Червоні лінії існування України

За останній час в інформаційному просторі я знайшов багато цікавої інформації, яка суттєво відрізняється по змісту від телемарафону і олігархічних ЗМІ.  

По-перше, дуже цікаво висловився Володимир Пастухов щодо теми екзистенційної війни. Його спитали чи є війна в Україні як для Росії, так і для Заходу війною екзистенційною.

Він відповів, що для народу Росії ця війна не є екзистенційною, а для еліти Кремля вона поки що не є екзистенційною. Але може скластися ситуація, коли буде неминуча військова поразка Росії, що приведе до кардинальній зміні кремлівських еліт і загрозі їх існування. І тоді війна в Україні для кремлівської еліти перетвориться в війну екзистенційною і щоб утриматися при владі використання ядерної зброї повстане дуже гостро.

Для країн заходу ситуація аналогічна, як для кремлівських еліт. Як тільки буде загроза існуванню кремлівської еліти, країни НАТО одразу відчують зміни в поведінки Кремля і для них війна в Україні теж стане екзистенційною.

Я подумав, а що це означає для України, тому що тіньова Україна це міні копія Росії. В мене висновок вийшов такий. Для населення України це війна однозначно екзистенційна.

Але для так званої еліти в Україні, депутатів, олігархів і чиновників системи, яку так міцно утримує офіс президента, ця війна не є екзистенційною, тому що ніхто з них не буде безпосередньо воювати. Країни НАТО гарантували, що вони не дадуть Україні програти у цій війні, тому особисто для них гасло «Все для фронту, все для перемоги!» не є актуальним.

Підсумовуючи перший пункт ми можемо реально спостерігати, що країни НАТО дають Україні зброю в тій кількості, щоб не програти Росії, а українські «еліти» шалено крадуть не тільки західну фінансову допомогу, але не вагаються заробляти на крові військових.

По-друге, якщо війна з Росією буде довгою, і ми бачимо, що все їде до цього, на порядок денний встає питання реального співвідношення мобілізаційного резерву Росії і України.

Десь в ЗМІ писали, що це співвідношення приблизно 1 до 8. І якщо втрати Росії на одного українця буде не менш 8, то все буде добре.
Але після того, як я подивився демографічний аналіз від Сергія Любарського, у мене виникли значні сумніви до цього співвідношення.

https://www.youtube.com/watch?v=Wb9TVpFnWws

З урахування того, що на початку війни були з боку України значні втрати, на мою особисту думку, це співвідношення складає десь 1 до 15. Тому я вважаю, якщо ми не хочемо отримати націю інвалідів і лишитися значної частини території, Україна повинна отримувати зброю, яка дозволить знищувати ворога у співвідношенні не менш 1 до 15, а краще 1 до 20.
Чи буде цим піклуватися офіс президента, то я маю сумніви, бо бруківку перекладати значно цікавіше і готуватися до виборів, лишивши військових на нулі права голосування (бо є чутки, що так планують зробити).

Підсумовуючи другий пункт висловлю побоювання, що якщо так буде продовжуватися допомога НАТО, на 1 січня 2024 року у нас можуть виникнути важки проблеми з мобілізаційним резервом. Щодо допомоги США дивиться свіже відео від Сергія Любарського.
https://www.youtube.com/watch?v=bhi-mvnzGio

По-трете, виникає питання з перших двох пунктів, чи є якійсь каталізатор, щоб прискорити ситуацію.
Один з каталізаторів є повне блокування Україною Чорного моря. Події на Чорному морі показали, що блокування портів Росії у Чорному морі є важливою складовою загальної перемоги над Росією.

Зупинка експорту зерна, зупинка майже 50 відсотків експорту російської нафти та закриття надходження імпортних товарів через порти Чорного моря, вдарить по економіці Росії значно міцніше, ніж санкції, які Кремль навчився обходити. Не важко зрозуміти, що тут головне питання не тільки те, що Росія не отримує 50 відсотків доходів від продажу нафти, а де саме зберігати цю нафту, яку не можливо відправити.

Шалена істерика пропагандистів Кремля показала, що блокада Україною Чорного моря для Росії не є прийнятною і змусить Кремль шукати рішення та велика вірогідність створення ситуації коли війна в Україні стане для Кремля і для Заходу екзистенційною війною.

 Другим каталізатором є і я про це писав раніше, використання Україною військово-політичного словника «Війна і мир» під редакцією Дмитра Рогозина. Думаю, що ця інформація є дуже актуальною на сьогодення.

