Конфлікт інтересів держави і особистості, неминучий під час війни

Уявімо будинок, охоплений полум'ям. В одному з вікон кричить, кличе на допомогу дитина. Внизу зібрався натовп людей. Пожежники ще не приїхали.

Серед натовпу знаходиться відчайдух, який лізе рятувати дитину. Можливо, він спортсмен, розрядник зі скелелазіння. Можливо, очкарик-ботан. Можливо, дядько за 50. Він може мати власних дітей, а може не мати. Але він точно сміливець і авантюрист.

Він поліз у полум'я, опікся, травмувався, але дитину витяг. Поки це все відбувалося, натовп в єдиному пориві співпереживав, затамовував подих, окремі люди встигли принести води і засоби для першої невідкладної при опіках.

Абсолютно всі нормальні люди відчують захоплення вчинком рятівника і висловлять йому вдячність. З цим усе зрозуміло. А як щодо всіх інших людей, які просто стояли й дивилися, як у вогні гине дитина? Чи заслуговують вони на зневагу й презирство за те, що не втрутилися?

Ні, не заслуговують. Це нормально - коли людина не готова ризикувати життям за чужих дітей. (От за своєю - поліз би майже кожен). Коли людина розуміє, що може загинути чи скалічитись, ніщо, крім вродженого авантюризму, або прямої загрози для найближчих, не змусить її добровільно полізти у вогонь.

Такі люди можуть погодитись на смертельну небезпеку короткостроково, коли вважають, що ризик вартує свіч. Наприклад, за мільйон доларів. Або один раз переплисти Тису, щоб далі жити в безпеці.

Так, я маю на увазі ухилянтів. Їхня поведінка абсолютно нормальна. Сім'я у безпечному місці, сам утік чи заховався, а там "або ішак здохне, або падишах помре" (с). Життя і здоров'я у нього одне, і держава Україна їх йому не поверне, навіть якщо дуже постарається.

Різниця з описаною ситуацією (пожежею) в тому, що коли загорівся один будинок, то з пожежею впораються професіонали. А якщо вони не встигають - знайдуться добровольці-відчайдухи. А коли у вогні вся держава, то потрібні зусилля всіх. Ухилянти не хочуть воювати, бо їм страшно, це нормально і зрозуміло. І так само нормально і зрозуміло, що рано чи пізно вони будуть виловлені і примушені. Бо без них держава не впорається. Це конфлікт інтересів держави і особистості, неминучий під час війни. І деякі особистості вийдуть з нього "переможцями" - певніше, випливуть, через Тису. А решта, переважна більшість, підуть служити. Причому 90% з них звикнуть до війни, бо людина здатна адаптуватись до всього, і будуть звичайними нормальними солдатами.