Несмішний першоквітневий жарт із ліками по рецепту під час війни
Впродовж останнього тижня березня почалась загальнонаціональна паніка через ідею запустити з першого квітня суворий порядок по всіх аптеках країни.
Апофеоз був 31 березня, коли більше десяти пацієнтів постійно дзвонили мені із довжелезних черг, які утворились майже у всіх аптеках столиці. Радились з багатьох питань:
- які ліки варто купувати в першу чергу;
- чи варто купувати саме сьогодні німесил в аптеці, де якимось дивом залишились декілька упаковок без рецепту, але до цих упаковок треба буде їхати через все місто;
- чи дадуть 1 квітня без рецепту ліки для лікування хронічних захворювань (особливо хвилювалися пацієнти з алергічним ринітом, сезон якого вже стартував, а антигістамінні препарати потрапили до списку рецептурних ліків);
- у скільки разів виростуть з завтрашнього дня ціни на чорному ринку і чи не варто сьогодні закупити ліків на півроку вперед;
чи дійсно Зеленський, як кажуть бабусі в черзі, сьогодні у вечірньому відеозверненні скасує цей рецептурний хаос, «тому що не часі», тощо..тощо…тощо..
Із досвіду цього спілкування із схвильованими пацієнтами, із того, що побачила сама на вулицях Києва минулої п’ятниці, я зробила чотири важливих висновки:
- Українці у своїй більшості вважають, що досі живуть у 90-х роках і переконані, що відповідні обмеження на купівлю ліків спровокують масове перетікання ліків на «чорний ринок».
- Українці провдожують масово вживати серйозні ліки, без рецептів і без призначення лікаря і налаштовані продовжувати це робити за будь-якої нагоди.
- Українці не дотримуються балансу між роботою і життям і масово кажуть що у них нема часу ходити до лікарів - бо «вони працюють».
- МОЗ України не проведена достатня інформаційна работа. Для більшості, власне, 31 березня стало великим сюрпризом те, що з завтрашнього дня буде неможливо купити «свої» ліки без рецепту.
Рецептурна революція насправді почалася не першого квітня
По -перше, ще з 1 серпня минулого року продавати лише за рецептом мають антибіотики, а з 1 листопада - наркотичні (психотропні) лікарські засоби.
З 1 квітня вимога поширилася на ще більший перелік ліків. Тепер до рецептурних препаратів належать:
- протисудомні засоби;
- гормональні препарати (у тому числі й протизаплідні);
- препарати для лікування артеріального тиску, серцевих хвороб.
- кроворозріджуючі препарати;
- деякі ліки проти болю, кашлю, заспокійливі;
- антигістамінні ампульні та біластин.
По-друге, у нас в країні справді панує хаос з доступом до ліків. Звичайно, є спроби запровадити їхній відпуск за рецептами, але у реальності заборони легко (!) обходяться. Звідси велика проблема - самолікування. Ось вам приклад: ті ж антибіотики, нагадаю, згідно з наказом МОЗу ще з 1 серпня минулого року мають продавати лише за рецептом. Але тільки за один робочий день до мене приходять на консультацію один-два пацієнти вже з самостіно призначеним собі антибіотиком. І можливість купити цей антибіотик без рецепту вони завжди знаходять...
Тому що, і це по-третє, - в нас немає ЖОДНОГО контролю над продажем ліків. У разі фіксації відпуску рецептурних ліків без рецепту аптека має заплатити «величезний» штраф – аж від 850 до 1700 грн., а при пвторному порушенні-від 1700 до 3400 грн. Тобто стільки, скільки залишає 1 (один) пацієнт за 1 (один) антибіотик без рецепту. А таких пацієнтів у цій аптеці кожного дня може бути сотні…Позапланові перевірки аптек заборонені до кінця воєнного стану. Виключенням є розгляд скарг.
По-четверте, комунікація з населенням щодо нових правил повинна була бути набагато ширшою і масованішою. Суспільство жодним чином не підготували, не пояснили, як все працюватиме.
По-п’яте, список рецептурних препаратів однозначно потребує корекції.
Все ж таки “не на часі”
І наостанок про головне: у країні дев’ятий рік йде війна, та другий повномаштабна. Чи доцільно саме зараз намагатися радикально змінювати правила видачі ліків українцям? Тим більше, що ситуація у маленьких містечках зазвичай суттєво гірше, ніж у Києві – у таких містечках справді важко отримати потрібний рецепт. Та й ліки там присутні далеко не в такому асортименті, як у столичних аптеках.
І вже зовсім наостанок: очікується, що у Верховній Раді цього місяця буде прийнятий законопроект про те, що на період військового стану + три місяці після його скасування ЗБЕРІГАТИМУТЬСЯ ЧИННІ ПРАВИЛА продажу лікарських препаратів в аптеках. Звідси класичні запитання: хто виграв від експериментів на 1 квітня, скільки саме виграв і де осіли виграші?
Але! Якщо навіть до кінця воєнного стану все відтермінують (що є само по собі є правильним кроком), то після Перемоги до цієї теми знову повернуться. І питання ось в чому: чи є хоча б маленька надія на те, що враховують ті недоліки у втіленні цих задумів, які я тут назвала і велику кількість інших, які виявив цей несмішний першоквітневий жарт із життям українців по рецепту?
У сімейного лікаря 2000 пацієнтів. 1500- це пацієнти похилого віку, хронічно хворі.
Щомісячно, сімейному потрібно 1500 разів зняти слухавку, ідентифікувати особу, звірити перелік необхідних ліків( 8- 10 позицій), сформувати по позиціям , а потім надіслати 1500 СМС. Черги в коридорі ніхто не відміняв. Добре, якщо є "своя" медсестра. Але це не завжди.
Я не буду навіть розповідати про то, що в Києві сімейних лікарів- хронічний дефіцит у 30 відсотків від потреби. І черги, черги, черги...
Ось де совок, дівчинко. І саме із цим совком- нічого не зробити.
немає у цього нарІда у голові навіть лайна,там пусто. якщо б це було не так,то нихто б не побіг по тих аптеках закупать ліки наперед.
я вот не побіг,хоча мені як інваліду знеболювальне потрібно. але не побіг. так само не побігло багато розумних людей.
виснувок доволі простий-у нашому нарІді,живе та процвітає совок. мало того,він передається на генетичному рівні. це той совок,що обрав клоуна до влади,і тим самим привів війну у хату.