Куди прямує Україна?
Опубліковано розслідування УП про кричущі зловживання при будівництві оборонних споруд на Харківщині. Від влади жодних дій, окрім дитячих виправдань, що викриті факти — це кремлівська провокація. Еге ж, дуже зручно і на всі випадки.
Викладено на Ютуб розслідування «Схем» про українських можновладців, чиї родини нещодавно придбали нерухомість у ОАЄ. Жодної реакції від влади.
Таких розслідувань буде ще багато. А от результатів, навіть, виправдань, буде все менше. А ворог продовжить наступати. Бо там теж шалено крадуть, але недоімперія значно більша, і після крадіжок все одно залишається достатньо для агресивної війни. До того ж серед управлінців росії професіоналів більше, ніж у нас, ситуація з тими ж фортифікаціями тому свідченням.
Мимоволі у голову приходять всілякі думки. Зокрема, якщо відволіктися від супер важливого питання «Доки той клятий Булгаков зі своєю Маргаритою будуть заважали нам громити ворога?!», то виникає просто важливе питання «А нащо Україна цивілізованому світові?».
І дійсно, нащо? Сьогодні це стримування агресивної недоімперії ціною українських життів, відповідно, гроші, які осідають у кишенях української влади — це лише припустимі для Заходу нецільові витрати. А от у майбутньому, коли агресія росії неминуче загальмує, бо навіть в неї колись скінчаться ресурси, то яка функція залишиться в України?
Твереза відповідь — жодної, виходячи з того, яку правду розповідає про нас війна.
Все, що зараз здатна запропонувати світові Україна — сільгосппродукцію, деякі корисні копалини — може запропонувати і росія, тільки більше і дешевше. А ще вона, як будь-яка диктатура, значно керованіша, ніж Україна, з нею легше мати справу — достатньо лише поставити її на місце, а потім повернутися до торгівлі енергоносіями. В недоімперії не буває непередбачуваностей на зразок українських майданів.
Українці вже чудово виконують дуже важливу місію — пожвавлення ринку праці і покращення генофонду Європи. Якщо України як держави не стане, то ця місія тільки інтенсифікується.
Народ — не важливо, чи стає він громадянським суспільством, чи ні — все одно породжує владу. Яка йому адекватна. І якщо наша влада під час екзистенційної війни на знищення здатна на відкрите мародерство, а народ з цим зміряється, то у такої країни немає жодних перспектив. Мова вже не про створення адекватної ефективної системи влади, а про елементарне виживання.
Так, не всі, але значна частина українців готові захищати свою країну від ординської навали, власне, завдяки цьому ми досі тримаємося. Але значна частина можновладців боронити Україну не збирається. Вони не вважають її місцем свого самовизначення і розглядають виключно як територію кормління. Тому вони хочу убезпечити себе від фронту і скористатися можливістю для шаленого збагачення, сподіваючися що війна все спише.
Який переможний результат можна отримати за такого сумного розкладу?
Якщо раніше я був послідовним противником переговорів з недоімперією і припинення бойових дій на компромісних умовах, то зараз сприймаю це значно спокійніше. Тому що в такому сценарії більше громадян України залишаться живими. А представники української влади встигнуть менше вкрасти на оборонних замовленнях.
А далі як Бог дасть — він неперевершений сценарист і вміє вигадувати карколомні непередбачувані сюжети.
