У чому юридична суть Національної гвардії

Усі обговорюють намір зе-влади дозволити Нацгвардії застосовувати вогнепальну зброї для розгону демонстрацій. Але підозрюю, що далеко не всі в курсі що таке взагалі Національна Гвардія і чим вона принципово відрізняється від Збройних сил чи від поліції.

Поняття «Національна гвардія» існує майже в усіх країнах, хоча називаються такі сили по різному. Але суть скрізь приблизно однакова.
Справа у тому, що Збройні сили не мають права застосовувати силу та наявне озброєння всередині країни, проти власних громадян – лише проти зовнішнього іноземного ворога.

А ось Національна гвардія – це по формі організації те ж військо, зі схожим (до певного рівня) озброєнням, але яке має право застосування сил та засобів проти власних громадян. Аргументується це, наприклад, необхідність придушення бунтів у тюрмах: там перебувають (переважно) громадяни України, але для протидії їхнім злочинним діям сил поліції чи пенетенціарної системи не достатньо: необхідні бронетехніка, важке піхотне озброєння, навіть артилерія та армійська авіація. І для цього існує Нацгвардія.

Згідно чинного Закону України, Національна гвардія може застосовуватися проти терористичних груп, незаконних воєнізованих формувань, організованих злочинних організацій. Не території України і проти громадян України.
Чого не мають права робити Збройні Сили України і виконання командирами таких завдань означитиме для них банально тюрму.

А якраз НГУ є «військовим формуванням з правоохоронними функціями» - і тому має легально право, скажімо, розганяти демонстрації протесту проти свавілля влади.
Або проти здачі «4-5 менеджерами» національних інтересів.
Або проти масової чиновницької корупції. Із застосуванням наявних «сил та засобів».
Для «забезпечення громадської безпеки», авжеж.

А з урахуванням того, що кілька бригад НГУ мають доволі серйозний бойовий досвід, надання Нацгвардії права застосовувати вогнепальну зброю та дрони проти громадян України – може призвести до великої кількості жертв.

А якщо серед протестувальників теж будуть люди із серйозним бойовим досвідом та з якоюсь зброєю, то завершитися це може повноцінними бойовими діями посеред Києва – чого багато років прагне, наприклад, московський цар.

Як людина з юридичною освітою, я завжди усвідомлював сутність Національної гвардії. Застосування її у бойових діях – крок скоріше вимушений, через брак сил у війні проти чисельно більшого супротивника.
Так, багато підрозділів НГУ прямо зараз героїчно воюють на фронті. Але це не змінює функціонального призначення НГУ, сенсу її створення та існування.
І одна із її задач – розгін демонстрацій, мда-с.

І якщо хтось вважає «та не будуть вони стріляти» - будуть.
Не всі, але будуть.
Хтось не захоче розбиратися «хто правий», когось обмануть командири типу «терористи-мафіозі-агенти_фсб намагаються силою захопити владу», хтось просто буде робити що завгодно за прийнятну зарплату, а хтось просто більше нічого не вміє у житті – у кожного будуть свої мотиви.
Як це, власне, було у 2013-2014.
І так само як більшість виконавців завідомо злочинних наказів зрештою не були покарані.

У насправді демократичних країнах прийнятним є застосовування проти демонстрантів нелетальних засобів стримування: гумових кийків, пластикових/гумових куль, водометів та електрошокерів.
Але вогнепальна зброя – у жодному разі. Це тяжкий злочин проти власного народу.
Після травми людина може відновитися, а от після смерті – ніяк.

Саме тому таємне рішення «слуг народу» про дозвіл НГУ на використання проти громадян України вогнепальної зброї – це великий крок до громадянської війни і навіть її провокація.
Але передчуваючи відсутність для себе будь-яких позитивних сценаріїв після відсторонення від влади, ці щури готові піти навіть на влаштування кривавого братовбивства всередині країни. Як це у 2013-2014 влаштувала банда януковощей.

Але тоді «донецька братва» не наважилася законодавчо дозволити вбивати протестувальників.
А от теперішня «квартальна» - схоже, вже подолала цей психологічний бар’єр.

І це дуже тривожний сигнал, оскільки подібні рішення можуть позбавити правлячу еліту легітимності в очах суспільства та права на прийняття важливих рішень від його імені.
А це самовбивчо під час війни проти зовнішнього агресора.
Це як стріляти у підводному човні: загинути можуть усі.
І потім буде неважливо хто стріляв першим.