Рішення влади для грошових дядь

Окупанти поступово знищують музей Лесі Українки в Ялті. Тим часом в Києві ні суди, ні Київрада ніяк не можуть завадити планам побудувати висотку біля Музею видатних українців компанії, повʼязаній зі Столаром і Медведчуком. Власне всі права на ділянку компанія Рестін отримувала через суд. А потім Київрада це мовчазно погоджувала.

Після того як персона Медведчука стала геть токсичною, а Столар щось там попав у немилість до Єрмака, питання припинення оренди кілька разів виносили на розгляд Київради. Але то Слуги народу забували, де в них пальці, то ЄС. То в УДАР ставалось роздвоєння особистості.

Висотку мають збудувати впритул до будинку, де жив Саксаганський. Але це не все. Ця висотка просто зіпсує ландшафт садибної забудови, яка і складає Музей видатних діячів української культури. Все, що там можна "збудувати" - це сад, щоб відновити атмосферу життя Косачів, Старицьких, Лисенків.

У грудні минулого року Верховний суд відхилив претензії Рестіна до Мінкульту дати їм дозволи на будівництво апарт-готелю. Але це була лише часткова перемога, бо розгляд повернули на першу інстанцію.

Насправді ВС міг передати справу на Велику Палату, щоб сформувати позицію про неможливість отримувати погодження через мовчазну згоду. Бо це дозвільна процедура. Це режимні обʼєкти. І кожна памʼятка має індивідуальні охоронні ознаки.

Офіс генпрокурора також звертався до НАЗК, бо подібні рішення - це корупційна схема - через суд отримувати погодження.

Але ж ні. Це ж як таке рішення ухвалиш, то стільки грошових дядь світом підуть…

Тому зараз справа у першій інстанції - Київський обласний адмінсуд.

Представники київської влади не сильно поспішали ходити в суди. Ну бо мер у нас по парково-мостовій архітектурі, а не оці всі ваші памʼятки.. одні нєрви од них…

До речі, в справі є нюанс з опорним планом. Охоронні зони памʼяток встановлені ще у 80 х роках. Міська рада давала офіційно підтвердження, що рішення чинні. Однак в опорний план їх дивним чином не включили

Дивно, правда? Хоча… ні!

І ще, несподівано, але про Либідь. Не через те, що її хочуть закопати під дорогу до торгового центру Алієва.

Ще цікавіше. Ця нещасна Либідь і так вся вже під землею. І от біля музею вона теж тече.

"З геоморфологічної точки зору територія Музею відноситься до першої надзаплавної лівобережної тераси р. Либідь і має нахил у південно-західному напрямку. Природний рельєф території було частково змінено за рахунок укріплення насипними ґрунтами. У геологічній будові території беруть участь четвертинні відклади (делювіальні, алювіальні піщано-глинисті), які залягають на розмитій поверхні порід палеогену (відклади харківської світи, алеврити та мергелясті глини київської світи).

Ділянка, на якій заплановано будівництво планується на території з значними перепадами висот 123,8 до 133 м", - йдеться у висновках Катерини Деревської.

" Враховуючи результати обстеження будівлі Музею про її технічний стан, якій є вкрай незадовільним, а також з огляду на їхній вік, стан, конструктивні елементи, з яких вони виконані, можна стверджувати наступне.

Будівля Музею є вкрай чутливою до будь яких змін навколишнього середовища, вологості та вібрацій, тому проведення підготовчих та будівельних робіт в безпосередній близькості до території Музею становить невиправну загрозу для згаданих пам’яток", - зазначає професорка, докторка геологічних наук.

Але яка бляха геологія? Яке розмиття грунтів? Які митці? Тут люди втрачають можливість намити бабки.