Без Трибуналу не буде ні конфіскацій ні репарацій

Покарання за агресивну війну проти України передбачатиме не тільки кримінальну відповідальність верхівки та виконавців з росії та білорусі за скоєні злочини (в першу чергу, за злочин агресії, воєнні злочини, геноцид, злочини проти людства (людяності).

Повинна мати місце й матеріальна відповідальність за знищені та покалічені судьби наших людей, за знищені та покалічені міста та села України.

Але одного бажання для цього недостатньо.

Ми неодноразово чули, що країни Заходу готові передати Україні заморожені резерви та інше майно рф, але для цього потрібен правовий механізм.

Існує точка зору, що для цього необхідним є міжнародний договір, який заключать між собою держави, що мають майно осіб, дотичних до агресії проти України, а для цього вказані держави, мовляв, повинні внести зміни у своє внутрішнє законодавство.

На нашу думку, цей шлях є тупіковим.

По-перше, навіть при великому бажанні внести зміни в законодавство десятків держав, а тим більше в короткі строки, нереально.

По-друге, і головне – такого роду зміни будуть протирічити як мінімум двом базовим правовим принципам демократичних держав.

Перший – принцип державного імунітету.

Який, як ми знаємо, в тому числі, означає, що, оскільки всі держави є незалежними та рівними, майно держави не може бути стягнуто іншою державою або групою держав без згоди вказаної держави.

Другий – принцип примусової конфіскації майна виключно за рішенням суду (за відсутності між державами стану війни).

А передача Україні майна агресора та його поплічників відповідно до міжнародного договору означатиме саме позасудову конфіскацію.

На наший погляд, єдиним реальним правовим інструментом для конфіскацій та репарацій на користь українців та України є міжнародний судовий орган.

А саме, спеціально створений міжнародний воєнний трибунал (далі – Трибунал).

Як ми вказували раніше, з історії ми знаємо про три основні варіанти створення Трибуналу.

Перший - за угодою держав.

Так були створені Нюрнберзький трибунал та Токійський процес.

Другий - за угодою держави з ООН.

Так свого часу був організований Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне.

Третій варіант - за резолюціями Ради безпеки ООН/Генеральної асамблеї ООН.

Так свого часу був створений Трибунал для колишньої Югославії.

Який варіант був би оптимальним для України? 

На нашу думку, для України найкращим варіантом був би трибунал, створений за резолюцією Ради безпеки ООН.

Адже тоді, між іншим, рішення Трибуналу будуть підкріплені санкціями ООН за їх невиконання.

Для створення Трибуналу від голосування в Раді безпеки ООН рф треба було б усунути - відповідно до статті 27 Статуту ООН як "учасника конфлікту".

З іншим постійним членом Ради безпеки ООН, Китаєм, необхідно було б домовлятися (за допомогою США, звісно).

Тим не менш, враховуючи погіршення останнім часом стосунків між США та КНР через Тайвань, цей варіант виглядає не дуже реальним.

Враховуючи те, що існуюча влада рф на угоду з ООН щодо створення Трибуналу ніколи не піде, а її зміна найближчим часом викликає сумнів, цей варіант є маловірогідним.

Створення трибуналу за угодою держав, на нашу думку, має цілий ряд недоліків.

Головне - скоріше за все, відсутність санкцій ООН за невиконання рішень Трибуналу.

Плюс, рф разом зі своїми сателітами теж може створити «трибунал», «рішення» якого будуть конкурувати з цим Трибуналом.

Тим не менш, скоріше за все, цей шлях є найбільш реальним.

Як ми неодноразово вказували раніше, Трибунал повинен почати свою роботу та виносити ряд рішень ще до закінчення війни.

В першу чергу, це стосується засудження осіб за злочин агресії та рішень щодо репарацій та конфіскації майна.

При цьому, рішення Трибуналу щодо репарацій та конфіскацій на користь України, на нашу думку, повинні стосуватися трьох категорій майна.

Перша категорія - майно державне (рф та білорусі, адже обидві ці держави, відповідно до норм міжнародного права, є агресорами).

Друга категорія - майно державних компаній та корпорацій рф та білорусі.

Третя категорія - майно ряду фізичних та юридичних осіб (в першу чергу, обвинувачених в злочині агресії, а таких, за інформацією від Генпрокуратури, вже більше 600).

В якості прецедента можна згадати одне важливе в даному контексті судове рішення, про яке ми вже писали раніше.

А саме – рішення одного з так званих Наступних (Малих) Нюрнберзьких процесів, «Сполучені Штати Америки проти Альфріда Круппа та ін.».

Судом, крім винесення вироків у вигляді позбавлення волі ряду обвинувачених – за активну участь в підготовці нацистів до агресивної війни (через постачання озброєння), було винесено рішення про конфіскацію майна головного обвинуваченого, Альфріда Круппа.

Таким чином, Трибунал повинен бути створений найближчим часом.

Його повноваження ні в якому разі не повинні бути обмежені тільки злочином агресії, як це пропонується зараз.

Це – шлях до уникнення від покарання злочинців.

Трибунал повинен притягати до кримінальної відповідальності за злочин агресії, воєнні злочини, геноцид, злочини проти людства (людяності).

Чому саме він, які пов'язані з цим ризики та які ще повноваження повинні бути у Трибуналу – в нашому минулому матеріалі.

А крім того, саме створений в найкоротші строки Трибунал буде реальним правовим інструментом для прийняття рішень щодо конфіскацій та репарацій у зв’язку з війною - на користь українців та України.