Кадрове питання СБУ - як кількість перетворити в якість

В минулій публікації із серії, мною було приділено увагу статусу Служби безпеки України та функціям, які повинні виконувати спецслужба. Тепер хочеться зупинитися на питанні особового складу, який повинен їх виконувати, і розповісти про те, як зміниться підхід до формування кадрами СБУ.
На сьогодні в СБУ служить близько 30000 співробітників. Більшість із них військовослужбовці, є також державні службовці і працівники за трудовим договором, так званий “вільний найм”. Організаційно служба поділяється на Центральне управління і регіональні органи. До складу Центрального управління входить визначений перелік функціональних підрозділів, як оперативних - контррозвідки, військової контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, контррозвідувального захисту інформаційної безпеки, захисту національної державності, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічних заходів. А також ряд підрозділів забезпечення. Регіональні органи загалом повторюють таку ж структуру в мініатюрі з невеликою відмінністю - до їх складу входить велика кількість міських, районних та міжрайонних підрозділів. Співробітники жартують, що ледь не в кожному селі є СБУ. Така структура, це теж спадок УКДБ. Однак доцільність такої кількості дрібних підрозділів сумнівна, адже спецслужби противника зазвичай спрямовують свої атаки на органи управління загальнодержавного рівня, військові частини чи стратегічні підприємства, однак ніяк не на фермерські господарства і сільські ради. Та все ж керівництво СБУ планує залишити наявну мережу підрозділів. Хоча сама структура СБУ більше не буде визначена законом і Голова зможе її змінювати.
Якщо виходити з завдання підвищення ефективності СБУ (про яке згадувалось в одній із минулих публікацій) , то необхідно максимально оптимізувати витрати, визначивши пріоритетні функції та завдання, кількість співробітників, яка може їх виконувати, визначити коефіцієнт певного кадрового резерву, необхідного для тактичних підсилень напрямків, врахування відсотків сезонної тимчасової непрацездатності тощо.
Робоча група в проекті закону окреслила коло завдань для СБУ чотирма згаданими раніше завданнями. Однак скільки необхідно співробітників для ефективного виконання цих завдань визначити складно. Для цього потрібно враховувати наявну і прогнозовану оперативну обстановку, форми і методи діяльності спецслужб основних противників, рівень технічного розвитку, наявного і перспективного агентурного апарату тощо. Ці всі дані може оцінити лише Служба безпеки України. Однак досвід показує, що державні органи погано здійснюють самореформування. Представники СБУ на засіданнях робочої групи щодо чисельності повідомляли лише про необхідність збільшення, обгрунтовуючи це складною ситуацією і активним залученням до дій в конфлікті на сході. Тому доводиться встановлювати хоча б якісь об’єктивні критерії і до них прив’язувати майбутню чисельність спецслужби.
За моєю інформацією, на сьогодні значно менше половини посад в СБУ є оперативними. Це ті співробітники, хто безпосередньо виконує контррозвідувальні функції. Більше того, частина з цих посад є вакантними, в службі є постійний кадровий голод на оперативних співробітників, зате є в достатній кількості різних “тилових” співробітників. Окрім вакантних посад, частину опервативних посад можна не рахувати, оскільки це керівники різних рівнів, радники, “офіцери з особливих доручень” та інші. Тому одним із варіантів могло бути скорочення особового штату до 10000 осіб із збереженням кількості оперативних посад не менше ніж наявна на сьогодні. Але скорочення спецслужби втричі виглядало надто радикальним і противники реформи використали б цей факт для дискредитації законопроекту, за таку оптимізацію могло не знайтися достатньої кількості голосів. Було запропоновано оптимізацію до 17000 осіб. Однак в остаточному тексті автори законопроекту збільшили цю кількість до 20000. Скорочення буде поетапне протягом трьох років.
Воно буде диференційованим і залежатиме не тільки від кількісних показників, а буде враховувати специфіку посад. Адже якщо виходити виключно з кількості, є ризик, що «тиловики» і люди з кабінетів мають більше шансів залишитися працювати ніж ті хто проводить роботу «в полях».
