НАТО чи ядерна зброя?
Якщо не слідкувати за новинами внутрішньої політики України і лише іноді бачити найгучніші заголовки, то складається враження, що у нас нарешті все пішло на лад. То санкції проти Медведчука та його компанії, то Кравчук і Єрмак різко стали мілітарними патріотами. А тепер ще бачимо таку новину:
Україна розглядає можливість володіння ядерною зброєю, якщо не стане членом НАТО. Про це днями заявив український посол в Німеччині.
Андрій Мельник - посол України в Німеччині
Цікавий збіг обставин: посла звати Андрій Мельник. Думаю, якщо це не реінкарнація самого Провідника ОУН, то принаймні речі він каже правильні. І дійсно, колективний Захід в обличчі США та Британії гарантував нам в обмін на ядерку територіальну недоторканість. Вже 7 років вони не можуть виконати своїх зобов'язань. То чому ми маємо виконувати свою частину договору?
Я вважаю, що сподіватись на будь-кого це слабка і програшна позиція. Ми можемо безкінечно стукатися в закриті двері Альянсу, але згадаємо про банальний факт. Ще у 2019 році помічник президента США з нацбезпеки О'Брайєн заявив, що питання долучення України до НАТО не стоїть на порядку денному через війну з Росією.
І так, на відміну від нашого законодавства, на Заході чітко визначили нашу війну. Не АТО. Не ООС. Війна з Росією.
Поки триває війна — до НАТО нам не попасти. Коли вона закінчиться перемогою — це означатиме, що нам і НАТО не потрібне. Якщо вона закінчиться поразкою, то тим більш нам НАТО нічим не допоможе.
Виникає закономірне питання: що робити?
Ядерна зброя
Щодо НАТО, то там все простіше. Нам не потрібно відмовлятись від їх допомоги. Якщо дивитись на загальний коефіцієнт військових внесків у Альянс, бачимо, що практично всю військову потугу НАТО складають Штати. Отже, потрібно взаємодіяти напряму з адміністрацією Білого Дому. Це було можливо як при Трампі, так і при Байдені, головне — мати бажання.
З будь-якої ситуації завжди є вихід. Але його знаходить той, хто має бажання.
А зараз, коли почалася війна, усі задьоргалися та згадали про ядерку. Тому я вважаю, що якщо в НАТО нас не дуже то й чекають, то ядерне озброєння треба повертати, адже саме воно стане символом того, що Україна - це не та країна, яку можна десятиліттями ображати та тим паче починати проти неї військову агресію.
Я вважаю, що саме у такий спосіб ми перестанемо бути об'єктом перемовин на міжнародній політичній арені, а нарешті станемо значущим її суб'єктом. І тоді для нас будуть відкриті зовсім інші можливості, як політичні, так і економічні.
Я впевнений, що формування Інтермаріуму має ініціюватися з нашого, українського боку, як і питання повернення ядерного статусу. І бажано зробити це якнайшвидше.
1) Проведения встречи в Киеве с послами Великобритании, США, Франции, Китая, чтобы предупредить правительства этих стран о важных для всего мира последствиях несоблюдения ими гарантий Украины по Будапештскому меморандуму (чтобы весь мир смог бы полюбоваться на «страны-подписанты» и задуматься о том чего стоят «подписи» всех (а не только РФ) «ведущих держав»!);
2) Прямого обращения Президента и ВР Украины к народам (!!!) стран-подписантов Будапештского Меморандума с разъяснением позиции Украины (я думаю, что не стоит говорить/рассуждать о каких-либо «репутациях и рейтингах» руководства этих «стран-подписантов» после этого...)!;
3) Официального заявления Украины о том, если сегодня государства-«гаранты» отвергают (или не подтверждают) свои международно-правовые обязательства перед Украиной по Будапештскому меморандуму от 5 декабря 1994 года «О гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия», то Украина перестанет быть участником Договора о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968, к которому мы присоединились на основании Закона Украины №248/94-ВР от 16 ноября 1994 года,и вполне законно восстанавливает свое право (хотя бы только право / пока только право! ) на ядерное оружие.
А дальше - «возможны множество вариантов»…