"Снайпер столиці" до Дня Гідності та Свободи

Спочатку подумав, що це - фейк. Перевірив. Ні, вони-таки довбанулися.

"Серед закладів освіти Києва проведуть міські військово-спортивні змагання із вогневої підготовки "Снайпер столиці – 2018"."

Зараз, звісно, антикризові комунікації запрацюють, і ми дізнаємось, що все це "не правильно зрозуміли". Що не треба розганяти. І все нормально, адже мова про патріотизм.

Але я зараз не про це. Це ніякі не "російські хакери" або "вороже підпілля". Просто, не зважаючи на всю "гідність", у нашому державному апараті не змінилося нічого. І люди, яким нічого не цікаво, планують те, що нікому не потрібно. Сидить собі такий клерк, і думає, як виконати завдання - "скласти план заходів".

До речі, а звідки у нас ось це переконання, що свято - не свято без конкурсу вишиванки від районного відділу освіти і вареника-рекордсмена від спонсора? Але повернемося до плану. Клерк розуміє, що всі ці заходи нафіг нікому не потрібні. Але якщо він туди щось впише, то можуть вимагати, аби він то реально зробив. І клерк починає використовувати універсальний вітчизняний метод планування- запланувати те, що і так буде зроблено кимось іншим. І він піднімає папери, скидає всі заходи в одну купу. Все. План готовий. І задоволений йде на перекур.

Ну а те, що в результаті конкурс снайперів опинився у переліку заходів... та хто його читатиме? І справді. Здебільшого все це ніхто не читає. Власне, на цьому і тримається українська бюрократія. На тому, що всі їх продукти життєдіяльності ніхто не читає. Навіть вони самі.

Але іноді хтось прочитає - і маємо конфуз. Насправді, все це показує, що нічого не змінилося. Можна підфарбувати фасад, але якщо нутрощі гнилі, то тут вже робити нічого.