Інформаційна війна: маленькі дрібниці національного масштабу

Незважаючи на пануючу ейфорію від успіхів української армії на фронті та різкого збільшення негативного ставлення українців до російської агресії, хотів би зупинитися на декількох питаннях щодо зменшення впливу Росії на українській інформаційний простір.

Приводом для цієї статті став один коментар жіночки з Харкова до посту, де розмірковували чому російські окупанти обстрілюють російськомовні міста України. Вона написала, що мов все життя розмовляю на російській мові, а Росія до нас лізе зі своїм руським миром.

На що їй хтось зі Західних країн відповів наступне «Продовжуйте ще 1000 років розмовляти на російській мові українські дурні. Ви 30 років просрали на любов до російських братів, коли інші країни все робили для того, щоб бути якомога далі від руського мира».

Тому я хочу зупинитися на декількох речах, які с першого погляду є дрібницями, але на мою думку мають дуже важливе значення для зменшення впливу Росії на Україну в інформаційному просторі та зміцнення українців як нації.

1. Встановлений в мобільний телефонах та на комп’ютерах українців російськомовний інтерфейс. Особисто я з 2014 року встановив у себе на комп’ютер україномовний Firefox і п’ять років тому, як тільки купив новий мобільний телефон теж встановив україномовну версію. Але я бачу, що в багатьох різних групах в соціальних мережах ще дуже багато тих, хто ще ні як не може відмовитися від російськомовної версії. Вважаю, що на часі розгорнути масштабну державну кампанію щодо переходу населення в мобільних гаджетах на україномовну версію.

2. Деякі народні депутати продовжують писати пости в соціальних мережах російською мовою. Для мене це загадка, як можна висловлювати свою ненависть до російських окупантів мовою агресора. Невже не розуміють, що кожен російськомовний пост українського чиновника дає Кремлю надію, що в Україні є кого «спасати».

3. Тільки нещодавно представники міністерства цифрової трансформації України заявили, що потрібно відмовитися від ряду російських програм. Викликає подив чому до сіх пір не має державного замовлення на розробку національної програми з бухгалтерського обліку замість російської «1С», хоча ми знаємо, що українські програмісти одні з найкращих у світі. Країни Заходу накладають значні фінансові санкції на Росію, а в України продовжують спонсорувати російські компанії. Вочевидь, що втрата українського ринку значно зменшить прибутки цієї компанії та асоціації українських бухгалтерів та аудиторів, пов’язаних з Росією.

Крім того, не розумію якім чином до мене постійно приходять повідомлення з російського сайту «В контакте» у кого є день народження.

4. Якщо Україна прагне до Європи, то треба негайно зробити повний перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та перейти на бухгалтерську звітність по цім стандартам для всіх підприємств. Це потрібно для того, щоб потенційні західні інвестори мали змогу бачити фінансовий стан підприємства і реально оцінювати потенційний прибуток. А зараз заклики до західних інвесторів вкладати гроші в Україну після перемоги, як на мою думку, не мають сенсу.

5. Виробництво мобільних модульних будинків для біженців. Україна має потужні можливості для виробництва модульних будинків. Скільки разів ми чули заклики влади громадянам окупованих міст щодо необхідної евакуації в західну Україну. Вважаю, що багато відмов було з причини невизначеності де родина біженців зможе жити.

Якщо була би налагоджена державна програма щодо будівництва таких модульних домівок в різних містах для біженців, то я впевнений, що багато родин не страждали в окупованих містах та з задоволенням переїхали в ці домівки. Впевнений, що країни ЄС дали б на цю програму достатньо грошей, тому що це знизило би навантаження на їх бюджет по утриманню українських біженців. Крім того, розміщення біженців з окупованих східних регіонів дозволило їм швидше опанувати українську мову.

6. Я був дуже здивований, коли побачив 6 вересня новину о затримці в Ужгороді росіянина, якій мав зброю та боєприпаси.

http://podiji.ko.net.ua/?p=112378

Це такій палкий привіт Денису Монастирському та міграційній службі. Я не очікував, що на сьомий місяць війни громадяни Росії будуть вільно мешкати та пересуватися в Україні без контролю. Що цей випадок не випадковий свідчить ця публікація.
https://zaxid.net/politsiya_v_ivano_frankivsku_zatrimala_58_richnogo_rosiyanina_zi_zbroyeyu_n1544678

Я вже писав раніше, ще в часи першої загрози нападу Росії, що треба негайно росіян, які мешкають в областях які Кремль вважає «новоросією», в тижневий строк вислати за межи України для забезпечення національної безпеки. Особливо Харкова та Одеси, де були розташовані генеральні консульства Росії.

Але все це було марно, як зараз модно казати не на часі. І судячи по тому, що за останній тиждень я вже декілька разів бачив іноземців в Києві з явними ознаками, що вони нелегальні мігранти, роблю висновок, що у працівників міграційної служби війни не має, нічого особистого бізнес є бізнес.

Можливо я щось не помітив, тому прошу читачів приєднатися та додати свої думки з цього приводу. Звернув увагу на те, як занепокоєно оточення Володимира Зеленського його рейтингом та постійним депутатським рухом в серпентарії Верховної ради, але це буде в наступному пості.

Слава Україні!