Роль особистості в історії

Українці мають дуже вибіркове ставлення до ролі особистості в історії.

З одного боку, українці вірять, що війну розпочав не Путін, а росія; що ведеться вона завдяки схваленню й руками росіян, які всі без виключення винні у війні; що це не "війна Путіна", як її схильні називати певні західні медіа, а російська агресія, черговий акт безперервного російського тиску протягом століть, попри зміни царів, генсеків та президентів.

Так само українці вірять, що джерело української стійкості не в тому, що Зеленський не втік, а в патріотизмі й героїзмі сотень тисяч чоловіків і жінок в лавах ЗСУ та інших Сил оборони, у волонтерських рухах тощо. І що ця українська стійкість виплекана поколіннями.

Але з іншого боку, дивовижним чином українці вірять, що причина нинішніх негараздів у світовій політиці -- в особистих рисах Трампа, його примхах, характері, симпатіях та антипатіях, його ексцентричному підході до публічної комунікації та жорсткій манері ведення переговорів. І що все могло бути інакше, якби щось інакше сказати, по-іншому вдягнутися або жестикулювати.

Бачите цей подвійний стандарт мислення?

Трамп не є випадковістю. Він є втіленням трендів, які наростали багато років (з усієї величезної літератури на цю тему мені найближче книга "Трамп та епоха постправди" Кена Вілбера, бо там для аналізу застосовані інтегральний підхід та моделі еволюції мислення).

Трампа обрали американці, тому що ці тренди їх реально зачепили. Так, це лише частина американців. Інших американців ці тренди також зачепили, але вони голосували інакше. Ще інші американці не надали цим трендам такого значення. Але достатньо того, що є критична маса громадян США, для яких це важливо.

Перерахуємо:

1. Ненависть до інституцій, які відчуваються зверхніми, корумпованими, відірваними від людей.

2. Ненависть до постмодерного порядку денного з його пріоритетами політкоректності, інклюзивності, прав меншин, моралізаторства, "політики ідентичності", кліматичних змін тощо.

3. Відчуття загрози через тиск технологічних змін, втрата орієнтиру "американської мрії".

4. Ізоляціонізм -- небажання бути в ролі світового захисника цінностей, витрачати гроші на це.

5. Експансіонізм у Західній півкулі.

6. Ненависть до Європи (і Канади), які примудряються досягати вищого рівня життя по всіх показниках; відчуття, що всі живуть за американський рахунок.

7. Бажання перезавантажити відносини з РФ та використати РФ проти основного супротивника -- Китаю.

8. Антиглобалізм, прагнення повернути робочі місця до США.

Всі ці тренди наростали десятиліттями й періодично проривалися. Нині вони прорвалися всі разом.

Трамп уособлює тренди. Ми маємо справу з Америкою, а не з одним примхливим політиком.

На щастя, лише половина Америки така.

Але, ще раз підкреслю, ми маємо справу з об'єктивною реальністю, а не із суб’єктивними вибриками. Персона лідера визначає конкретну форму проявів, але суть визначають тренди.

Тренди невблаганні. За ними стоять багатомільйонні організації. За ними стоять інтереси сотень мільйонів людей. Розуміння цього дає ключ до пошуку шляхів виходу.

А ви кажете, треба було краватку вдягнути.