Імітація свята

Дивлячись сьогодні офіційний парад , вперше зловила  себе на відчутті, що мені нудно. От просто нудно, не цікаво, прісно. Не має величи, не має відчуття гордості , не має справжнього свята. Співи Гімну України у різних варіантах нагадали мені черговий конкурс на краще виконання. Ситуацію не врятувало,  навіть ,залучення дітей.   Тіна Кароль  на даху консерваторії, яку, доречі, можна було побачити тільки,  якщо дивишся парад по телевізору, навело на думку, що, мабуть , Алан Бадоєв робив  матеріал для майбутніх кліпів, бо нащо  туди запраторили Тіну,  я второпати не можу. Президент  так жодного разу і не назвав Росію ворогом, який порушивши усі домовленості, віроломно , як Гітлер, вторгся в нашу  краіну. Соромиться чи як?  Дуже обурило те, що усі, абсолютно усі теперішні керманичі, відверто проігнорували молитву за Україну. Саме з цього завжди починався   День незалежності.  Адміністрація президента була ініціатором цієї вже традиції і представники усіх конфесій у Софії Киіівський молились за нашу краіну. В цьому році президент разом із своїм Офісом просто наплював на цю традицію,  яка проводиться вже понад 20 років, чим самим образив мирян усіх конфесій. Це ж треба умудритись таке зробити! Молитва,все ж таки, відбулась. Ініціаторами стали самі голови усіх конфесій за виключенням московського патріархату. Ну і президента.  Людей вкрай мало. 

Зараз дивлюся Марш захисників,  де людей  у рази більше. Де люди аплодують воїнам і кажуть їм ´ ДЯКУЄМО´.  Сподіваюсь, що  до наступного року   пан Зеленський зрозуміє, що Є  військовий парад для українців, особливо під час війни, і що Є молитва за власний дім для  нас усіх. 

І сподіваюсь, що наступного року ми побачимо СВЯТО , а не його імітацію.