Загальне виборче право

Загальне виборче право є священною коровою сучасного світу. Критикувати його не прийнято, навіть більше - піддавати сумніву його святість - непристойно. 

Чомусь прийнято вважати, що голос набуває важливості сам по собі. І чомусь вважається, що всі голоси рівноцінні. 

Ти можеш все життя здобувати знання й набувати досвід, а можеш нічого не робити, і це ніяк не вплине на твою суспільну цінність. Голос академіка має дорівнювати голосу неука, голос героя війни має бути рівним з голосом дезертира, а голос матері-героїні урівнюватися з голосом повії. 

Загальне виборче право – це коли всі несуть відповідальність за вибір більшості. А більшість завжди неосвічена, егоїстична та дріб’язкова. Неуків на кілька порядків більше, ніж академіків. В умовах загального виборчого права вплив безграмотних на країну в рази більший, ніж вплив освічених. 

Волевиявлення дурного, безвідповідального й емоційно неврівноваженого натовпу в сумі має дати правильне рішення для майбутнього всієї країни? В це можна тільки вірити. Як діти вірять в діда Мороза чи діда Бабая. Віра у важливість власного голосу - це шкідливий забобон. Шкідливий для спільноти в цілому. Сума сліпців не творить зрячого, а тим більше – не творить телескоп. 

Насправді цінним голос є тільки тоді, коли для його здобуття варто докласти чимало зусиль. Коли голосує не будь-хто, а лише заслужені громадяни. І коли ця заслуженість дивесифікована, тобто різнорівнева. Виборче право має сенс лише за таких умов:

1. Право голосу треба здобути

2. Голоси мають бути не рівноцінні. В залежності від заслуг.

На фото – мітинг на підтримку російської мови. Одеса, грудень 2008. Сьогоднішня політична система урівнює голоси «учасників» цього заходу і цілком заслужених громадян. Алкоголіки з плакатом «руский язык» яскраво ілюструють всі вади сучасної демократії. За чутками для цієї «глум-акції» команда найвідомішого з українських «провокаторів» просто найняла бомжів, але це нічого принципово не змінює.

Більше в моєму особистому телеграм-каналі: https://t.me/NKruk