ТИТАНОВИЙ КЛОНДАЙК: ХТО ТРИМАЄ НА ПЛАВУ ОБОРОНКУ РФ?

Тема титанової промисловості та експорту українського титану за кордон – а саме до РФ – є однією з найважливіших для нашого медіа простору, хоч про неї не прийнято говорити. Однак це треба робити, особливо напередодні приватизації титанових гігантів.

Цього тижня я написав текст про експорт титану для одного великого інформаційного видання. Але хочу поділитися інформацією з читачами Цензор.нет, а також дещо розширити фактаж. Бо вже отримав дозу звинувачень у дезінформації: полетіли голослівні заяви у блогах та пости в анонімних Телеграм-каналах, начебто поставки титану до РФ – це наклеп ворогів приватизації.

А в мені ці слова викликають бажання ще трохи більше розібратись в темі. Я користуюсь даними з відкритих джерел. І зазначу, що в першу чергу я публіцист, а не економіст чи хімік.

Але все ж таки прошу вас надати своєї уваги цьому тексту.

Історія постачання титану країні-агресору все більше нагадує теорію змови з купою діючих осіб – закордонний вплив, верховна влада країни, олігархічні кола… Тож припинити це лицемірство, замішане на мільярдних прибутках, може лише масовий розголос, увага міжнародних ЗМІ та світової спільноти.

УКРАЇНСЬКИЙ ТИТАН

Україна є справжнім титановим клондайком. На нашій території сконцентровано 20% світових запасів і видобутку ільменіту, включаючи 40 титанових родовищ (з яких: 1 – унікальне, 13 – великих, 12 – розвіданих, 5 – розроблюваних). В Радянському Союзі частка України у виробництві ільменітових концентратів складала 90%.

Середня оцінка українських запасів титану складає 184 тонни, що у кінцевій вартості продукції оцінюється у 300 млрд. доларів. Цих запасів Україні може вистачити на 440 років.

Титан використовується у різних сферах життя. Але перш за все – це матеріал, без якого не може вижити оборонний сектор – авіа- та ракетобудування. Широко використовує титан і Росія у своєму оборонному секторі.

Про останнє хочеться розказати детальніше.

ТИТАНОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Найбільшим видобувачем титанової сировини України є Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія (далі ОГХК). До неї входять Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат.

Також великі титанові виробництва є на заводі Сумихімпром та Запорізькому Титано-Магнієвому Комбінаті.

Після Революції Гідності ці підприємства перейшли у державну власність. Зараз вони перебувають у підпорядкуванні Фонду Державного Майна України (далі ФДМУ). Головою ФДМУ є Дмитро Сенниченко. Саме він призначає керівництво на вищезазначені підприємства та опікується їхньою діяльністю.

КОМУ МИ ЕКСПОРТУЄМО СВІЙ ТИТАН?

Як не дивно, головним імпортером українського титану є країна-агресор – Російська Федерація.

За офіційними даними Рахункової палати РФ, Україна постачає більше 82% потрібної Росії титанової сировини. Нас можна вважати майже ексклюзивним постачальником у світі, тому, якщо б Україна раптом припинила до Росії поставки титану, це завдало б потужного удару по стратегічній галузі ворога.

Різні люди, наближені до голови ФДМУ Дмитра Сенниченка, намагаються довести, що постачання титану до РФ – це байка.

Проте у доступі є декілька джерел, на які можна спиратися при аналізі:

Дані Рахункової палати РФ:

https://ach.gov.ru/upload/iblock/64f/86t1xajzpwu5blnw66q0rieuy094t8oj.pdf?utm_source=yxnews&utm_medium=desktop

Українські офіційні дані Державної служби геології та надр України:http://www.miningworld.com.ua/uk-UA/otrasl/otrasl.aspx

Ініціатива щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях ЗВІТ ІПВГ УКРАЇНИ 2019, Ernst & Young

https://data.gov.ua/dataset/dc048d29-278f-45c5-a901-9aee7aee7402/resource/c47efa0f-22d1-41e2-9d37-c616265eed08/download/report-eiti_ua_2019.pdf

Ви можете мені сказати, що некоректно спиратися на звіти Рахункової палати РФ. Я можу з вами погодитись, але чому немає статистики від: Рахункової палати України, Міністерства економіки, державної статистики за 2020 рік, чому цю інформацію не можна знайти на сайтах наших державних установ?

Ви можете сказати мені, що я спираюсь на звіти за 2019 рік. Однак ЗВІТ ІПВГ УКРАЇНИ 2020, Ernst & Young тільки проходить етап підготовки. А даних від державної статистики за 2020 рік просто неможливо знайти.

Добре, інформація про те що Україна є найбільшим постачальником титанової сировини в РФ з’явилась більше ніж місяць тому. Чому за цей час ця історія ніяк не прокомунікована з боку наших органів влади?

