Діти Берії. До чого призводить безвладдя в ДФС

Доволі часто в кабінетах співробітників українських правоохоронних органів можна побачити зустріти портрети Дзержинського з широко відомою сакраментальною фразою «Отсутствие у вас судимости — это не ваша заслуга, а наша недоработка». 

Коли питаєш правоохоронців, навіщо їм це, зазвичай вони, посміхаючись, відповідають, що це такий професійний гумор. Але якщо екстраполювати цей нелюдський афоризм на факти реальності, ти розумієш: це не гумор, а негласне правило, перший та єдиний заповіт. Власне, про один з таких фактів я хочу розповісти вам сьогодні. 

Отже 6 серпня ЗМІ повідомили про викрадення співробітниками ДФС жінки в центрі Києва. Жертвою силовиків стала Юлія Шевчук, директор ТОВ «Техноложик». Затримання Юлії більше нагадувало затримання терориста чи вбивці: двоє чоловіків підбігли до неї на вулиці, скрутили і запхали в машину. Як з‘ясувалося пізніше, фіскали вимагали від Юлії підпісу під заздалегідь роздрукованим документом, який стосувався діяльності ТОВ «Техноложик». У процесі «розмови» їй погрожували пістолетом, тортурами та ув’язненням до СІЗО. Перелякана жінка підписала все, що вимагали оперативники, після чого її відпустили. 

Тут потрібно зауважити, що в фабулі кримінального провадження фігурують ФОПи, пов‘язані з парфумерією. Компанія Шевчук - фінансова і не має жодного відношення до косметики. 

Після звільнення Юлія Шевчук вирішила не повторювати помилку тисяч жертв насилля з боку правоохоронців і не толерувати його. Вона звернулася до керівництва ДФС з вимогою проведення службової перевірки, ба більше, що ім’я одного з нападників стало відоме - Тарас Кручко, співробітник Управління боротьби з фінансовими злочинами Офісу великих платників ДФС. Відповіді на звернення Шевчук не отримала, тож була вимушена звернутися до уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової. Хоча, як на мене, правову оцінку цього факту має давати ДБР у зв‘язку з відвертим перевищенням фіскалами влади та службових повноважень.

У мене викликає подив, що тут фігуруть співробітники саме ДФС, які завжди вважалися «білими комірцями» і більше асоціювалися з бухгалтерією, ніж з фізичним пресингом. Це ж не карний розшук і не «Альфа» СБУ, які часто спочатку сують в обличчя ствол, а вже потім розмовляють. Втім, логіка подій є завжди, головне - прагнути її зрозуміти. Присутня вона й тут. 

Річ у тім, що оперативні підрозділи ДФС доживають останнні дні у тому вигляді, в якоми ми маємо нещастя їх споглядати. Після запуску БЕБ, яке очолюватиме екс-голова ДФС Мельник, доволі велика кількість оперативних працівників залишиться без роботи. Підозрюю, саме цей період фактичного безвладдя та відсутність керівника використовується багатьма для максимально активної «дойки» комерсантів. Людей викрадають, вибивають зізнання, відкривають справи і чекають на «вирішення питання». 

Я думав, що ж мені нагадує ситуація з викраденням Юлії Шевчук. Потім збагнув: це ж стиль Берії. Загальновідомо, що він дуже любив викрадати жінок просто з вулиці, кидати в машину і робити з ними що заманеться. Схоже, наші «діти Берії з ДФС досконало оволоділи методологією свого ідейного натхненника. 

Але й це ще не все. Про найсмішніше чи, радше, найсумніше я дізнався вже після того, як я написав текст. Виявляється, справу Шевчук розслідує слідчий Дмитро Пташинський, аномально благополучний з матеріальної точки зору, має елітну нерухомість, автомобіль представницького класу. Сім’я слідчого пов‘язана з масштабною мережею конвертаційних центрів у Харківській області, успішно займається «обналом». Докладніше про це - тут. Боротися з «обналом» своєї сім‘ї слідчик, ясна річ, не хоче. Воно й зрозуміло, адже Land Cruiser сам себе не купить, та й пресувати незнайомих жінок набагато простіше. 

Тим часом, безпосередній керівник Пташинського - начальник Третього відділу розслідування кримінальних проваджень Офісу великих платників податків ДФС Максим Федосов, який курує слідство щодо Шевчук і який у липні 2019-го року придбав житловий будиночок в окупованому Донецьку, планує перевестися до Бюро економічної безпеки і, наскільки я розумію, перенести за собою всі ці беріївські методи роботи. Але ж цього не станеться, чи не так, пане Мельник?