Україна і НАТО. Голобородько вже не той?

В останній час дії представників офісу президента України і Володимира Зеленського все більш нагадують мені кремлівських гопників. І саміт НАТО в Вільнюсі це яскраво показав. Що я маю на увазі?

1. Думаю, що вже кожному керівнику країни НАТО зрозуміло, що незважаючи на війну, дії офісу президента України не відповідають гаслу «Все для фронту, все для перемоги!». Війна війною, а бруківку треба перекласти та закупити для ВСУ яйца по 17 грн. Причому це все демонструється публічно і нахабно.

В офісі президента України дуже добре розуміють, що керівники країн НАТО не можуть дати Росії отримати перемогу у війні з Україною, тому що вони залежать від свого народу на виборах і це буде страшенний удар по їх іміджу. І вони змушені надавати допомогу Україні, незважаючи на тотальну корупцію в Україні на всіх рівнях влади та токсичних призначеннях на ключові посади.

Країни НАТО закликають Україну прибрати корупцію, а Зеленський, Єрмак, Кулеба та Подоляк роблять із себе дурнів, мов, не розуміємо це про що, а ми будемо далі красти гуманітарну допомогу, ваші гроші і ви нам нічого не зробите. Це чистий шантаж, від якого керівники країн НАТО в шоці та люті.

Впевнений, що керівники країн НАТО сподівалися, як і більшість населення, які голосували не за Зеленського, а за той образ рішучого Голобородька, що Зеленський, під час спілкування з лідерами країн НАТО, якось підтягнеться до рівня керівника країни. Але у режисера, якій створював Голобородька, не вистачає клепки підказати Володимиру Зеленському як треба грати у справжньому житті.

2. Думаю, що керівники країн НАТО вже не очікують від Володимира Зеленського як бачить «український мир» Україна на відміну від «руського мира», бо це марно. Їм і сподіваюся більшості українців зрозуміло, що за Єрмака система змінена не буде. Більше того, своїми токсичними кадровими призначеннями Єрмак зміцнює цю совкову систему, перетворюючи Україну на міні Росію. І всі волання Володимира Зеленського щодо соціальної справедливості виглядають реально вже комічно.

А якщо не має бачення «українського мира», то зрозуміло, що інформаційна війна, яку повинна вести Україна супротив Росії, знаходиться на рівні дитячого садочка.

Наприклад, ми бачимо що Кремль постійно намагається позиціонувати себе як країну-геополітика. І на все, що стосується їх громадян за кордоном, Кремль миттєво реагує. На 9 травня вся Європа побачила безліч росіян з прапорами, пілотками, гімнастерками та іншими речами другої світової війни, які пропагували «величие» Росії.

Чому Україна не за фільмувала цих російських прихильників «руського мира» детально і не провела за допомогою наших посольств та українських біженців по кожному розслідування. Впевнений, що як мінімум знайшли би 50 російських громадян, які порушують закони країни, в якій вони перебувають, та втручалися в місцеві вибори, що надає право місцевої владі депортувати їх в рідну гавань. Але маємо, що маємо.

Другий приклад. Один «хороший» руський економіст повідомив про те, що Росія майже відновила імпорт, незважаючи на санкції. Це означає, що Росія через підставні фірми закуповує зброю і комплектуючи, щоб виробляти ракети, та іншу техніку для війни в Україні. Що зроблено посадовими особами України для виявлення цих підставних фірм в країнах Європи та інших країнах світу, щоб зменшити можливість Росії виробляти зброю?

Думаю, що нічого. Хоча іноді ми читаємо розслідування, як деякі росіяни є фіктивними директорами фірм, які приймають участь щодо постачання санкційної продукції до Росії.    А якщо Україні це не треба, то чого напружуватися іншим країнам.

3. Чому Швецію прийняли в НАТО, а Україну ні? Думаю, що одна із відповідей полягає в тому, що у парламенті Швеції на балансі тільки три автомобіля, які використовуються тільки на офіційних заходах. Скільки машин Верховної ради було передано на фронт? А кабінету міністрів? Мені здається, що на такі питання українським політикам ми можемо отримати тільки одну відповідь – не на часі.

Після майдану, коли Янукович збіг до Ростова, і у українців було прагнення в ЄС, у повітрі лунало гасло, що треба будувати Європу в Україні. І зараз з офісу президента України ми чуємо, що треба розробити програму повернення українців в Україну, треба проводити економічні реформи. Але яку Європу Зеленський збирається побудувати в Україні с фіскалом Гетьманцевим, де вся система, якою фактично керує Єрмак, налаштована на те, щоб зробити населення якомога біднішим, тому що так легше їм маніпулювати під час виборів. 

Таким чином, після саміту НАТО я роблю такі висновки:

1. На жаль, Володимир Зеленський, так і не став Голобородько і не здатен їм стати. Більш того, чим ближчий термін його перебування на посаді, тим більше нервує він і його оточення з приводу рейтингу Володимира Зеленського. Це приводить до втрати контролю Володимиром Зеленським над собою і підсвідомо починають виявлятися риси гопника, якій може тільки вимагати, але змінюватися не збирається.

2. Україна буде отримувати допомогу від країн НАТО тільки в тієї кількості, аби не програти Росії. Якщо офіс президента України не особо напружується від війни з Росією, то чому країни НАТО повинні рвати серце. І ми маємо логічне питання – чи хоче офіс президента України швидкої перемоги? Особисто мені здається, що ні.

3. Система управління в Україні радянських часів, поки керують Єрмак і Зеленський, змінюватися не буде. Зараз країни НАТО, на мою думку, чекають особу, або кілька осіб, які здатні кинути виклик Володимиру Зеленському на посаду президента України і здатні запропонувати своє бачення майбутнього України. Він цього дуже боїться, особливо нових облич. Наприклад, рейтинг Залужного і дуже хотів, щоб залишився тільки Порошенко.

4. Зараз Володимир Зеленський має когнітивний дисонанс. З одного боку, йому потрібен успіх на фронті для підняття рейтингу. А з другого боку, треба негайно організовувати виробництво боєприпасів та військової продукції, куди треба призначати незалежних менеджерів, які мають високі організаторські здібності і когось з любих друзів звільнити.

5. І на закінченні хочу запитати, чи є хто в оточенні Володимира Зеленського, якій здатен йому сказати, що треба кожного дня не дякувати країнам НАТО за допомогу, а хоча б кожний тиждень звітувати країнам НАТО за кожний витрачений долар. А також робити відео щодо ефективного використання зброї цих країн, які розповсюджувати в соціальних мережах цих країн, щоб народ цих країн розумів на що йдуть його податки і пишався тим, яке якісне озброєння має його країна. Але про що я? Їм же треба бруківку перекладати.

Слава Україні!