Мовні принципи
Мої мовні принципи, з якими усі погодяться
Щодо української.
Принцип трьох "П":
практичне уміння, повага, пріоритет.
Усі українці мають знати мову, причому окрім аудіювання (сприйня на слух, що є найскладнішим) треба вміти писати і розмовляти. Практичне застосування є обов’язковим не більше, ніж написано в законі.
Поважати українську мову означає, що її не можна соромитися, надавати статус меншовартості, наприклад що на ній розмовляє менше людей, видано менше книжок або наукових робіт, відсутня деяка спеціальна термінологія, чи то є мова селян або якихось чужих "западенців", тощо. Крім того, повага до мови означає, що до незнайомця, який розмовляє українською, треба ставитися як до свого співвітчизника і товариша, якщо він своєю поведінкою не демонструє зворотнє. Мова є чудовим маркером своїх ("Скажи "паляниця""), навіть для українців, які її не вживають постійно.
Пріоритет означає, що в колі спілкування, де хоча б один україномовний, усі мають спілкуватися українською, якщо не узгоджене інше.
Щодо іноземних мов цивілізованих націй.
Одне "П" - просвіта.
Гідні громадяни мають їх вивчати і досконало знати хоча б одну, але чим більше тим краще.
Щодо російської мови.
Три "О":
Однаковість, обмеження, обережність.
Російська є іноземною мовою, українці, які спілкуються між собою іноземною мовою нічим не гірше і не краще інших.
Оскільки російська в багатьох регіонах і галузях конкурує з українською як ефективний замінник, це може заважати практичному вивченню української, особливо в освітньому процесі, бо не сприяє створенню мовного середовища.
Не усі, хто вживає російську як основну, є загарбниками або зрадниками, але майже усі загарбники і зрадники України російськомовні. Тож російська заважає вам себе ідентиифікувати, особливо за кордоном. Крім того, нападниками декларується як мета війни захист російськомовного населення, тож з ідеологічної точки зору недоречно себе зараховувати до лав "пригноблених", заради яких розпочалася війна. І, наостанок, треба погодитись що російська мова, на відміну від інших, тепер тривалий час буде дратувати багатьох, як німецька після 2 Світової, чи не так? Варто ж поважати спокій інших, вживаючи мову агресора пошепки, як матюки, особливо при дітях.
Хочется спросить: мадам, а как давно вы пытаетесь разговаривать на украинском языке? )) Точнее, переформулирую: как давно вы начали разыгрывать перед самой собой спектакль "украиноязычной ура-патриотки"?
Туди ж квоти на жінок: це потрібно тільки для того щоб можна було якусь середньостатистичну безуглу засунути де завгодно.
А в цілому це принизливо для жінки, виходить що як би не квоти, то жінки нічого й добитися не зможуть. Але ж це неправда.
https://writercenter.ru/library/psihologiya/statya/podsoznatelnye-motivy-yazykovogo-shabasha-u-movnih-patriotiv/ Я рекомендую эту статью всем, кто не ищет простых ответов, и кто обладает смелостью и интеллектом, достаточными для того, чтобы объективно посмотреть на культурно-лингвистический вопрос.
Напр. якщо чуєте, що хтось спілкується по-кацапськи в Україні - це вже 30% шанс на те, що поруч з вами породистий нащадок переселенців з Кацапії (таких біля 15% від всього населення, а узкоязичних було біля 50% перед війною - тепер менше, надіюсь), що були заселені в помешкання вбитих чи вивезених українців. І переважна більшість таких і в 2-3 поколіннях - затяті "узкоміровці" і шовіністи.
Якщо додати додатковий мовний маркер - принципову відмову спілкування українською навіть на прохання, то знову ж таки зростають шанси на позитивну ідентифікацію кацапа.
Лінк навіть не глянув - він для кацапів в Україні, котрі мають шанс цивілізуватися, але шукають причини цього не робити.