Ракетно-космічний піар

Сьогодні День працівників ракетно-космічної галузі та Міжнародний день авіації і космонавтики. Будуть офіційні привітання з переліком «великих досягнень». Але для бравади та патетики сьогодні немає підстав.

Я мав честь бути причетним до розробки ракетних технологій для оборонної сфери. У найкоротший строк, в неймовірно складних умовах за мінімального фінансування українські вчені, конструктори та виробничники змогли створити ракетні комплекси, які перевершують російські аналоги за якістю і ефективністю та можуть надійно на суші та на морі захистити країну і нанести значні втрати ворогу.

Разом з тим, фінансування національної ракетної програми останні два роки відбувається лише під тиском громадськості – уривками та несистемно. З урахуванням проваленого в минулому році державного оборонного замовлення, не зрозуміло, що буде з подальшим фінансуванням стратегічних оборонних програм. Особливої актуальності це питання набуває в умовах загострення ситуації на Донбасі та стягування Росією своїх військ до наших кордонів. 

Україна отримала достатньо потужний фундамент авіаційної та ракетно-космічної галузі у спадок з радянських часів, але він знаходиться в надзвичайно важкому стані. Так, сьогодні відбуваються успішні спільні проекти з NASA, з Європейським космічним агентством (ESA),  SpaceX тощо. Але це незначні залишки нашого реального потенціалу, який використовується фрагментарно та швидко руйнується. Це ж стосується не тільки підприємств Державного космічного агентства, але і провідних підприємств авіаційної галузі, зокрема, ДП “Антонов”. Україна побудувала “Руслан”, “Мрію”, але, на жаль, ці технології – не сьогодення, а здобутки вчорашнього дня, які вже неймовірно важко відновити. 

Сьогодні ж влада замість підтримки та забезпечення розвитку ракетно-космічної та авіаційної галузі більше займається піаром, на кшталт запуску розрекламованого українського супутника. Це навіть не вчорашні, а позавчорашні технології зондування з роздільною здатністю 8 метрів, які вже нікому не потрібні і не матимуть сфери застосування та попиту. Адже сьогодні роздільна здатність супутників вимірюється вже не метрами, а сантиметрами! Тобто, виключно для зе-піару витрачаються колосальні бюджетні ресурси, що викликає, м’яко кажучи, здивування у фахівців і експертів.

В ХХІ столітті, якщо не розвиваєш наукоємні галузі – прирікаєш майбутнє своєї країни на периферію світових досягнень. Це означає свідомо обрати Україні роль сировинного придатка для більш успішних країн, керівництво яких має стратегічне бачення розвитку своїх держав та розуміння сучасних світових процесів та тенденцій. 

Для розвитку авіаційної та ракетно-космічної галузі потрібен не піар, а системний підхід, планові державні замовлення і наполеглива професійна робота. 

В Україні є найкращі фахівці, наукові школи та необхідні ресурси для того, щоб наша держава посіла гідне місце серед провідних космічних держав світу. 

Хочу привітати з професійним святом всіх тих, хто на своїх плечах продовжує утримувати та зберігати нашу стратегічну ракетну і аерокосмічну промисловість.  Сподіваюсь, що держава повернеться обличчям до цих ключових для розвитку та захисту України питань.