“Про жаб та гадюк"
Події, що почали розвиватися на росії з першої половини дня 23 червня та набули яскравості вечірніми зверненнями Пригожина, стали несподіванкою для більшості простих пересічних росіян. Не те, щоб вони не очікували, ні. Чекали, хотіли, але не вірили у саму можливість того, що хтось наважиться піти проти кремлівського безглуздя та злочинності.
Лягаючи спати після таких подій, багато хто вважав, що зранку це все виявиться «пшиком», черговою «муткою» кремля з незрозумілими на перший погляд цілями. Але виступ путіна о 9 ранку, його переляк та намагання грати «отця народів» для тих, кого він зневажає та веде на заклання – для самих росіян, дали зрозуміти, що Пригожин – це серйозно.
Путін допустив чергову помилку. Мабуть таки, не останню за своє і так вже занадто довге життя, але одну з останніх. Він не «здав» шойгу, герасимова та інших «вояків», а визначив Пригожина як зрадника та загрозу. Скоріше за все, старого бовдура знову ввели в оману, як і взимку 2022 року. Цареві доповідачі заспокоїли пристарка розповідями про те, що «два джипи та один БТР вагнера» ніяким чином не становлять серйозної загрози диктатурі. Путін втратив останній шанс завершити війну і перекласти відповідальність на «цапів-відбувайл», які «задурили розум старенькому, скориставшись його довірливістю».
Не вгадав диктатор. Станом на 12 годину 24 червня «композитори» захопили воронеж та ростов. Рухалися у бік москви. Не на джипах, а на танках, збиваючи гелікоптери та транспортні літаки військових регулярної армії рф. Режим КТО введений у москві та воронежі. Спецназ перекриває шляхи та мости, що ведуть до «серця імперії». Та чи могло врятувати це режим? Не могло... Тому вже ввечері з'явилась фігура Лукашенка, а Путін пішов на поступки заколотникам.
Пригожин отримав можливість втікти з війни в Україні (думаю, що це і було головною метою), створити базу в Білорусі та застовбити за собою африканські золоті копальні, алмазні трубки і нафтові родовища. Непоганий профіт...
Путін отримав "піррову перемогу", втрату іміджу мачо, демонстрацію імпотенції системи.
Чим би не закінчилося протистояння кухаря та царя (а воно може продовжитись), росія вже не повернеться до стану 22 червня, коли пересічні росіяни бідкалися санкціями та спостерігали, як звірі руйнують Україну. За винятком окремих територій, куди доходили РДК та долітали наші БПЛА, війна була для них «десь там». 24 червня з самого ранку мабуть багато хто з мешканців ростова, побачивши танки на вулицях міста, зрозумів, що війна – зовсім поруч. А ще, що зовсім поруч визволення від диктатури дурня-злочинця, який зрадив і знищив свою країну за часи свого правління.
Багато емоцій, багато інформації, багато думок. Але для висновків про подальший перебіг подій на росії їх недостатньо. Не потрібно бажане видавати за реальність. Пригожин – ворог. Більш розумніший та вправніший, ніж старі бовдури з Генштабу рф. І Пригожин жодного разу не казав про необхідність припинення війни проти України. Так, він публічно поважав героїзм наших Захисників. Але він – ворог. Принаймні, поки що. Далі буде видно.
Та це й не головне. Як би там не було, знищуючи один одного, рф стає слабкіша. Це тішить і дає надію на те, що українці зможуть скористатися таким послабленням і довершать справу розгромом та довгоочікуваною перемогою.
А ще важлива реакція російського суспільства, яке зараз, навіть не зважаючи на згортання бунту, отримало свій шанс на зміни. На руйнацію тиранії кремля та побудову чогось нового, можливо, кращого. Для них самих і для усіх інших країн, яким путін та Ко вже як кістка у горлі. «На гальмах» події за участі «вагнерів» вже не спустиш. Занадто гаряче та вже занадто публічно все йшло. Чим закінчиться в середньостроковій перспективі– не відомо. Та, якщо росіяни не скористаються такою нагодою, нехай не зараз, але у короткостроковій перспективі, прибрати з дошки фігуру диктатора та його оточення, а залишаться осторонь подій, що розгортаються на російському подвір’ї, то буде кінцевим сигналом про повну втрату розуму російською нацією.
