Китайське полусолодке

Вже другий день українські медіа глузують із "китайської офіційної делегації" до Криму, до складу якої увійшли такі собі "Чень Шаньвень, Чень Юн та Чжао Кай". Підставою насмішок є те, що нібито ці особи є московськими бізнесменами китайського походження, які оперують на гуртово-роздрібних ринках "Москва" та "Садовод".

Першоджерелом цієї інформації став російський сайт "Медуза", який нібито володіє інсайдерською інформацією та знайшов відповідну згадку про Чена Шаньвеня на сайті "Асоціації сприяння мирному возз’єднанню Китаю в Росії".

Що ж. Одразу варто вказати, що ніякого діючого сайту згаданої "Асоціації" (на відміну від самої цієї "Асоціації"), узагалі не існує. Але повідомлення про діяльність цієї дійсно зареєстрованої в РФ структури регулярно висвітлюються на російськомовних інтернет-версіях таких офіціозів комуністичного Кітаю як "Женмінь Жібао", "Сіньхуа", "Кітайський інформаційний інтернет-центр" та на сайті посольства КНР в РФ. Там жодних згадок про пана Шаньвеня немає, до речі.

Хоча на цих ресурсах знайшовся, прикладом пан Чжао Кай, відмінник політичної та правоохоронної підготовки, "поліцейський" з прикордонного з РФ міста Суйфеньхе, який відповідав у цьому районі за спілкування з російськомовними іноземцями. Не буду навіть спекулювати на візуальній схожості маньчжурського "поліцейського" та його однофамільця, "кримського гостя". Бо усі три варіанти імені-прізвища "китайських делегатів" вкрай поширені.

Та я геть про інше.

Адже якщо "опозиційна" "Медуза" раптово пише про "китайського делегата", як про функціонера "Асоціації", то слід пояснити читачеві – що ж таке "Медуза" та що ж таке "Асоціація". Лише тоді ситуація стане зрозумілою.

З "Медузою" все більш-менш очевидно – "опозиційні російські журналісти" у 2014 році, у розпал захоплення Криму "раптово" вирішають емігрувати в Латвію, засновують там потужний медіа-ресурс "власним коштом" та починають комерційно збиткову, але політично успішну діяльність. Штатна пропаганда РФ "Медузу" звісно клеймить та проклинає, але цей зареєстрований в ЄС ресурс в РФ не блокується, має стабільну аудиторію та успішно формує "ліберальний порядок денний російськомовного населення Європи".

Одним словом підлеглі пана Наришкіна, горілчаного медіа-магната та за сумісництвом голови Служби зовнішньої розвідки РФ, діють доволі шаблонно. Але, на жаль, не безуспішно.

Значно цікавішою є ситуація з "Асоціацією", адже китайські методики "майстрів над шептунами" мають дещо інший вимір.

Якщо на пострадянському просторі абсолютна більшість національних спецслужб успадкувала підхід післявоєнного СРСР із традиційним розподілом на військову та цивільну зовнішні компоненти, то у комуністичному Китаї "експортні підрозділи" Міністерства державної безпеки та відповідні структури Народно-Визвольної Армії доповнює (а скоріше координує та контролює) партійна розвідка Департаменту роботи об’єднаного фронту, утворена ще у 1942 році, з урахуванням досвіду радянського Комінтерну.

До речі у листопаді 2013 року, за "дивним співпадінням" в умовах поступової "втрати берегів" владою РФ, у Китаї було засноване ще окрему партійну контррозвідку, але то – вже зовсім інша, хоча і вкрай цікава історія.

Та, як вже може хтось здогадався, саме Департаментом роботи об’єднаного фронту (назва, гідна ключової не публічної структури Срединної Імперії) у 1988 році було засноване "Китайську раду забезпечення мирного національного воз’єднання". Ця структура, формально ключовою метою якої є сприяння "повернення Тайваню" шляхом "народної дипломатії", стала парасолькою для більше двадцяти національних організацій "китайської діаспори" в країнах, що мають більше 200 регіональних та місцевих філій. Саме до них й належить заснована у 2003 році російська "Асоціація", функціонер якої нібито дегустував вина у підвалах "Масандри".

До речі аналогічний підрозділ "Китайської ради" (та відповідно Департаменту) у США 23 липня 2020 р. був офіційно визнаний саме структурою влади комуністичного Китаю, про що було зроблене заяву пана Помпео, із прямим публічним віднесенням структур "Китайської ради" до партійної розвідки Піднебесної.

Додам, для повноти розуміння, що "Китайську раду" наразі очолює колишній член Постійного комітету Політбюро Центрального комітету компартії Китаю вельмишановний Ю Женьшень, а заступником у нього діюча членкиня Політбюро а у минулому – голова згаданого Департаменту роботи об’єднаного фронту вельмишановна Сунь Чуньлань (як бачимо на вершині комуністичних спецслужб гендерна рівність дотримується не гірше ніж у фільмах про Джеймса Бонда).

Отже, якщо взяти сухий залишок, то маємо наступне. Підконтрольна установі Наришкіних "Медуза" публічно ув’язує членів "китайської делегації" до окупованого Криму із ключовою спецслужбою Пекіну та водночас дискредитує цю делегацію, зображуючи її пересічними торгівцями з ринку. При цьому насправді ані прізвищ цих осіб, ані їх причетності чи до "Асоціації" чи до московських ринків у відкритих джерелах нема. Примітно що "Медуза" нібито офіційно звернулася до "Асоціації" із запитом про членство у ній Шаньвеня та нібито не отримала відповіді.

Тому ця цікава історія, незалежно від справжніх прізвищ "китайських товарищів", та незалежно від рівня польоту фантазії "Медузи", свідчить, що "офіційним візитом" на півострів хтось явно залишився вкрай незадоволеним. Нагадаю, що особисто пану Наришкіну в Криму наразі фактично належить завод "Коктебель" з округою, тому тут скоріш за все мова навіть не про службові питання, а про бізнесові аспекти .

Втім, за будь-яких обставин, чи були "товарищі Чень Шаньвень, Чень Юн та Чжао Кай" в Криму "при виконанні", чи дійсно поїхали розвіятися від московської ринкової сутолоки їх візит "офіційним" аж ніяк не стає. А ось загальне питання китайської комуністичної експансії в Крим має стати, як прийнято казати у наукових колах, цікавою темою для нових досліджень

П.С. Технічне уточнення. Формально сайт "Асоціації сприяння мирному возз’єднанню Китаю в Росії" в РФ все ж існує, він ведеться китайською та не оновлювався з 2019 року. Згадки про такі поширені китайські ім'я-прізвища як, прикладом, Юн та Кай там є, та було б дивно, якби їх не було. Це так само, як на сайті "Медуза" не було б, приміром, жодного повідомлення про Іванова чи Кузнєцова.