На Нормандію

Чому переговори Володимира Зеленського в Парижі – не зрада і не капітуляція

Влітку 2014 року я жив у Дніпропетровську – тоді місто називалося так. Чудово пам'ятаю безперервне завивання сирен щоночі. Кожна сирена ножем різала серце. Бо вона означала ще одного важкопораненого бійця із зони АТО.

Карети швидкої допомоги йшли потоком ще навіть до Іловайська. А що відбувалося під час Іловайська, під час Дебальцевого, згадувати дуже важко. Ці картини спливають у пам’яті щоразу, коли чую заклики наших опонентів воювати до переможного кінця замість "капітуляції". Особливо, коли ці заклики лунають не з окопів, а з диванів.

9 грудня відбудеться довгоочікувана Нормандська зустріч. Цей формат придумали не ми. Петро Порошенко не раз говорив про необхідність якнайшвидше відновити нормандські зустрічі. Але востаннє така зустріч відбулася у жовтні 2016-го, і відтоді екс-президент тягнув час. Як тут не згадати рекламний слоган його попередника Віктора Януковича: "Тому що послідовний!".

Президент Володимир Зеленський та партія "Слуга Народу" категорично проти такої політики. Не робити нічого – це щодня втрачати наших бійців. І навпаки: коли замість сирен швидкої допомоги лунають голоси дипломатів – це перемога. Навіть якщо дипломати домовляться не відразу і не про все.

Ми повинні розуміти, що в нас вузький коридор можливостей. Знову ж таки: ще Порошенко наголошував, що не бачить воєнного сценарію вирішення конфлікту. Але зараз його прибічники чомусь називають дипломатичний шлях "капітуляцією". Політика Зеленського – не капітуляція. Це поступове, але невпинне просування до мирного рішення на Донбасі.

Мінські угоди неідеальні. Втім, вони є дуже важливою передумовою для руху політико-дипломатичним шляхом – яким, власне, Президент Зеленський і рухається. Відмовитися від Мінських угод – означає повернутися на нульовий кілометр цього шляху. Більше того, відмова від цих угод дозволить нашим опонентам говорити, що це Україна не хоче миру. І таким чином ставити питання про пом'якшення санкцій, якщо не скасування їх зовсім.

Україна виконала всі умови для проведення Нормандської зустрічі. На трьох ділянках війська розведені, провокацій не відбувається, ситуація під контролем української влади, почалося відновлення об’єктів інфраструктури. А головне – на цих ділянках припинилися обстріли.

Під час зустрічі Президент добиватиметься трьох наступних цілей. Припинення вогню по всій лінії розмежування. Обміну утримуваних осіб за формулою "всіх на всіх" із зазначенням чітких термінів. Проведення місцевих виборів в ОРДЛО за українським законодавством за умови попереднього виведення всіх іноземних та незаконних збройних формувань.

Про прямі перемовини із ватажками бойовиків так званих ДНР та ЛНР не йдеться. Вони не є законно обраною владою і не можуть бути стороною офіційних переговорів.

На жаль, не вдасться поговорити про Крим – це питання від самого початку було винесене за межі "Нормандії". Для цього Володимир Зеленський планує ініціювати інший формат.

Я не маю зайвих ілюзій щодо нормандського формату. Для вирішення проблеми Донбасу не існує чарівної пігулки. Та й взагалі війна не може бути історією зі щасливим кінцем. Хоча б тому, що життя декількох тисяч українців не повернути.

Але під час виборів народ України чітко висловив новій владі запит на мир. Ми почули наших виборців і ступили на складний шлях до нього. Запевняємо вас: Президент має запасні варіанти навіть на той випадок, якщо "Нормандія" не спрацює. Та жоден із них не передбачає консервації сьогоднішнього статус-кво "ані війни, ані миру".

Ми почуємо голос кожного українця. Навіть якщо його думка не співпадає з нашою. Але ми ніколи не погодимося й далі жертвувати життями наших бійців. Життя кожного з них безцінне. І якщо "Нормандія" врятує хоч одну людину – це вже перемога.