Держсекретар у підвалі: що Блінкен відчув у Ягідному?

Щоразу, коли приїздиш до села Ягідне на Чернігівщині, маєш певною мірою подвійні почування. З одного боку уявляєш той страшний березень 2022 року, коли сюди вдерлися московитські орди: страждання місцевих жителів, допити та переслідування, пограбування та руйнування. З іншого, коли дивишся на те, як сьогодні Ягідне практично повстає з попелу, відчуваєш якийсь несамовитий оптимізм та віру в те, що ось-ось все налагодиться і буде ще краще, ніж до війни.

Сподіваюся, зі схожими відчуттями сюди сьогодні приїздив і Держсекретар США Ентоні Блінкен, якій на власні очі побачив той підвал, в якому упродовж місяця російські нелюди утримували практично усе населення Ягідного — 360 людей від немовлят до глибоких старців.

Але побачив Держсекретар й інше — те, що вдалося зробити волонтерам "Добробату" після звільнення села, а це — вулиці, вільні від завалів, впорядкована територія і понад 80 відновлених будинків. Над реконструкцією одного з них, до речі, працював і співвітчизник Блінкена, 73-річний волонтер, який приїхав допомагати "Добробату" зі Сполучених Штатів. Звісно, чиновникам такого рівня доводиться стримувати емоції, але, поза сумнівами, Ентоні Блінкен був вражений. Принаймні у бесіді з добробатівцями він був щирим і відвертим, однак — і практичним. Поцікавився потребами, обговорив подальшу взаємодію по лінії USAID, зрештою, познайомив з американським послом Бріджит Брінк.

І це не просто прояв етикету (хоча і він також), це радше націленість на подальшу підтримку і сприяння з боку США. Принаймні, в мене склалося саме таке стійке враження, і навряд чи це відчуття хибне. Бо в таких місцях як Ягідне, як в тих же Бучі та Ірпені, якось немає місця фальші, лукавству та лицемірству. Вони тут недоречні й неприродні. Ці місця наче пам'ятники не лише скорботі, а й самовідданості, самопожертві та героїзму українців.