Чому потрібно проводити оптимізацію? Початкова заробітна плата співробітника СБУ близько 13-15 тисяч гривень. Це значно менше не лише заробітної плати в іноземних спецслужбах, але й у вітчизняних правоохоронних органах. Для того, щоб залучати найкращі кадри необхідно пропонувати відповідний рівень заробітної плати.
Крім того, підвищення заробітної плати сприятиме усунення штучної конкуренції з іншими правоохоронними органами, що повинно зупинити перехід до них професійних кадрів з СБУ.
Інша важлива складова витрат, які постійно недофінансовані - це розробка, створення і закупівля сучасного технічного обладнання і програмного забезпечення. Робота спецслужб - це на дев’яносто відсотків робота з інформацією. Сучасний стрімкий розвиток інформаційних технологій відкриває широке вікно можливостей в боротьбі з противником, однак сучасні технології і кваліфіковані фахівці коштують недешево. Якщо ми економитимемо на розвитку, то матимемо й надалі недореформоване УКДБ, де співробітники через низькі заробітні плати будуть піддаватися спокусі здерти гроші з бізнесу.
Я гадаю ні для кого не секрет, що в СБУ існує негласний поділ співробітників. Він був завжди, але посилився з початком війни. Частина офіцерів прийшли в спецслужбу щоб служити Україні, захищати Батьківщину. Коли почалась війна, вони стояли в черзі на ротацію в АТО. На щастя, таких офіцерів багато, завдяки ним СБУ не лише вистояла в протистоянні із спецслужбами Росії, але й нанесла багато відчутних поразок своїм “візаві”. Інша частина співробітників прийшла в СБУ для особистого збагачення, налагодження корисних зв’язків, одержання неправомірного впливу на бізнес і органи влади. Є ще третя категорія: “співробітники-баласт”. Безідейні, безініціативні, які потрапили в СБУ випадково або задля одержання стабільної заробітної плати і військової пенсії.
Важливо під час оптимізації особового складу зберегти найкращих офіцерів та позбутися корупціонерів і нероб. Це дуже непросте завдання, оскільки першими якраз можуть звільняти найкращих - їм легше піти, вони можуть без проблем знайти роботу з вищою заробітною платою, а слабші кадри триматимуться за посади до останнього.
Було вирішено провести переатестацію. Однак переатестувати 30000 осіб це надзвичайно складне завдання, тому атестуватимуть лише керівників, а вже відібрані начальники у подальшому будуть зацікавлені, щоб у них працювали найкращі працівники.
Відбиратимуть комісії, до яких увійдуть представники від розвідувального співтовариства та комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів. Предметом атестації будуть професійна компетенція, етика і доброчесність, а також відповідність вимогам нового закону “Про Службу безпеки України”.
Серед вимог до співробітників СБУ вдалося запровадити кілька нововведень. В попередніх редакціях було обмеження для співробітників, які мають судимість за тяжкі і особливо тяжкі злочини. Однак, якщо судимість погашена чи знята - особа могла стати співробітником спецслужби. Це безглуздя. Нам вдалося шлях в СБУ закрити особам, які були засуджені.Також робоча група визначила обмеження для осіб, які мають близьких родичів іноземців. Проти цієї норми виступало значне лобі, аргументуючи це тим, що це порушення прав особи, що після розпаду СРСР у багатьох військових батьки чи інші родичі стали громадянами різних республік. Однак цей аргумент слабкий. Для відбору до спецслужб кожна держава виставляє спеціальні умови і це не є дискримінацією, а щодо колишнього союзу - то з моменту його розвалу минуло вже тридцять років. Усі, хто бажав пов’язати свою долю з Україною, вже давно це зробили.
В чинному законі відсутні будь-які спеціальні вимоги до Голови СБУ, його заступників, керівників регіональних органів та функціональних підрозділів. Це призводить до того, що на керівні посади призначають осіб без будь-якого досвіду у сфері національної безпеки. Часто за такими керівниками приходять цілі “команди”. Результат - деградація і депрофесіоналізація спецслужби, кращі співробітники демотивовані розвиватися якщо зайняття керівних посад не корелюється із досвідом і службовими досягненнями, відбувається постійний потік кадрів.
