ситуація залишиться незмінною. Україна розпочне судові позови проти РФ щодо анексії з багатьма негативними економічними наслідками. Розгляд таких справ може тривати роками. Разом з тим, з допомогою Сполучених Штатів, збільшиться тиск на компанії, які порушують санкції. Цей тиск відбувається й зараз, проте, не досить результативно. Економічна і політична ситуація на півострові буде погіршуватись з перетворенням Криму з курортної зони на військову базу. Тиск на кримських татар буде тривати і, можливо, буде посилюватись. Головна задача України в цьому питанні - не дати світу "забути" про Крим.

Зовнішній світ

Росія, після чергового обрання Путіна, може посилити тиск на Україну з метою повернути окупований Донбас на своїх умовах. Важилів впливу у росіян, нажаль, залишається чимало: і економічний тиск через інтегрований бізнес, і політичний тиск через посилення внутрішніх протиріч всередині нашої держави. Окрім того, використовуючи певну нестабільність в країнах ЄС (урядова криза в Німеччині, майбутні вибори в Італії, криза в Іспанії) Росія беззаперечно буде посиювати кількість прибічників відміни санкцій з боку ЄС. Одним з аргументів "друзей России", після звільнення наших бранців і відносного припинення вогню, буде "видите, Путин хочет мира!". Сподіваюсь, вплив наших союзників на політику ЄС буде переважати вплив прибічників Кремля.

Сполучені Штати продовжать політику підтримки України. Сподіваюсь, ця підтримка буде у вигляді "морквини" за якою необхідною буде човгати нашому "віслючку реформ". Нажаль, без західних копняків наша державна система до змін не здатна - не хоче. З-за власної недолугості ми вже втратили один транш допомоги. В разі продовження такої політики "економічної стимуляції", нас чекають реальні зміни. Але, нажаль, слід розуміти, що такі зміни не дають миттєвого результату і не проходять безболісно і без опору з боку системи. Не буду зараз аналізувати ті зміни, які нам належить провести. Це не тільки боротьба з корупцією, яка "успішно триває" виключно під час офіційних звітів. Нам необхідно змінювати засадничі алгоритми дії держаного механізму, стандарти прийняття рішень, норми суспільної поведінки.

Європейський союз буде переживати непрості часи, вирішуючи цілу низку власних проблем. Внутрішня нестабільність буде панувати в ЄС: криза в Німеччині, криза в Іспанії, ускладнення стосунків між ЄС і Угорщиною та Польщею, погіршення стосунків з Туреччиною. Все це буде постійно відволікати увагу європейців від проблем України. Не варто розраховувати на посилення санкцій проти Росії - аби вдалось утримати діючі.

Внутрішня політика

Найважчим для нас має стати друге півріччя. В цей час поєднуються кілька негативних чинників. Закінчується "мирний період" в Росії - і вибори, і ЧС завершені. Настає момент повернення частини кредитів МВФ. Набирає обертів виборча компаня 2019 року. Окрім всього цього, в разі звільнення полонених і припинення вогню, згідно Мінських домовленостей, м"яч опиняється на боці України. Наші союзники можуть почати тиснути на владу для втілення в життя політичної складової. Чи готовий український політикум до цього? Виходячи з загальної тенденції зростання популізму, великих обертів наберуть тези "поверніть атомну бомбу", "дайте лише наказ, і наша армія за три дні...", "я закінчу війну за три місяці! а я - за два!", "всі на Київ!", "відрізати цю ракову пухлину" і інша маячня. Все це, в поєднанні зі слабкістю реальної влади, може призвести до вкрай негативних наслідків всередині держави. Маніпуляції з "боротьбою" з корупцією не дадуть здійснити реального економічного підйому, що може призвести до періоду стагнації. Разом з тим, така політика може призвести й до певної "втоми" з боку наших західних партнерів. На цьому фоні різко посилюєтьс небезпека від насильницьких протестних дій, спровокованих окремими політичними діячами.

Загалом суспільству вкрай необхідна сила, яка б змогла об"єднати людей навколо цивілізаційних цінностей. Нажаль, всі зусилля сьогоднішноього політикуму спрямовані на роз"єднання й, відповідно, на руйнування єдиної української нації.