Прогноз на наступний рік

1. Наша велика війна почалася дуже дивно - до неї абсолютно ніхто не готувався. От, наприклад, напад нацистської Німеччини на СРСР - Гітлер готувався напасти на Сталіна, Сталін на Гітлера, перший випередив, нормальна ситуація. А у нас - Україна і Захід не готувалися взагалі. Путін готувався швидко і тріумфально зайти в Київ, розігнати дурних незгодних [пейоративна назва українців] кийками і поміняти владу на проросійську. Роботи максимум на тиждень.

Зіткнувшись з реальністю, він почав готуватися до великої затяжної війни.

2. Диктаторські і авторитарні режими мають велику перевагу над демократіями "на короткій дистанції" - коли треба швидко прийняти і втілити в життя рішення, пов'язані зі значними витратами. Їм не треба проводити консультації, влаштовувати засідання урядів і парламентів, переконувати виборців... Вони можуть, наприклад, швидко перевести економіку на воєнні рейки, провести мобілізацію, в тому числі трудову, швидко отримати від інших таких самих диктаторів великі партії снарядів тощо.

І якщо Україна теоретично ще може тимчасово, на період війни, перейти до авторитарної моделі управління, то країни Заходу, звісно, ні. Для того, щоб почати масштабне воєнне виробництво для нашого і свого озброєння, їм треба до фіга часу. Їхні технології в рази якісніші за російські, але все у них відбувається дуже повільно і толерантно. Через це, на жаль, протягом наступного року [пейоративне слово у множині, яким раніше називали геїв, а тепер самі знаєте кого] матимуть деяку перевагу.

3. Судячи з усього, наступний рік ми проведемо в глухій обороні - до того часу, поки надійде достатньо озброєння. Не буде значної кількості звільнених територій, зате будуть приємні новини про наші асиметричні дії. І буде повальна мобілізація, ухилянтам приготуватися, бо позиції самі себе не втримають.

4. Асиметричні дії, вони ж точкові удари по смачних цілях - вкрай потрібна річ. Вони дошкуляють противнику, руйнують його логістику, піднімають нам настрій і бойовий дух. Але надовго зупинити противника чи, тим більше, змусити його почати зворотній рух у напрямку поребрика вони не можуть. Стане в них менше заліза - покладуть більше людей, тільки й всього. А величезні людські втрати їх не зупиняють, це визнав в тому числі Залужний. Їхня теперішня тактика вкрай проста: вони дуже повільно, не рахуючись з втратами озброєння і особового складу, метр за метром намагаються захоплювати території. Якщо вдається - укріплюються, і це вже надовго.

5. Для того, щоб вибити [пейоративна назва...] з наших територій, потрібна колосальна щільність артилерійських стволів на кілометр фронту, і снаряди до них. І літаки, і дрони, і ще багато чого, але арта важливіша. Армія Пуйла почала тиснути на нас саме тоді, коли отримала поставки снарядів від Пончика. Буде дуже добре, якщо ми нарешті почнемо самі їх виробляти. Але в будь-якому разі, наша основна ціль зараз - просто протриматись, поки союзники роздупляться з виробництвом і поставками. Завдаючи при цьому противнику максимальних втрат, але при цьому, як сказав Залужний, між територіями і людьми робити вибір на користь людей.

6. Буде (вже є) багато ворожих ІПСО на тему, що світ від нашої війни втомився (якщо так, навіщо вони запланували нам допомогу на 2024-2025 роки?), і особливо багато - спрямованих на зрив мобілізації. Вскриється багато ворожих консерв, які тривалий час вдавали, що вони за Україну - агітуватимуть проти мобілізації, без притомних пропозицій, чим/ким замінити людей на фронті. І за те, що з Росією потрібно домовлятись.

7. Не виключена поява "бога з машини", тобто, чинника, який круто міняє розклади, але передбачити який неможливо. І це не обов'язково смерть самі знаєте кого, це може бути взагалі що завгодно.

Але якщо цього не станеться, нас чекає рік у жорсткій обороні, мобілізація і всі "приємності" окопної війни, на кшталт Першої світової. Не вірте тим, хто заколисує і занадто обнадіює - згадайте, де тепер знаходяться і що пропагують ті, хто обіцяли перемогу за 2-3 тижні.

Різкий перелам на нашу користь, після якого, втім, війна триватиме ще достатньо довго, можна очікувати не раніше 2025 року. Треба звикнути до цієї думки і всім, на фронті і в тилу, дружно впахувати на Перемогу. Зрештою ми повернемо своє. І вони теж своє отримають.