В останній редакції законопроекту пропонується визначати до керівних посад СБУ вимогу наявності досвіду як загального в контррозвідувальних і розвідувальних підрозділах, так і управлінського. Для Голови - спеціальна вимога лише управлінського стажу. При цьому, чомусь було залишено “посади для десанту” - умисно не було прописано вимог досвіду роботи в спецслужбах для простих заступників Голови. Мої пропозиції визначити в законі такі вимоги були профільним Комітетом відхилені.
А це був важливий запобіжник від можливість призначати на такі посади зручних людей «з вулиці». Відмова від такого підходу фактично є збереженням політичного впливу на службу, що є категорично неприйнятним, бо саме в цьому полягає реформа аби усунути службу від політиків.
Важливо було також виправити суперечність Конституції України, яка зараз закладена в чинному Законі. Так, в ньому сказано, що Голова СБУ, його заступники, керівники регіональних органів і функціональних підрозділів призначаються і звільняються з посад Президентом України. Однак розділом V Конституції визначено виключний перелік повноважень Президента України. Так, відповідно до частини 14 статті 106, Президент вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України. Іншими повноваженнями щодо кадрових призначень і звільнень в СБУ, Конституція України Президента не наділяє. Це важливий момент як для балансу між гілками влади, так і щодо внутрішнього розвитку спецслужби. Адже були непоодинокі випадки, коли різні групи впливу лобіювали перед Президентом власних “протеже”, що призводило до розколу всередині СБУ, її фрагментування і некерованості. На мою думку Президент несе персональну відповідальність за весь сектор національної безпеки, однак безпосередньо за діяльність СБУ відповідальність перед Президентом несе Голова служби, тому він повинен особисто приймати кадрові рішення по структурі.
Одним з важливих напрямів реформи з самого початку була демілітаризація Служби безпеки України. Ця вимога звучала як від безпекового експертного середовища, так і від правозахисних організацій і західних партнерів.
Світова практика показує, що особи, уповноважені державою на правозастосування, використання державного примусу, не повинні бути військовими. Це пов’язано із специфічним статусом і психологією військової служби. Оскільки здійснення військових завдань безпосередньо пов'язане з ризиком для життя, невиконання наказу може призводити до значних втрат особового складу і військової поразки. Тому у військовій службі примат наказу стоїть дуже високо. Невиконання наказу - це військовий злочин, це те, що військовослужбовцям повторюють з самого першого дня на службі. Звичайно, є право не виконувати явно злочинні накази. Але військова психологія викривлює це правило так: “спершу виконай наказ, а потім аналізуй і оскаржуй”.
Такий підхід неприйнятний для органу, який забезпечує безпеку наших громадян, якому законом надано право на обмеження прав і свобод осіб. Тому співробітники, які безпосередньо залучені до виконання контррозвідувальних, оперативно-розшукових чи слідчих заходів, повинні не бути військовослужбовцями. При прийнятті рішень вони повинні керуватися законом, а не наказом керівника.
Звичайно, статус співробітників із спеціальними званнями - це також психологічне обмеження, однак межі для виконання наказу не такі безальтернативні. Також частина підрозділів імовірно і надалі частково комплектуватиметься військовими, це стосується співробітників військової контррозвідки та теперішнього Центру спеціальних операцій “А” у зв’язку із специфікою завдань, які вони виконують.
Ще одним аргументом на користь залишення частини посад, що комплектуватимуться військовослужбовцями - це вимоги статті 17 Конституції України про те, що “забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави“.
Зараз серед співробітників СБУ поширюються чутки про те, що після демілітаризації їх позбавлять якихось пільг - черги на квартири, медичного обслуговування чи високої пенсії. Однак в законопроекті практично усі соціальні пільги військовослужбовців продубльовані і для співробітників зі спеціальним статусом. Моя особиста думка - необхідно платити людям достойну заробітну плату і дати можливість самим вирішувати де вони хочуть купити житло, де лікуватися чи навчати дітей.
