Чи варто очікувати на українське економічне диво

Не є таємницею, що під час Першої та Другої світової війни найбільше постраждав саме середній та малий бізнес. Більшість підприємств збанкрутували та закрилися. Тоді як великі компанії, залучені у військову економіку та держзамовлення, навпаки, набирали обертів. Аналогічна тенденція спостерігалася і під час великої депресії 30-х у США.

В Україні сьогодні ми бачимо аналогічний тренд. За даними Центру розвитку інновацій, Офісу з розвитку підприємництва та експорту, агентства Advanter Group, 63% підприємств на Сході України і 39% на Півдні або повністю зупинені або їхні обороти складають до 20% від минулорічних. Між тим на сектор середніх, малих та мікро підприємств у 2020 році припадало 73% зайнятості та 63% валового обсягу продажів. Через загалом нижчі ресурси та меншу стійкість у порівнянні з великим бізнесом ці компанії постраждали сильніше за великий бізнес, який має змогу забезпечити життєздатність офісів під час війни.

Наразі навіть бізнес, якому вдалося вижити, стикається з проблемою відсутності достатньої кількості платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку. Компанії, які працюють для закордонних клієнтів, мають труднощі із пролонгацією контрактів або новими клієнтами. На тлі відключення світла та інфраструктурних ризиків почалася друга хвиля зменшення обсягів діяльності середнього та малого бізнесу.

Разом з тим досвід післявоєнної відбудови Європи та багатьох країн, які стикалися із військовими конфліктами та війнами свідчить про те, що саме середній та малий бізнес, який відновлюється, може бути одним із локомотивів стрімкого відновлення держави. Наступні після другої світової війни 20 років увійшли в історію Європи як найзначніший період економічного зростання та соціального прогресу. Чималу роль у цьому відіграв саме середній, малий та мікро бізнес.

Але може бути й інший сценарій. Декілька років тому дослідниця неоліберальної економіки Н. Кляйн ввела в обіг вислів "капіталізм катастроф", розуміючи під ним використання криз та потрясінь у країнах для створення антидемократичних корпоративних економік. Такий ризик виникає, якщо великі корпорації є основними гравцями у питаннях відновлення країни та аутсорсингу проектів міжнародної допомоги. Що ми бачимо в Україні? З одного боку деолігархізацію, з іншого - створення нових кланів олігархічних сил на тлі війни. Іншими словами - переформатування.

Не слід забувати, що для моделі демократичного суспільства середній клас, який у тому числі формується через підприємництво, є одним із наріжних каменів. Тож питання щодо стійкості середнього та малого бізнесу слід розглядати ширше, аніж економічний зріз. А питання відродження українського підприємництва значною мірою слід розглядати в контексті того, чи готова держава залучати такий бізнес у військову економіку та післявоєнну відбудову країни. Економічна стратегія держави має включати розуміння ролі кожного типу бізнесу у відновленні країни залежно від того, як він оцінює ризики та свої можливості під час та після війни. Підприємства можна розподілити як за розміром, так і за місцезнаходженням і галузі.

Окрім економічних, політичних є ще й соціальні вигоди підтримки середнього та малого бізнесу, пов’язані зі стійкістю суспільства до потенційних криз. За даними Агенції США з міжнародного розвитку, негативні економічні потрясіння лише на 5% збільшують ризик громадянської війни у країнах, але у нестабільних державах цей показник становить 50%.

Дослідження, яке було проведене в Іраку, показало, що програми реконструкції із залученням внутрішньої робочої сили можуть знизити рівень насильства під час заколотів. 10% збільшення витрат на робочу силу пов'язане із 10% зниження рівня насильства. Залучаючи МСБ, який в свою чергу створює робочі місця для українців, держава створює свого роду запас соціальної міцності. Саме тому відновлення економічних екосистем є одним із перших пріоритетів після закінчення бойових дій у всьому світі. Але умови для цього потрібно закладати зараз, а не колись потім.

Однією з таких умов є переведення економіки на військові рейки та включення до неї МСБ. Я хочу навести приклад з досвіду США часів Другої світової війни. До війни невеличке підприємство займалося виробництвом побутової техніки. Під час війни, було переобладнане для виготовлення боєприпасів. Після війни –назад у цивільне виробництво.

Другою умовою є максимальні лібералізація та спрощення умов підприємництва. Свого часу батько "німецького економічного дива", яке відбулося лише за кілька років після закінчення війни - Людвіг Ерхард - скасував 90% регуляторних обмежень бізнесу. Українська держава однією рукою ніби й дає – наприклад введені програми підтримки малого бізнесу, але іншою забирає. Задля того аби отримати допомогу треба пройти такий складний бюрократичний шлях, що підприємцям іноді легше поставити підприємство на паузу. З іншого боку бачимо повернення позапланових перевірок бізнесу та ініціювання анулювання спеціального режиму для бізнесу та інші кроки які вичавлюють невеликі компанії з економіки.

Третя умова - дозволити довготривалий виїзд певної категорії чоловіків, які працюють за кордоном, для виконання ними робочих обов’язків. Періодична відсутність світла, опалення та води значно ускладнює будь – яку роботу. Чи є сенс тримати людей в Україні, якщо виїхавши за кордон український бізнес буде більш ефективним, а це означає надходження в бюджет та підтримку економіки.

Четверта умова – створення ініціативи всебічного навчання задля підвищення інноваційних навичок підприємців. За даними дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку (Global Entrepreneurship Monitor, 2021), наявність та використання інноваційних навичок мають вирішальне значення для стійкості малого та середнього бізнесу, оскільки допомагають адаптуватися до нових умов ведення бізнесу. Вони будуть такими ж важливими і для подальшого відновлення після війни. Така програма має включати в себе також підготовку і майбутніх підприємців, що має стати базисом можливості для дорослого населення розпочати свій бізнес в майбутньому.

П’ята умова – створення центру моніторингу проблем для бізнесу та швидке їх вирішення. Згідно дослідження, яке наведене на початку цієї статті, серед основних проблем з якими стикається МСБ - відсутність достатнього капіталу (51%), непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку (38%), непередбачувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу (35%), недоступність кредитних коштів (33%), високі податки і збори (27%). Така агенція також може централізовано просувати український бізнес та його товари за кордоном, проводити аналіз ринків для надання інформації підприємцям тощо.

Для вирішення цих та інших проблем Україна могла б використати досвід Японії, яка в рамках підтримки МСБ та з метою запобігання економічної централізації у 1948 році створила Агенцію малих та середніх підприємств як позаштатне бюро Міністерства торгівлі та промисловості. Також було створено Національну корпорацію з фінансування життя для надання кредитів малим та середнім підприємствам, які опинилися у скрутному фінансовому становищі. Пізніше для полегшення довгострокового фінансування МСБ з’явилася Японська фінансова корпорація для малого бізнесу з державною участю. Додаткову систему кредитної підтримки було запущено із Законом про страхування кредитів малих та середніх підприємств.

Будь – яка війна закінчується. І тоді постає питання, чи можемо ми якнайшвидше перейти від війни до економіки мирного життя. Україна має шанс створити економічне диво після війни. Але таке диво є результатом прагматичних вивірених економічних кроків.