Чи вдалося встановити громадський контроль над закупівлями в "оборонці"? Антикорупційна рада при Міноборони підбиває проміжні підсумки

Антикорупційна рада при Міноборони стала реакцією громадянського суспільства на скандал із "яйцями по 17". Це був перший, але не останній корупційний скандал, із яким ми працювали. Поява ради при МОУ стала для нашої країни явищем по-своєму історичним. Україна – одна з небагатьох країн, де громадськість мала отримати такий ґрунтовний доступ до справ оборонного відомства. Ще й під час війни. Та чи так воно сталося? Проаналізуємо, що вдалося, а що ні.

В раді ми працюємо на волонтерських засадах, поєднуючи це із основними видами діяльності. Все – на ентузіазмі та особистій відповідальності перед суспільством; перед людьми, які нас обрали (прим. Антикорупційна рада була обрана незалежним онлайн-голосуванням).

Наша робота зосереджена на трьох основних напрямках:

• закупівлі та забезпечення;
• моніторинг законодавства та нормотворчої діяльності;
• комунікації, кадрова робота та експертні обговорення ключових викликів.

Рік роботи: підбиваємо підсумки

Тилові закупівлі

Розпочнемо з позитиву. Найбільше нам вдалося вплинути на реформу тилових закупівель. Багато ідей та пропозицій наразі впроваджуються на практиці, наприклад, у процесі закупівлі харчів. Якщо умовно порахувати у відсотках, то приблизно 40% наших рекомендацій були втілені у життя.

Одна з найважливіших реформ у цій сфері – це безумовно виведення закупівель харчування на електронну платформу Prozorro, завдяки чому вдалося зекономити 3,8 млрд грн.

Проте ця реформа має і зворотній бік – потенційне зниження якості продукції. Кожен продавець намагається зменшити ціну за рахунок якості. Отже, ми багато працювали, аби посилити контроль за якістю продуктів. Зокрема, підтримали створення державної агенції, відповідальної за тилові закупівлі, – Державного оператора тилу (ДОТ). Антикорупційній раді вдалося налагодити якісну комунікацію з ДОТ, ми неодноразово підтримували їхні ініціативи щодо підвищення прозорості та зміни правил закупівель.

Взаємодія з правоохоронними органами

Ми подали декілька заяв до НАБУ, що дало імпульс для низки розслідувань. Зокрема, виявили і повідомили про ризики щодо "Львівського арсеналу". У 2022 році ця компанія, не маючи досвіду постачання озброєнь, отримала від Міноборони 1,5 млрд грн попередньої оплати за партію мінометних пострілів. При цьому боєприпаси вона так і не поставила. Судовий процес у цій справі завершився у січні 2024 року на користь Міноборони. Ще ініціювали інше розслідування щодо польської фірми "Alfa". За цією фірмою станом на початок 2023 року зафіксовано понад 3,5 млрд грн заборгованості за невиконаними контрактами.

Є ще декілька компаній, щодо яких ми вели діалог з НАБУ, втім наразі не відомо, чи проводяться розслідування щодо їхньої діяльності і чи були відкриті провадження.

Один із важливих викликів – налагодити якісну взаємодію між Міноборони та Офісом Генерального прокурора, його підрозділами та й взагалі усіма правоохоронними органами. Були випадки, коли Міноборони подавало заяву про злочин на постачальника, який отримав кошти і щось не поставив, а правоохоронці за цією заявою приходили з обшуками до Міноборони. Тобто слідчі дії проводили не щодо правопорушника, а щодо потерпілого.

В одному з підрозділів Міноборони за неповних чотири місяці провели 73 слідчих дії – допити, обшуки, виїмки. Незлагодженість роботи підрозділу в поєднанні з хаотичністю розслідувань кримінальних проваджень негативно впливала на якість роботи всього Міністерства. Траплялися навіть випадки, коли один і той самий факт розслідувався різними правоохоронними органами.

Отже, ми рекомендували Міноборони разом з Офісом генпрокурора та іншими правоохоронними органами проаналізувати ефективність проведених слідчих дій і результативність розслідування кримінальних проваджень, а також напрацювати єдиний механізм для розслідування корупційних ризиків під час закупівель.

Як громадський орган, ми тісно співпрацюємо не лише із державними структурами, а й громадським сектором. Зокрема, із професійними громадськими організаціями, які працюють у цьому секторі. Переважно із НАКО – Незалежною антикорупційною комісією. З одного боку, в нашій роботі ми спираємося на експертизу НАКО, яка напрацьована завдяки їхнім численним дослідженням у питанні протидії корупції в оборонному секторі. З іншого боку, ми самі пропонуємо їм питання для досліджень і розслідувань, спираючись на наш власний досвід.

Комунікація з Міноборони

З початку роботи ми активно спілкувалися із керівнцтвом МОУ – регулярно проводили зустрічі з попереднім міністром оборони. Більшою мірою пан Резніков чув наші побажання, застереження та пропозиції. Десь активніше, десь стриманіше (як, наприклад, щодо закупівлі зброї).

Із новим міністром рада не зустрічалася жодного разу. На численні запитання: "Чому?", я завжди відповідаю: "Це запитання не до Ради". Ми багато разів ініціювали зустрічі, спілкувалися із заступниками міністра.

Перспективи у роботі ради: як зробити прозорими закупівлі зброї?

Одне із найпроблемніших питань, над яким ще доведеться попрацювати, – це закупівлі озброєння та створення реальних конкурентних умов для постачальників зброї. У цьому напрямку, де майже нульова прозорість поєднується зі максимально складними закупівлями, наша взаємодія з Міноборони була недостатньою.

Ми рекомендували зменшувати обсяг замовлення для одного постачальника, водночас збільшуючи кількість постачальників. Наведу умовний приклад. Замовили в однієї компанії 100 тисяч мін, оплатили, а жодної міни поставлено не було. А якби таких постачальників було чотири і в кожного замовили би по 25 тисяч мін? Логічно, що у такому разі шанси на те, що до фронту дійде хоча б певна кількість, а не нуль, значно вищі.

На жаль, до сьогодні не виконані наші рекомендації щодо підвищення якості перевірки постачальників зброї. Це могло би мінімізувати кількість судових процесів із недобросовісними гравцями цього ринку в майбутньому. Те, що відбувається зараз, можна назвати рухом заради руху. Сплачуючи величезні судові збори, Міноборони подає позови проти своїх же дочірніх державних підприємств, при цьому ті позови потім неможливо виконати.

Якщо коротко підсумувати роботу першого складу Громадської антикорупційної ради при МОУ, то я б зазначив, що ми заклали міцний фундамент. Проте попереду ще вкрай багато речей, які необхідно реалізувати та впровадити для того, аби підвищити якість боротьби з корупцією в одній з найчутливіших на сьогодні сфер. Так, див не буває, але робота міністерства однозначно стає прозорішою. І це дає надію.