Тим паче, що одразу після розголосу ситуації з постачанням титану для озброєння російської армії у червні, РНБО "прикрила" провину ФДМУ під управлінням Сенниченка, наклавши санкції на генерального директора корпорації Ростех Сергія Чемезова та голову ради директорів ВСМО-АВІСМА Михайла Шелкова. Про це я також напишу нижче.

Накладені були санкції і на Дмитра Фірташа, який довгий час контролював великі титанові підприємства України через своїх менеджерів. Може саме для того, щоб зняти провину саме з ФДМУ та держави й перекласти її на олігарха?

Учора з публічною відповіддю на мій матеріал виступив очільник ОГХК, підкресливши, що прямих контрактів з РФ підприємство не має. Можливо, й не має, але як відбувається перевалка титанової руди і через які «прокладки», детально зображено у недавньому розслідуванні Радіо Свобода:

https://ru.krymr.com/a/krymskiy-titan-sankcii-siriya-ruda-porty-kryma/31187221.html

Український титан насамперед постачається світовому лідеру ВСМПО-АВІСМА, яка входить до корпорації "Ростех". Та, в свою чергу, об’єднує оборонні підприємства: Рособоронекспорт, концерн "Калашніков" та "Веролеты России".

Значимість ВСМПО-АВІСМА є у тому, що 75% виготовленої продукції вона постачає автогігантам Boing та Airbus. Зазвичай саме цей факт люблять використовувати наші чиновники для виправдання поставок титанової сировини до Росії.

Але саме тут виникає декілька питань. Зверніть увагу, ми постачаємо Росії 82% титанової сировини. Але це ж більше, ніж Росія віддає продукції для Боїнга та Аірбас.

При цьому в Україні ніхто не цікавиться, для чого саме Росія використовує наш титан. Чому ані ФДМУ, ані Міністерство економіки не проводять розрахунків, скільки реально потрібно титанової сировини для експорту продукції для умовного Боїнга та Аірбаса?

По-друге. Наприкінці 2020 року Мінторг США ввів санкції проти низки компаній, які разом з ВСМПО-АВІСМА входять до корпорації Ростех. Це: Рособоронекспорт, Об'єднана авіабудівна корпорація (ОАК), компанії "МиГ" та "Туполев", "Оборонпром”. Їх звинувачували у підтримці репресивних режимів у Китаї та Венесуелі, у систематичному постачанні їм зброї.

Крім того, пропоную дивитись правді в очі. Окрім легальних поставок зброї, Росія робить це і нелегально. Всі ми прекрасно розуміємо, що бойовики на Донбасі не знайшли ПЗРК, танки, автомати у безкрайньому донецькому степу. Цю зброю їм завезли саме з Росії.

Так само, як і озброєння для військових дій у Сирії, Ірані або Секторі Газа. 

Тобто виходить дивна історія. Ми постачаємо титан Росії. Частину вона віддає Боїнгу й Аірбас. Тут наші чиновники звітують про те, які вони важливі для всесвітньої авіабудівної галузі. А решта сировини йде на зброю, якою вбивають українських солдат на Сході країни, або на озброєння терористичних угруповань у половині світу. Я правильно розумію ситуацію? Щоправда, у цьому пункті наші чиновники чомусь мовчать. Пояснюючи, що «це лише бізнес».

Варто зазначити, що Служба Безпеки України усіляко намагалася завадити відправці титану до РФ. Так, у листопаді та грудні 2020 року СБУ спробувала заблокувати відвантаження 11,5 тонн ільменіту на судно BOGDAN в порту Одеси, який у подальшому через компанії-прокладки доставляли до РФ. Однак Дмитро Сенниченко втрутився, і вирішив питання. І так він робив не один раз.

РЕЗЮМЕ

Незважаючи на викладене, тема постачання титанової сировини країні, яка тероризує півсвіту, постійно замовчується в українському медіа просторі. Мало хто хоче в ній детально розібратись. Це вигідно в першу чергу українським чиновникам, які покривають та гріються на «золотій жилі». Але пам’ятаймо, що у кожного злочину є конкретне прізвище, яке рано чи пізно стає відомим. І завдання громадськості – домогтися, щоб кожен винуватець поніс справедливе покарання.

Я витратив декілька місяців для того, щоб розібратись та написати цей невеликий текст. Чому? Тому що це сприяння ворогу позбавило мене дому. Тримало в полоні. Продовжує вбивати моїх земляків.

Хочу зазначити важливе. Я буду дуже радий, якщо цей текст спонукатиме державні органи влади нашої країни надати офіційну статистику постачання українського титану до РФ. Бодай заднім числом.

Сподіваюсь, що з кожним моїм текстом ця тема ставатиме все резонанснішою. Для того щоб принаймні коїти цей злочин було не так комфортно, не так безкарно.

Мрію, щоб наші громадяни навчились розбиратись, де дійсно важлива тема, а де – окозамилювання. Тема експорту титану є дійсно важливою. І я дуже сподіваюсь, що цей текст піде в маси.