У військово-політичному словнику за редакцією Дмитра Рогозіна «Війна та мир» пишеться таке (мовою оригіналу):  

«НЕПРИЕМЛЕМЫЙ УЩЕРБ В ВОЙНЕ уровень поражения вооруженных сил, военно-промышленных объектов, систем государственного и военного управления, при котором государство теряет возможность продолжать войну или лишается политических и экономических мотивов ее дальнейшего ведения. Достигается нанесением противнику таких потерь, компенсация которых возможна лишь в отдаленной перспективе. Также осуществим в случае разрушения всего экономического потенциала государства, в связи с чем дальнейшее ведение им борьбы ведет к необратимому ухудшению обстановки и, в конечном счете, к капитуляции.

Исторический опыт показывает, что принципом сдерживания любой агрессии является угроза неотвратимого и неприемлемого возмездия от государства, подвергнувшегося нападению. Агрессор всегда оценивает ожидаемые «плоды войны» и сопоставляет их с возможным ответным ущербом. Неприемлемый ущерб служит для потенциального агрессора прогнозным ориентиром, сдерживающим его от нападения даже при наличии факторов, обеспечивающих ему военный успех. В качестве прогноза неприемлемый ущерб лишает агрессора мотивов развязывания войны. И только неверный прогноз, и неадекватность отношения к неприемлемому ущербу могут приводить к военным авантюрам с последствиями, катастрофичными для агрессора.

Слабые в военном отношении государства не могут применять фактор неприемлемого ущерба. Его реализация для них может быть осуществлена либо путем заключения союзнических, носящих обязывающий характер отношений с сильными в военном отношении государствами, либо вхождением в крупные военно-политические блоки. Так или иначе, фактор сдерживания агрессора связан с системой коллективной безопасности»

Таким чином Росія пропонує першу пораду Україні, якщо вона відчуває з боку Росії загрозу для своєї національної безпеки вступити в великій військово-політичний блок. Що і зробила Україна включивши в Конституцію намір вступити в НАТО, після того як Росія здійснила збройну агресію по відношенню до неї у 2014 році, коли Україна мала статус нейтральної держави.

Продовжуємо:

«Неприемлемый ущерб теоретически может воплощаться в трех наиболее характерных стратегических сценариях или их комбинациях:

-наименее трагический (с точки зрения последствий для мирного населения воюющих сторон), состоит в отражения агрессии посредством разгрома вторгшихся ударных группировок противника и выдворения их остатков с собственной территории. В результате агрессор теряет физическую способность к повторному вторжению и продолжению войны. Этот сценарий может быть реализован миролюбивым государством, имеющим явное военное превосходство над агрессором или, по крайней мере, примерно равный с ним боевой потенциал;

-реалистический, состоит в сдерживании эскалации агрессии за счет последовательного уничтожения боевого и военно-промышленного потенциала ее инициатора. При этом сценарии агрессор теряет политический смысл продолжения войны, хотя и сохраняет физическую возможность ее продолжения;

-наиболее разрушительный, но единственно возможный для более слабого в военном отношении государства, состоит в его способности (в случае вторжения агрессора) наносить высокоточным обычным оружием эффективные удары по заранее выбранным «целям-заложникам» агрессора, представляющим собой ключевые общенациональные объекты АЭС, гидроузлы, плотины, энергетические установки, химические заводы и др.)»

 Увага!!!! Росія пропонує Україні для стримування її агресії нанести удари високоточною зброєю по атомним електростанціям Росії, енергетичному обладнанню, та хімічним заводам. Наприклад, це може бути Ростовська, Курська чи Нововоронезька атомні станції.
А тепер давайте подивимось на дії Росії, коли вона здійснила збройну агресію. Вона тут же захопила Чорнобильську АЕС, Запорізьку АЕС. Чому? Тому що, Путін так поводиться  відчуваючи що Росія значно слабкіше країн НАТО і таким чином шантажує Захід як світовий терорист.

 Я сподівався, що на сьогодні таки величезні втрати техніки та особового складу у Росії  будуть мати для Кремля неприйнятні втрати і Путін зупинить свій наступ. Але на одному пропагандистському каналі Росії представник Кремля заявив, що термін «неприйнятні втрати» щодо Росії не стосується. Тобто, Кремль буде кидати в наступ стільки своїх рабів, скільки буде вважати за потрібне.

Таким чином, я вважаю, щоб саме Володимир Зеленський, а не Подоляк, Єрмак чи Арестович, зробив жорстку заяву, що на випадок якщо станеться щось на Запорізької АЕС або країни НАТО не будуть надавати Україні зброю в такої кількості, щоб знищувати ворога у співвідношенні 1 до 20, то Курська, Ростовська та Нововоронезька атомні станції є військовими цілями.     

Слава Україні!