У мене були пропозиції по забезпеченню співробітників і членів їх родин страховою медициною замість того щоб утримувати систему військових шпиталів. Усі, хто хоч раз там обслуговувався, мене зрозуміють. Звісно в шпиталях СБУ є хороші кваліфіковані лікарі, однак сама система побудована за бюрократичним принципом - лікарям також потрібно “показувати результати своєї роботи”. Множиться бюрократія, черги, привілеї для окремих співробітників, інші ж місяцями очікують на проведення процедур на приладах, які вже давно доступні в приватних лікарнях. Начальник військово-медичного управління СБУ - генеральська посада. І цим все сказано. Однак знову лобі зі служби зуміло закріпити в фінальній версії законопроекту варіант з відомчою медининою. На мою думку, єдина об’єктивна перешкода ліквідації відомчої медицини - це необхідність забезпечення двох функцій: перша соціальна - надання медичного обслуговування пенсіонерам СБУ та членам їх родин. І друга проведення військово-лікарняної комісії і щорічних обов’язкових оглядів співробітників. Решту можна делегувати іншим, зокрема і приватним закладам, які співробітники оберуть самі.
В СБУ діє також відомча система освіти. При чому, окрім тренування і перепідготовки співробітників та здійснення наукової діяльності у галузі державної безпеки, дві академії СБУ готують бакалаврів і магістрів. На мою думку, це цілком невластива функція для спецслужби. Марне витрачання державних коштів на те, щоб протягом п’яти років навчати дітей після школи, які по завершенню можуть зрозуміти, що контррозвідка не для них. Значно ефективніше підбирати дорослих і уже підготовлених громадян, які не лише здобули освіту, мають життєвий досвід, але й внутрішньо сформувалися як особистості, є патріотами і свідомо роблять вибір служити Батьківщині. Зараз система сформована так, що академії СБУ - це в першу чергу навчальний заклад для дітей співробітників. Я не проти “військових династій”, але я за чесні і рівні умови для всіх, а також за те, щоб наша спецслужба комплектувалася найкращими.
Прийняття закону забезпечить необхідні ресурси для відбору найкращих співробітників в службу, максимально усуне перешкоди для їх підготовки, розвитку і соціального забезпечення. Після цього все залежатиме від уміння і політичної волі керівництва СБУ - керувати по-старому, призначати людей за їх лояльністю, а не професіоналізмом чи використати історичну нагоду і розпочати потужний розвиток вітчизняної спецслужби.
А зачем воинские звания в других спецслужбах (не включаю туда ГУР моу, они чисто военные)? Это ж какие расходы!!! У нас даже мчс все при воинских званиях при погонах и при форме. Ну и на яух
МИ6 создавалась как военная структура, её подчиняли потом то МИДу, то МВД - но до середины 50-х годов ей руководили армейские либо флотские генералы, которые там соответствующие порядки наводили.
С 50-х там уже професиональные разведчики керували, и у них были гражданские должности соответствующие должностям МИДа, чи МВД.
На данный момент офис МИ6 - сборище патлатых программистов с немытыми головами, афганцев -пакистанцев, и бабушек а-ля мисс Марпл, вяжущих шерстяные носки. Но эта структура работает в тысячу раз эффективнее нашей избушки, шо, в принципе, и не удивительно.
В остальном - согласен с Вами: система званий в Украине полностью дублирует совок и его правопреемницу.
К примеру, когда воинское звание автоматом переносится в специальное. То есть, если военный капитан приходит соужить в полицию, то он будет служить лишь на офицерской должности, даже если не меет понятия, чем уголовный кодекс отличается от административного.
К примеру, в штатах - по другому. Какое б у тебя не было военное звание, в полиции ты начинаешь с обычного "офицера" (там это самое низшее звание в полиции). Тема раскрыта в фильме "Верный всегда", когда коп проходит резервную службу в морской пехоте США. И, если в МП он имеет звание "старший сержант", то в полиции он - обычный офицер-патрульный. Но это в нормальных странах а не в нашем перекрашенном совке
Что касается полиции, то тут все просто: в отличие от большинства "специалистов" я понимаю, что именно в эту структуру, в случае беды, я имею обратиться больше всего шансов. И мне хотелось бы, чтоб там работа была престижной и туда могли отбирать лучших, как, к примеру, в штатах или Израиле, а не дегенератов, уровень которых на гражданке - охранять магазин в райцентре.