Маятник Землі. В який бік качне на цей раз?

Земельна реформа може стати одним з найсерйозніших кроків президента Володимира Зеленського, але і найбільш спірним. Нарешті відкладене рішення, яке не приймалося довгі роки, буде прийнято. І це серйозно вплине на економічний ландшафт країни.

Президент анонсував, депутати повинні проголосувати за законопроєкт про обіг сільськогосподарських земель до 1 грудня. Час піджимає, а ключові гравці вже давно перейшли в стадію активного "продавлювання" своїх умов.

Як тільки середній і дрібний аграрний бізнес, що об'єднався в Всеукраїнську аграрну раду, перекриває траси та загрожує президенту обвалом рейтингу, в законопроєкті з'являються обмеження на покупку землі іноземцями. Завтра під стіни Банкової вийду прихильники ліберального варіанту земельної реформи, і швидше за все теж залишать свій "відбиток" на тілі законопроєкту.
Шуму навколо запуску ринку все більше, а розуміння економічної моделі — все менше. Напруга зростає.

Наші політики розглядають реформи як окремі проєкти, не пов’язані один з одним, рідко прораховують взаємний вплив та синергію, яку можуть дати зміни в різних секторах. А якщо і прораховують, то не роблять ці прорахунки публічними.

Проте, ми, люди з бізнесу, добре розуміємо, як зміни правил на одних ринках впливає на інші. Як зростання великих компаній прискорює розвиток або вбиває невеликі бізнеси. Тому два роки тому ми з групою компаній, які обслуговують аграрний сектор,ініціювали дослідницький проєкт "Земельна відповідь".

Ми — представники 7 компаній — не є власниками земельних банків, але наші бізнеси залежать від аграрного сектора: чим вищий дохід аграріїв, тим частіше вони інвестують в проєктування, купують хорошу техніку, переходять на більш інтенсивні та дорогі технології.

Запуск ринку землі вплине на наші бізнес можливості. Саме тому вирішили зробити Форсайт-дослідження, щоб для себе зрозуміти, за яких умов ринок землі дасть максимальні дивіденди — всім категоріям наших клієнтів: від малого фермера до великого агрохолдингу. У процесі дослідження ми прийшли до висновку, що найбільш успішною земельна реформа стане при наявності двох факторів: сильних громад, які будуть самостійно розпоряджатися землею, і справедливою судовою системою, здатною захистити земельні банки від рейдерських захоплень.

Земельна реформа сама по собі не панацея.

Наше дослідження показує, що при відсутності реформованих судів і при недемократичному створенні ОТГ, економічна ситуація від запуску ринку землі не покращиться. Навпаки – погіршиться. Земля продаватиметься буде, але економіка регіонів, а головне соціальна ситуація погіршиться.

В умовах — незрілості громад і судів — виграють олігархічні холдинги і програти фермери і пайовики. Як і будь-яка реформа, земельна, — перш за все, економічний інструмент формування соціальної ситуації в країні. Третина населення країни проживає в сільській місцевості, і на їх можливості вибір моделі ринку землі вплине. Але, на жаль, реформа розглядається тільки в економічній площині.

Нещодавно ми ініціювали захід "Земельні дебати: Яким шляхом піде Україна?" Між двома представниками найбільш активних учасників ринку — середніми аграріями та великими агрохолдингами. У кожної зі сторін була своя картина світу і чітко відпрацьована аргументація. Одні хочуть купити землю на вигідних на них умовах і не готові конкурувати з холдингами, у яких, на їхню думку, більше фінансових ресурсів. Інші — хочуть великих іноземних інвестицій і можливості капіталізувати компанії. Обмеження по земельному банку і походження інвестора швидше за все ускладнять залучення інвестицій.

З цієї досить напруженою двогодинної битви аргументами, стало зрозуміло, що кожен буде топити за свої корпоративні інтереси, без урахування інтересів України в цілому і виключаючи економічні ризики для опонента.

Запуск ринку землі не пройде безболісно. Всі гроші будуть інвестовані в викуп землі, і це сповільнить зростання і розвиток агросектору на кілька років. Звичайно. Будуть спекуляції, скривджені, збанкрутілих. За 17 років дії мораторію ринок уже склався, і зміна базових правил гри, бізнес-моделей, поява нових гравців турбує серйозно навіть тих, хто змін готовий. Але навіть і в цьому випадку — це все одно крок вперед.

І цей крок настільки значущий, що варто визнати, швидкість в цьому випадку не є найважливішим фактором. Швидше — не означає краще.

Що має зробити держава?
Організувати ще більше дискусій і проговорити всі гострі кути. Побачити результати реформи очима різних стейкхолдерів.
Великий аграрний бізнес, який склався в Україні за останні п'ятнадцять років, - це серйозний експортний гравець, який вже зараз вкладає в інфраструктуру, логістику.

Середній і дрібний фермер — це "драйвери" зростання в регіонах, і ті, хто вкладається в соціальну інфраструктуру.

Земельна реформа — це не перемога одного табору над іншим.

Якщо позбутися страхів і свої політичні переконання, і подивитися на ситуацію з боку, то очевидно, що в аграрному секторі місця вистачить різним аграріям, з різними бізнес-моделями.

Держава ж має організувати правильний діалог, в який включити представників суміжних галузей: перевізників, проєктантів, виробників сільгосп обладнання, СЗР, аграрної освіти.

А головне — треба перестати гойдатися від одних побажань до інших.