Декілька тез по Бєлгороду

1. РФ зрозуміла що гібридна агресія - дорога де є рух в дві сторони. Причому, навіть зброя у вояків може бути російською. Бо в добровольчих формуваннях ті ж самі танки здебільшого саме російські - віджаті у окупанта та відремонтовані.

2. З п.1 виникає що тепер треба думати над підсиленням кордону. Це зменшує можливості концентрації резерву на окупованій частині України. І якщо в 2021 - на початку 2022 в Україні гадали звідки Росія може вдарити, то тепер такий ребус вже актуальний для Кремля.

3. Пропагандистський ефект від заяв про "взяття Бахмута" нівелюється. Звісно, пропаганда буде обходити цю тему. Проте, просто "радіти перемозі" вже не виходить.

4. теоретично РФ може апелювати до договору про колективну безпеку. Проте партнери по ОДКБ демонструють що структура скоріш мертва ніж жива. Країни Центральної Азії відбудовують власну систему безпеки з КНР. Вірменія скаже "ні" та попросить на початку допомогти з Арцахом. Білорусь? Так там свої проблеми зі стабільністю та устойлівістю Лукашенкі. Якщо провалиться, то Кремлю треба буде втримувати контроль і там. А ресурсів не так багато.

5. Наслідки в Білорусі. Для Лукашенки то додатковий елемент страху (білоруських добровольців більше ніж російських). І це додатковий аргумент до українського посилу "не влазь - бо вб'є"

Чим спробує відповісти Росія? Традиційно - ракети. Тому не ігноруємо сигнали повітряної тривоги.