Завдання України

Сьогодні знайомий зі Швеції запитав мене про настрої українського суспільства і уточнив вік - 18-30 років.

Хіба я соціолог аби знати настрої?

Я порадив йому почитати Ярослава Гашека "Пригоди бравого солдата Швейка". На мою думку, чудова аналогія.

На цьому тлі сьогоднішній приїзд прем'єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака та спецпредставниці США Пенні Пріцкер і досягнуті домовленості, бодай примарні, щодо безпеки та економічного відновлення України, дають мені надію на раціоналізацію та упорядження того хаосу, в якому ми беремо безпосередню участь.

Зараз завдання для України не вийти на кордони 1991, бо для цього немає ресурсів і навіть F16 не допоможуть.

Завдання України вижити, як Держава і Нація, зупинити ворога там, де ми можемо, нанести йому найбільші втрати, змусити зупинити наступальні дії, зберегти наших найкращих людей ЗСУ та отримати гарантії безпеки від таких країн, як Британія та США, закріпитись на тих рубежах де ми можемо, і починати форсування перемовин про НАТО, де ми НЕ проситимо відновлення окупованих територій силами альянсу, ну і вступ до ЄС.

Все це примарно, але більш вірогідно, ніж вихід до кордонів 1991 року, враховуючи сили та засоби.

При цьому санкції з РФ не знімаються, бо є порушення міжнародного права, але якісь поступки РФ отримує.

Далі ми і весь Захід маємо готуватись до військового стримання РФ, розвиваємо власний ВПК, проводимо реорганізацію законодавства, мобілізаційної системи, підготовку населення та інфраструктури...мрії...

Інакше будемо персонажами книги Ярослава Гашека, яку він так і не встиг завершити, бо помер.